на суботу / 27.04.2024 / з Євангелії від Івана 11, 1 – 45

00:00:01 – Христе, світло істинне, що освітлюєш і освячуєш кожну людину, яка приходить на світ! Нехай позначається на нас світло обличчя твого, щоб у ньому ми побачили світло неприступне. Справ стопи наші до виконування заповідей твоїх, молитвами Пречистої твоєї Матері і всіх святих твоїх. Амінь.

00:00:23 – Був один недужий: Лазар з Витанії, села Марії та її сестри Марти.

Марія ж, брат якої Лазар слабував, була ота, що миром помазала Господа і волоссям своїм обтерла йому ноги.

Отож послали сестри до нього сказати йому: «Господи, той, що любиш ти його, слабує.»

Зачувши те Ісус, мовив: «Недуга ця не на смерть, а на славу Божу: щоб Син Божий ним прославився.»

Любив же Ісус Марту і її сестру, і Лазаря.

Тож як зачув, що той хворіє, ще два дні лишився на тому місці, де перебував.

Щойно по тому мовив до учнів: «Ще раз до Юдеї вирушаймо.»

Учні ж йому казали: «Учителю, оце недавно юдеї тебе каменувати хотіли, а ти знов туди ідеш?»

Відрік Ісус: «Чи не дванадцять годин дневі? Коли хтось удень ходить, то не спотикається, бачить бо світло світу цього.

Коли ж хто-небудь ходить уночі, то спотикається: у такому нема світла!»

Сказав ото, а тоді мовив до них: «Лазар, приятель наш, заснув. Піду, проте, і розбуджу його.»

А учні йому: «Господи, коли заснув, то й одужає.»

Про його смерть говорив Ісус, вони ж собі гадали, що про спочинок у сні мова його була.

Тож Ісус і каже їм одверто: «Лазар упокоївся,

і радію я за вас, що мене там не було, – щоб ви увірили! Ходім, однак, до нього.»

Тоді Тома, на прізвисько Близнюк, сказав до співучнів: «Ходімо й ми з ним, щоб разом умерти.»

Прибувши, застав Ісус його вже чотириденним у гробі.

Була ж Витанія недалеко Єрусалиму, стадій з п’ятнадцять,

і багато з юдеїв посходилося до Марти та Марії, щоб розважити їх по братові.

Почувши ж Марта, що Ісус наближається, метнулась йому назустріч, тоді як Марія сиділа в хаті.

Отож заговорила Марта до Ісуса: «Господи, якби ти був тут, – мій брат не вмер би!

А й тепер знаю, що все, що попросиш ти в Бога, Бог тобі дасть.»

І каже їй Ісус: «Твій брат воскресне.»

«Знаю, – каже до нього Марта, – що воскресне у воскресіння, дня останнього.»

А Ісус їй: «Я – воскресіння і життя. Хто в мене вірує, той навіть і вмерши – житиме!

Кожен, хто живе і в мене вірує, – не вмре повіки. Віриш тому?»

«Так, Господи, – каже йому, – вірую, що Христос єси, Божий Син, який гряде у світ цей.»

Те сказавши, пішла й покликала свою сестру Марію та й каже пошепки: «Учитель прийшов і тебе кличе.»

Ледве та вчула це, підвелася притьмом та й подалась до нього.

Ісус ще не ввійшов у село; був він на тому місці, де його зустріла Марта.

Юдеї ж, що були в хаті з нею та її розважали, побачивши, що Марія встала похапцем і вийшла, пішли слідом за нею, бо думали, що до гробу подалась, аби там поплакати.

Та Марія, прийшовши туди, де був Ісус, і побачивши його, впала йому до ніг і сказала йому: «Господи, якби ти був тут, то мій брат не вмер би!»

Побачив Ісус, що вона плаче, а й юдеї, що прийшли з нею, плачуть і собі, тож відчув жалощі в дусі і, зворушений,

запитав: «Де поклали ви його?» Кажуть йому: «Іди, Господи, і поглянь.»

Заплакав Ісус.

І заговорили юдеї: «Бач, як він його любив!»

А деякі з них мовили: «Чи ж оцей, що сліпому очі зрячими вчинив, не міг так учинити, щоб і отой не помер?»

І знову жалощі відчув Ісус у собі і подався до гробу. А була то печера, і камінь лежав зверху.

«Відкотіть камінь», звелів Ісус. Марта ж, сестра померлого, каже йому: «Господи, відгонить уже: четвертий бо день.»

«А хіба я тобі не казав, – озвавсь Ісус, – що коли віруєш, то побачиш славу Божу?»

Відкотили отже камінь. І звів Ісус очі вгору й мовив: «Отче, тобі подяку складаю, що вислухав єси мене!

Я добре знаю, що повсякчас вислуховуєш мене, тож тільки з-за люду, який ото стоїть навколо, сказав я: щоб вони увірили, що ти мене послав.»

А промовивши те, кликнув на ввесь голос: «Лазарю, вийди сюди!»

І мертвий вийшов із зав’язаними в полотно руками й ногами та обличчям, хусткою обмотаним. І сказав їм Ісус: «Розв’яжіть його і пустіть, нехай ходить.»

І бачивши, що вчинив Ісус, увірували в нього численні юдеї, які зійшлися були до Марії.

00:04:32 – пояснення уривку Євангеліє від Івана 11, 1 – 45

Поширюйте відео!

Підпишіться http://bit.ly/33c60vX та вмикайте 🔔,

щоб вчасно отримувати сповіщення про онлайн-трансляції та нові відео.

==

Живе телебачення Української Греко-Католицької Церкви:

• сайт http://zhyve.tv/

• Facebook https://www.facebook.com/Zhyve.tv/

• Instagram https://www.instagram.com/tv.ugcc/

• YouTube https://www.youtube.com/pressugcc

• TIK-TOK http://surl.li/rlgsm

Джерело