Сестра Марта Пшивара продовжує цикл катехизи, присвячений молитві Псалмами. Сьогодні ми розглядаємо 95 (96) Псалом.

Псалом 95 (96)

Співайте для Господа пісню нову, уся земле, співайте для Господа!

Співайте для Господа, благословляйте Ім’я Його, з дня на день сповіщайте спасіння Його!

Розповідайте про славу Його між поганами, про чуда Його між усіми народами,бо великий Господь і прославлений вельми, Він грізний понад богів усіх!
Бо всі боги народів божки, а Господь створив небеса,перед лицем Його слава та велич, сила й краса у святині Його!

Дайте Господу, роди народів, дайте Господу славу та силу,дайте Господу славу ймення Його, жертви приносьте і входьте в подвір’я Його!

Додолу впадіть ув оздобі святій перед Господом, тремтіть перед обличчям Його, уся земле,сповістіть між народами: Царює Господь! Він вселенну зміцнив, щоб не захиталась, Він буде судити людей справедливо!

Хай небо радіє, і хай веселиться земля, нехай гримить море й усе, що у нім,нехай поле радіє та все, що на ньому! Нехай заспівають тоді всі дерева лісні, перед Господнім лицем, бо гряде Він, бо землю судити гряде, Він за справедливістю буде судити вселенну, і народи по правді Своїй!

Цей псалом Давида є одним із тих, який євреї використовували під час перенесення Ковчега Завіту до Єрусалиму (1 Хронік 16, 23-33). Належить до групи псалмів царських (інші псалми: 47,93,97-99). Псалмист оспівує в ньому царювання Бога, але також об’являє Його як Сотворителя, Володаря і Суддю (вірші 5 і 13).

Під час лекціо можемо звернути увагу на численні дієслова. Вони показують, як ми повинні віддавати славу Богу: співайте, благословіть, звіщайте, повідайте, воздайте, вклонітеся, скажіть між народами. Всі ці дієслова скеровані до людини, дії якої мають одну ціль – віддати славу Господу в усьому, чим вона живе, що робить, що говорить. Роблячи це, людина виконує своє одвічне покликання і «світ не похитнеться». Іншими словами, коли людина живе згідно Божої волі, вона впроваджує в цей світ гармонію і мир. Коли людина відкидає волю Бога, вона не віддає славу Йому, а поклоняється кумирам (вірш 5). Деякі переклади замість «кумири», говорять – «біси». Якщо людина не віддає честі Богу, вона віддає честь злому. Людина ніколи не живе в байдужому світі. Будучи з природи духовною, є завжди піддана впливу світу духовного. На неї постійно діють духи добрі або злі (св. Ігнатій Льойола). Вона слухається або Бога, або сатани. Тому так важливими в її житті є молитва, Слово Боже і Святі Таїнства, вони дають світло і силу, як жити і що вибирати.

Псалом розпочинається закликом, щоб співати Богу нову пісню. Нову пісню може співати тільки нова людина, та, яка відновлена тілом і духом. В 2 Посланні до Корінтян 5,17 читаємо: «…коли хтось у Христі, той нове створіння…» а в Листі до Ефесян 4,23-24: «відновитись духом вашого ума й одягнутись у нову людину, створену на подобу Божу у справедливості й у святості правди».

Про що говорить нова пісня нової людини?

Закликає віддавати хвалу Богу між племенами (інший переклад – між язичниками) і між усіма народами. Для цього не обов’язково виїжджати в місійні країни. Першими, кому ми повинні свідчити Господа є наші близькі, люди серед яких живемо. Посеред нас багато язичників, які можуть бути навіть охрещені, але духовно не формуються, не зростають у вірі, не приступають до Святих Таїнств. Часто місце живої віри займає прив’язаність до певних традиції, які самі в собі дуже цінні, але цього замало.

Як ми повинні сповіщати Господа?

«Проголошуючи Його спасіння» (в.2) – тобто правду про те, що кожна людина є улюбленим Божим дитям, що Ісус заплатив за кожного найвищу ціну – ціну своєї крові; що життя не обмежується тільки до того, що є видиме на землі, але ми призначені до вічного, щасливого життя з Богом. А життя на землі в прославі Бога є вже смакуванням тієї радості, яка буде нашою участю на всю вічність.

