Ту-22М3: все колись буває вперше

19 квітня МО РФ заявило, що далекий бомбардувальник Ту-22М3 впав у Ставропольському краї через «технічну несправність після виконання бойового завдання. Боєкомплекту в нього вже не було».

НАСПРАВДІ, зрозуміло, з якого бойового завдання він повертався і де подівся той самий боєкомплект. Але Ту-22М3 Росія втрачала й до цього. Перший згорів у серпні минулого року на аеродромі Сольці в Новгородській області. Ще два були пошкоджені у грудні 2022-го у Дягілєвому та Енгельсі. Проте збито такий літак було вперше. 

За час повномасштабного вторгнення в Україну багато чого було вперше: потопили ракетний крейсер «Москва», збили «Кинджал», «Циркон». Тепер до цих «аналоговнет» додався Ту-22М3.

«Його вдалося збити на відстані близько 300 км від України тими самими засобами, якими раніше було уражено літак далекого радіолокаційного виявлення та управління А-50. Внаслідок ураження бомбардувальник зміг долетіти до району Ставрополя, де і розбився», – повідомили у ГУР. Це підтвердили й Z-канали: «Пілоти майже дотягли до аеродрому, пройшовши величезну відстань, але зі станом літака вже не нічого не можна було зробити».

Головний редактор видання Defense Express Олег Катков пояснює: «Ту-22М3 постійно обстрілюють українські міста, підлітаючи на відстань у 160-200 км від лінії фронту. Це була для нього безпечна відстань, враховуючи ЗРК, які є в Україні… і тому він почувався у безпеці… Чим більше у РФ кричать про те, що це була «технічна несправність», тим більше шансів на те, що вони продовжать цю практику, не аналізуючи причини. І це означатиме, що ці літаки можуть бути уражені й надалі».

А 21 квітня в окупованому Севастополі отримав пошкодження найстарший корабель Чорноморського флоту «Комуна», збудований ще 1913 року (тоді він мав назву «Волхов»). Ось це, здається, дійсно світовий «аналоговнет».

На що здатна «північно»-окупаційна ГВ

Глава МЗС РФ Лавров став першим чиновником РФ, який прямо назвав Харків метою для можливого майбутнього наступу Росії. Під час інтерв’ю з кількома російськими пропагандистами він сказав, що Харків «відіграє важливу роль» в ідеї Путіна про створення демілітаризованої «санітарної зони» в Україні. А відповідаючи на питання, куди підуть війська після цього, Лавров заявив, що Москва «повністю впевнена у необхідності продовження СВО і не припинятиме воєнних дій, навіть у разі початку переговорів». Отже, жодних ілюзій ні в кого у світі не має бути.

НАСПРАВДІ, те, що раніше було на вустах у пропаганди (яка вже тривалий час закладає інформаційну основу для наступу на Харків) – тепер озвучено й офіційно. Тему з Харковом пропаганда «качає» і за допомогою різноманітних ІПСО: «місту загрожує катастрофа, стане тільки гірше, а харків’ян навмисно не евакуюють, щоб підставити під удар».

Великого розголосу набула і новина про формування окупантами групи військ (ГВ) «Північ». Відомий український воєнний експерт Олександр Коваленко дивується: «Щоразу, коли кажуть про «Північ», то практично ніколи не згадують, що за великим рахунком, ця ГВ вже як третій рік знаходиться біля кордонів з Харківською, Сумською та Чернігівською областями. Це об’єднана група окупаційних військ прикриття кордону, якими раніше були «Бєлгород», «Брянськ», «Курськ». Для оптимізації управління (після чергового успішного рейду РДК) Москва вирішила централізувати їх в одну. Її потенціал в даний час і близько не розрахований на те, щоб розпочати наступ на Харків чи Суми».

«У перспективі «Північ» може бути посилена додатковими підрозділами, але і з урахуванням цього, її склад недостатній для проведення загальновійськових операцій. Цю ГВ окупанти можуть використовувати для прикордонної диверсійної терористичної діяльності. Не більше. Тому без панічних настроїв», – закликає Коваленко.

У «воєнкорів» погані «известия»

Зазнала чергових втрат і без того недружня пропагандистська Z-родина. Загинув «воєнкор» з «Известий» Семен Єрьомін. Ще живий Сладков згадує, що той був «майстром лайф ту тейп» (з англ. Life to tape – «життя на плівку», – ред.): «Моментально оцінював обстановку, не реагував на небезпеку, не створював штучний треш».

НАСПРАВДІ, смерть Єрьомина у РФ замотали таки в пропагандистську плівку і влаштували штучний «треш».

