У Великий четвер, 2 травня 2024 року, відбудеться неординарна подія — Отець і Глава УГКЦ Блаженніший Святослав під час Вечірньої з Літургією Василія Великого в Патріаршому соборі Христового Воскресіння, освячуючи, як і щороку, миро, яке згодом пошириться по всій Церкві, з’єднає його з віднайденим на Буковині миром 1943 року. Так благодать Святого Духа, яка кріпила наших предків під час Другої світової війни, передана нам у спадок, зміцнюватиме нас у російсько-українській війні сьогодні.

Історія віднайдення святого мира часів Другої світової війни

Історію віднайдення мира 1943 року Департаменту інформації УГКЦ розповів єпископ-помічник Коломийської єпархії владика Петро Голіней.

За його словами, 1990 року, коли громаді УГКЦ у Чернівцях віддали катедральний храм, там служив отець-мітрат Михаїл Косило.

«У катедральному храмі стояв престіл, мурований із білого кахлю у формі печі. Посередині престолу була можливість запалити вогонь. Це одночасно був престіл і піч, якою обігрівали святилище ще за часів Румунії. Коли наша громада повернулася, люди побачили, що престіл пошкоджений. Пічник розібрав ту частину, що служила як піч. Там знайшов сховок, де зберігалися старі печатки громади з австрійського та румунського періодів, священничий нагрудний срібний хрест та миро 1943 року», — розповів владика Петро Голіней.

«Правдоподібно, що миро походить зі Станіславова, бо наші священники не хотіли брати його в румунських греко-католицьких єпископів, а просили з Галичини. Однозначно ствердити цього не можу, — зазначає архиєрей і додає: — Якщо моє припущення правдиве, то його освячував Григорій Хомишин. Наскільки мені відомо, священники листувалися з ним і завжди брали миро в єпископів із Галичини. Пляшечка з миром зберігалася в Музеї підпільної духовної семінарії у Дорі. Влітку 2021 року її передано в Чернівці. Цей тайник пережив радянську окупацію. У 1950-х роках церква була повністю закрита. У ній розміщувався склад іграшок від магазину. Ніхто про це не здогадувався».

     

10 серпня 2021 року владика Петро Голіней передав миро владиці Йосафатові Мощичу

Миро — свідчення постійного буття Церкви зі своїм народом

Під час Постійного Синоду, який відбувався 12–15 грудня 2023 року в Чернівцях, владика Йосафат Мощич розповів Блаженнішому Святославові про віднайдене у престолі катедри миро.

«Під час Постійного Синоду ми говорили про контекст війни, про те, що постійно перебуваємо в часі війни. Це — миро воєнного періоду. Воно свідчить про те, що Церква і під час Другої світової була діючою, опікувалася вірними, виконувала свою місію — продовжувала бути разом зі своїм народом», — розповів єпарх Чернівецький.

«Блаженніший Святослав тоді сказав, що було б добре цього року у Великий четвер долити це миро, знайдене в Чернівцях. Я погодився його передати і нещодавно передав», — додав владика Йосафат.

Катехизм УГКЦ про миро та миропомазання

У Катехизмі УГКЦ «Христос — наша Пасха» зазначено, що сам Чин миропомазання звершують відразу після хрещення, бо де життя, там і дихання: «Святе Миро — пахуча суміш олії та багатьох ароматичних речовин — символізує багатство й розмаїття духовних дарів, що їх Святий Дух дарує новонародженому в Христі».

Святий Кирило Єрусалимський писав, що «святе Миро не є звичайним миром після освячення — воно стало даром Христа, і завдяки присутності Святого Духа у ньому є Божа сила».

Миро в Церкві

Миро торкається людину лише раз у житті. Важливо не плутати миро з єлеєм, яким священник помазує вірних упродовж року на празник чи дванадесяті свята.

Священник, помазуючи миром певні частини тіла новоохрещеної людини для освячення, промовляє: «Печать дару Духа Святого». Це символізує благодать Святого Духа, яка сходить на людину. Також святе миро використовують під час освячення новозбудованого храму — ним помазують престол і чотири сторони самої церкви.

Запорука, початок і фундамент духовного життя

За словами Блаженнішого Святослава, «Святе Таїнство Миропомазання — це уділення новоохрещеному дару П’ятдесятниці, благодаті Святого Духа. Це момент, коли Дух Святий наповнює нову особу, яка приєднується до когорти Христових учнів. Дух Святий сходить на цю особу так, як Він зійшов на апостолів, які були зібрані в сіонській світлиці на 50-й день після Воскресіння Христового. Миропомазання теж має свій знак, символ, як Таїнство, що є видимим знаком невидимої благодаті, свої сакраментальні сокровенні слова, із якими уділяється, і жест, котрим здійснюється це тайнослужіння».

Знак помазання царів, священників і пророків

Миро — це особлива пахуча олія, яку освячує Предстоятель помісної Церкви тільки раз у рік — у Великий четвер, і цей жест свідчить про єдність усієї Церкви. Святе миро як суміш особливих благородних пахощів в історії Божого народу було символом та знаком помазання царів, священників і пророків. Помазання цим святим та великим миром робить охрещену особу учасницею чи, радше, причасницею, потрійної місії самого Ісуса Христа, який був водночас священником, царем і пророком.

Глава УГКЦ пояснив, що через Таїнство Миропомазання особа, яка входить у Церкву Христову, стає частиною боговибраного Божого народу Нового Заповіту, того царського люду; стає причасницею його місії — проголошувати Боже слово і бути свідком дії Бога в сучасному житті; стає учасницею так званого загального священства, яке дає можливість приносити особисті духовні жертви на престіл нашої Божественної Служби. Тож людина, помазуючись святим великим миром, стає причасницею місії Христової Церкви, великого завдання, і починає дихати Святим Духом.

Освячення мира у Патріаршому соборі Воскресіння Христвоого в Києві, фото з архіву

Цьогоріч у Великий четвер Глава УГКЦ злиє мира й освятить їх як символ незламності та стійкості Української Греко-Католицької Церкви разом з українським народом упродовж різних воєнних лихоліть, що випали на долю України.

Департамент інформації УГКЦ

Джерело