Другим способом прослави Господа є проголошування Його чудес (в.3). В житті віруючої людини ніщо не буває випадковим, вона вміє завжди розпізнавати Божу присутність. Бачить чуда, які Бог здійснює в її житті, а серце такої людини, сповнює вдячність Йому. Тих чудес вона не хоче приховати тільки для себе, але має потребу ділитися з іншими. Вона прагне, щоб щастя, яке переживає стало участю всіх, які її оточують. І в такий спосіб хвала Божа спонтанно випливає з її серця і розливається на все, чим вона живе і на всіх, з ким має відносини. Така людина нічого не затримує для себе, а все віддає Господу і від Нього отримує все в сто разів більше (в.7-8). Силу до такої прослави Господа, черпає з постійного споглядання Його у храмі свого серця (в.9).

Який є Господь, якому вона поклоняється?

• Він великий і вельми достойний слави (в.4а);

• Повний величі і краси (в.6а);

• Сповнений сили і слави (в.6б).

Прихід Такого Царя її не лякає, бо вона має з Ним близькі відносини і знає Його, як праведного і справедливого. З Таким Царем вона вчилася будувати земні відносини і з Таким з’єднається на всю вічність. Його приходу вона очікує з радістю, подібно, як цієї радості псалмист бажає усьому створінню, підкреслюючи це аж 4 рази (в.11-12):

• радується небо;

• хай веселиться земля ;

• хай веселиться поле і усе, що на ньому;

• радісно співатимуть всі дерева в діброві.

А в кого прихід Господа викликає страх і тремтіння (в.4 і 9), хто боїться Його справедливого суду (в.10ві 13)?

В людей, які поклоняються ідолам, які прив’язали свої серця до цього світу. Це може бути щось добре саме в собі, наприклад близькі люди, вміння, навчання, праця … (ітд). Все те, що займає центральне місце в моїх думках, почуттях, прагненнях. Місце, яке належить самому Богу. Як сказав св. Августин: «Якщо Бог на першому місці, то все інше є на своєму місці».

Meditatio

Вслухаюся в прагнення свого серця. Ключові слова псалма закликають до радісної прослави Бога. На скільки це Слово доторкається до мене? Чи прослава займає щораз більше місця в моєму серці, в щоденному житті – в молитві, в спілкуванні з людьми, в праці, під час їжі, в часі, коли йду вулицею і коли засинаю?

Чи супроводжує мене свідомість близької присутності Господа?

Які почуття викликає в мені думка про Його другий прихід на землю? Чи чекаю на нього з радістю? Або це викликає в мені страх і тремтіння?

Порозмовляю про це з Ним, як з найкращим Другом.

Oratio

Попрошу Духа Святого, щоб співав в мені «нову пісню» на честь Господа. Хочу прославляти Бога за чудеса, які Він вчинив в моєму житті.

Буду просити, про благодать віддавати Йому все те, до чого є прив’язаний, що займає велику частину серця, що не дозволяє Богу повністю царювати в моєму житті.

Якщо бачу,що не приймаю заклику до радості з усім створінням і часто дозволяю смуткові охопити мене, то буду просити Духа Святого про дар радості. Хочу відректися від фальшивого образу Бога Сотворителя, Царя і Судді, який сформувався в мені через отримані зранення. Дозволю Святому Духові переконувати мене в любові Отця.

Якщо нерозумні створіння: небеса, земля, поля, ліси можуть радіти, то на скільки більше людина, яка створена на подобу Бога.

Contemplatio

Хочу розпізнати і споглядати в своєму серці Ісуса – Того, який прийшов об’явити мені Отця:

• Він Сотворитель неба і землі, став маленьким, слабким дитям;

• Він Цар всесвіту, замість трону прийняв дерево хреста;

• Він Суддя справедливий, який в кінці часу буде судити живих і мертвих, умивав ноги тим, хто мав Його зрадити і відректися.

Такий є наш Бог і це великий привілей служити такому Царю і Його прославляти.

p { margin-bottom: 0.25cm; direction: ltr; line-height: 120%; text-align: left; orphans: 2; widows: 2 }p.western { font-size: 11pt; so-language: en-GB }p.cjk { font-size: 11pt }p.ctl { font-size: 11pt }

Джерело