А у ніч проти 20 квітня в окупованому Севастополі загинув і черговий «клієнт» зі списку «Миротворця» – такий собі блогер «Миша з Канади Z» (Михайло Касперов). Останнім прижиттєвим роликом на його Telegram-каналі стало відео, на якому він розповідає вульгарний бородатий анекдот про те, хто і як «ламається». Ось сам і «зламався». 

З огляду на те, що проросійський «Миша з Канади Z» непатріотично розбився на американському Harley-Davidson, ганяючи по українському Севастополю, пропаганді слід було б також створити штучний треш довкола цього. І звинуватити американців, які руками українців прибрали чергового «героя асфальту». Адже перед ним (з відомих осіб) були: Стремоусов, Дугіна, Прилєпін (хоч і вижив) та інші.

Іншого свого «героя» (вслід за Мангушевим) прибрала сама Росія. Причому зробила це так, що «патріотична навколофронтова громадськість» буквально «розбурхана загибеллю Техаса».

НАСПРАВДІ, американець Рассел Бентлі (Russell Bentley) — уродженець Техасу (за що і отримав відповідне «поганяло»), який працював на російський Sputnik, дійсно загинув у Донецьку. Це підтвердила Маргарита Симоньян, але не розкрила обставини його загибелі. А вони цікаві: дружина Бентлі заявила, що того «жорстко затримали» російські військові з 5-ї танкової бригади ще 8 квітня і з того часу вона його не бачила. 

Z-пабліки повідомляють, що його «взяли люди в камуфляжі», які, ймовірно, прийняли його за шпигуна і відвезли до дізнавачів. Ті так його «дізнавали», що за деякими повідомленнями, навіть зґвалтували. (Бентлі було 64 роки).

Видання Texas Monthly писало, що раніше в США його визнали винним у контрабанді й продажі наркотиків. Він переховувався від правосуддя. У 2014 році приєднався до озброєних формувань «ДНР». Перебував у батальйоні «Восток» до 2017 року.

Цікаво, що його командир – колаборант Ходаковський – гучно вимагав покарати «тих, хто вбив Рассела». Проте «щось» його зрештою налякало і він видалив свій запис. Ось така вона «безстрашна» гвардія «російської весни».

Велике значення «маленьких» 3 млн євро від словаків

А поки в окупованому Донецьку окупанти шукали закатованого «Техаса», Пенсільванія та решта США не побоялися стати наступними законними цілями Росії та проголосували за надання Україні військової допомоги. Реакція Москви очікувана.

Медведєв пише, що «це було голосування радісних штатівських ублюдків за продовження громадянської війни розділеного народу нашої раніше єдиної держави… бажаю США якнайшвидше самим поринути у свою нову громадянську війну: з літаками, танками та артилерією».

Марков переконує, що «американські долари для ЗСУ – це як рабовласник виділяє гроші на мотики для своїх рабів». Деякі інші Z-канали штовхають екзотичну (на перший погляд) версію, в якій рішення Конгресу пов’язують з… днем народження Гітлера. Мовляв, «люблять англосакси символізм».

НАСПРАВДІ, ніхто у світі про день народження Гітлера не згадує так часто, як в Росії. Саме в ній подібним датам надають якесь сакральне значення. До речі, незабаром 30 квітня (день самогубства Гітлера) – теж можна використати. А українці радітимуть грошам та зброї для боротьби з окупантами будь-якого дня. І без усілякого символізму.

На тлі $60 млрд, виділених Конгресом США не менш яскраво виглядають близько трьох млн євро, зібраних простими словаками.

Ці гроші мають велике, насамперед, символічне значення. Кампанію під гаслом: «Якщо уряд не може – зможемо ми!», – допоміг запустити 99-річний Отто Шимко, який брав участь у словацькому повстанні проти нацистів у 1944 році та пережив Голокост. Він заявив: «Ми маємо викинути Путіна з України і завдати йому поразки. Я воював під час Другої світової війни. І скажу вам: сенсу у переговорах із Гітлером не було і з Путіним немає».

Зузанна Іжакова з ініціативи «Мир для України», яка співпрацює з чеським фондом допомоги Україні, зазначила, що організатори збору буквально вражені тим, наскільки великою стала підтримка словаків: «Це ознака опору внутрішній та зовнішній політиці Роберта Фіцо». На сайті ініціативи Шимка йдеться, що словаки в середньому жертвували по 64 євро.

Було б добре, щоб такий своєрідний фандрейзинг підхопили жителі інших країн. Війна з Путіним має стати по-справжньому народною. В усьому світі. 

Джерело: Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки

Джерело