Вчора нас поховано з Тобою, Христе, – встаємо сьогодні з Тобою воскреслим, бо вчора нас з Тобою розп’ято. Тож і нас прослав, Спасе, у царстві Твоїм. (Пісня 3 Канону Воскресної Утрені).

Всесвітлішим, всечеснішим і високопреподобним отцям, преподобним монахам і монахиням, дорогим братам і сестрам.

Христос Воскрес!

На нашому церковному календарі сьогодні Воскресіння Господнє – найбільше християнське свято. А в реальному житті ще триває Хресна дорога нашого народу – Хресна дорога України. Україна нині на своїй Голгофі щодня кровоточить на хресті війни кров’ю своїх дітей. Нам важко. Особливо нестерпно важко нашим братам і сестрам на Сході і Півдні, а найважче – нашим захисникам. Світ спостерігає, співчуває, висловлює свою стурбованість і… не поспішає. Вже більше півроку ми самотужки, на межі людських можливостей, завдяки надзусиллям і героїзму наших воїнів-героїв стримуємо в рази чисельно переважаючого ворога, який б’є ракетами по наших містах і селах щоночі, коли діти сплять. Щодня, після кожної атаки, ми рахуємо жертви наших мирних жителів: чоловіків, жінок, дітей. Мимоволі виникає питання: доки все це буде тривати, коли скінчиться ця Хресна дорога, і який сенс всіх наших страждань і жертв?

Сенс страждань можна зрозуміти тільки у світлі страждань Господа і в таємниці Його Хреста. Господь відкрив нове значення страждань: для того, хто не тікає, а приймає свій Хрест і мужньо несе його, Хрест стає не поразкою, а перемогою. Адже страждання, Хресна дорога і розп’яття були найвищою метою Його Приходу. Саме через них Бог виявив безмежну глибину Своєї любові до людини, і саме Своїми стражданнями і страшною хресною смертю Бог, який задля цього й став людиною, відкупив і спас все людство. Він знав, для чого прийшов, і, хоч, як людина, мав природній страх перед Своїми страстями, але сміливо пішов їм назустріч. Любов не відступає ні перед чим, навіть перед смертю, заради того, кого любить. «Тепер стривожилась душа моя, — і що мені казати? Спаси мене, Отче, від години цієї? Але на те ж я і прийшов — на цю годину!» (Ів. 12,27). Його останнє слово на Хресті було: «Звершилось!». Сталось! Здійснилось спасіння людини! Це був переломний момент в історії, який дав початок новому людству, яке мислить, діє і живе згідно Євангелія – закону любові. Саме через Його невимовні страждання і страшну хресну смерть звершилося спасіння людини. Ту подію супроводжували знаки на небі і на землі. «Від шостої години темрява настала по всім краю аж до дев’ятої години» (Мт. 27,45). «Тоді завіса храму роздерлася надвоє, від верху аж до низу, земля затряслася, скелі розпались,…» (Мт. 27, 51-53). Його смерть зрушила серця багатьох людей. «Сотник, що стояв проти Нього, бачачи, що так віддав духа, сказав: Чоловік цей справді був Син Божий» (Мк. 15, 39). «Всі люди, що були збіглися на те видовище, побачивши, що сталось, поверталися додому, б’ючи себе у груди» (Лк. 23, 48). Справді, іноді потрібно померти, щоб тебе почули.

Хресна дорога України теж має свій глибокий сенс. Велич наших страждань і їхні плоди побачимо згодом – велике бачиться здалека. Сучасний світ не розуміє значення страждань і не бачить в них жодного сенсу. Сучасна людина намагається будь-якою ціною (навіть ціною людського життя) зберегти свою зону комфорту, втікає від своїх хрестів, але потрапляє в ще більші проблеми. Від страждань ніхто не втече -ними переповнений світ, і це – об’єктивна реальність. Можливо, тому не всі розуміють нас і деколи боляче ранять. І що нам робити? Утікати, як радить дехто в світі, від свого хреста? Здатися на «милість» ворога, щоб бути знищеними під корінь? Чи нести хрест, як ніс свій Хрест Господь, до кінця, щоб перемогти, і цим виконати волю Отця. Наші страждання мають дуже велике значення не лише для нас, а й для світу. Світ дивиться на наші страждання, які поступово відкриває для себе, а Господь зрушує серця багатьох людей у світі, пробуджує зі сну байдужості, оживляє совість, зм’якшує закам’янілі серця. Нагадує, що не все є відносне у цьому світі, що є абсолютні цінності, задля яких варто жити і навіть віддати своє життя, а особливо за право жити, за право бути собою, за право вірити і жити згідно віри в Того, хто дав людині буття. Так, нам важко, але ми стоїмо, бо віримо і молимося та міцно тримаємося за руку Божу. Наша стійкість в цих важких часах вже є початком нашої Перемоги, яка обов’язково настане. Сумніви в Перемозі, а отже, в існуванні України, можуть бути лише в одному випадку: коли ми не захочемо нести цей спільний Хрест – Хрест України. Впевненість у Перемозі буде тільки тоді, коли кожен зрозуміє, що тільки від нього залежить доля Батьківщини, його дітей, родини, коли кожен візьме свою частину спільного Хреста – виконає свій обов’язок, який повинен виконати. Людина завжди має вибір, але бувають ситуації, коли вибору нема: або ти виконаєш свій обов’язок, або загине твій народ, твоя сім’я, або ми встанемо на захист, або нас не буде. Церква просить своїх дітей піднятися на захист, бо ніхто інший не захистить нас, крім нас. На цій Хресній дорозі вирішальною є участь кожного з нас. Вірю, що з Божою допомогою ми зможемо, і тому впевнений, що Перемога буде неминуча. Але до Воскресіння веде тільки одна дорога – через Хрест, іншої дороги не існує. Голгофа не є кінцевим пунктом призначення, лише останнім етапом перед Воскресінням. Страждання Божого народу завжди приносять великі плоди. Один священик, якого вбили у ХХ ст. за любов до Бога і своєї батьківщини, сказав: «Велике і прекрасне народжується через страждання».

Ми не знаємо, скільки ще буде тривати ця наша Хресна дорога, скільки ще нам доведеться пережити випробувань, але ми віримо і знаємо, якби не було важко, ми вистоїмо, ми виконаємо свій обов’язок – виконаємо те, що мусимо виконати, і обов’язково переможемо, бо йдемо за Господом і разом з Ним, який страждав, помер і Воскрес! Він несе наш Хрест разом з нами і веде нас дорогою до Воскресіння і до спільної Перемоги – Його і нашої!

Хай життєдайне світло Христового Воскресіння осяює наш шлях і загартовує нашу віру, зміцнює надію і дає нам могутню силу Божої любові, яка завжди перемагає будь-яке зло!

Вітаю зі світлим святом Христового Воскресіння, в першу чергу, всіх наших воїнів-героїв, їхні родини, родини полеглих героїв, наших волонтерів, і всіх нас, а особливо тих, хто будь-яким чином бере участь у нашій спільній переможній боротьбі!

Христос Воскрес! Воістину Воскрес!

+ Дмитро Григорак, ЧСВВ
Єпарх Бучацький УГКЦ

Джерело