Чи не палало наше серце в нас у грудях, коли він промовляв до нас у дорозі та вияснював нам Писання?

Лк 24,12-35

Розмову двох учнів з Ісусом у дорозі до Емаусу можна назвати дискусією про сенс життя. Учні, зустрівши у своєму житті Христа, бачили в Ньому царя, Який вчинить Ізраїль могутнім царством та поверне йому свободу. Та коли Спасителя засудили на смерть, розіп’яли й поховали в гробі, їхні сподівання не здійснилися, тому вони вирішили повернутися додому.

Під час подорожі з Єрусалиму до Емаусу, до них приєднався Ісус. Пояснивши закон і пророків, де написано про Нього, Він відкрив їм таємницю смерті Месії, повернув їм надію та сенс життя.

Коли говоримо про сенс чогось, то маємо на увазі добро: здоров’я, праця, успіхи, друзі, любов. Людське життя наповнене всякими негативами. Проявами цього є хвороби, війни, неправда, несправедливість, брак пошани, праці, заробітку, успіхів, проблеми в людський стосунках.

Якщо уважно придивитися до обставин навколо нас, то серед негативів побачимо також багато позитивів. Найближчим проявом добра є наше життя та здоров’я, як знак любові Бога до нас. А також Ісус, присутній у Євангелії, Святих Тайнах та ближніх, з Яким можемо там зустрітися, Який пам’ятає і любить нас. Добром є також сім’я: брати, сестри, батьки, діти, друзі. У них маємо близьких осіб, з якими можемо ділитися своїми думками, послужити їм, зробити добро, тим самим стаємо потрібні для когось. Іншим проявом добра є наші здібності, вміння, можливість пізнавати світ, робити всяке добро, отримувати плоди своїх знань і вмінь. Ще одне добро, яке постійно оточує нас – це краса природи, красиві люди, усміхнені діти.

Тож коли уважно подивимося на все, що нас оточує і побачимо бодай одне добро чи нагоду зробити щось доброго, то можемо впевнено сказати, що наше життя вже має сенс. Тобто існують можливості отримати й дарувати любов.

Якось бідний чоловік запитав у Бога:  – Чому я такий бідний? Бог відповів: – Ти не навчився давати. Бідна людина запитала: – А якщо в мене немає нічого?

У відповідь Бог сказав: – У тебе є кілька речей: обличчя, яке може посміхатися; уста: ти можеш хвалити або заспокоювати, дати розраду сумним; серце: воно може бути відкритим для інших; очі, які можуть дивитися на інших із добротою; тіло, яке може приносити користь іншим. Отже, насправді, ми зовсім не бідні й наше життя не позбавлене сенсу.

Думки про брак вартості себе та втрату сенсу життя походять від злого духа. Тактика диявола руйнувати в нас Божі дари та любов дуже проста. Він спершу заперечує правду: існування Бога, що Він є любов’ю і любить нас, про життя вічне, про Боже милосердя й прощення гріхів, можливість спасіння. А потім перекручує правду, що ми не маємо гріхів, не кожен вчинок є гріхом, не всі заповіді зобов’язують нас, ми є вільні й можемо визначати й вибирати собі цінності, зокрема життя. Тож будьмо певні: кожна думка, яка є проти життя та любові себе самого походить від диявола і її треба рішуче відкидати від себе, не вступати в жодні дискусії з дияволом – ворогом нашого щастя.

Почуття сенсу життя зміцнять у нас слова одного вірша:

Не смій собі казати: "Я не можу",

Іди вперед наперекір вітрам.

Ніхто тобі ніколи не поможе,

Якщо ти не повіриш в себе сам!

Не думай говорити: "Я здаюся…",

Хоч як уперто підганяє час.

Лиш заспокій себе: "Хай помилюся,

Та буду знати вже на другий раз…"

Ніколи не кажи собі: "Не справлюсь…",

Невпевненість – то подруга тривог.

Лиш подумки повторюй: "Постараюсь,

Але хай буде так, як хоче Бог…"

Через слова Христа в дорозі до Емаусу Лука є Клеопа отримали світло правди й любові. Вони оживили в них сенс життя. Це відчуття сенсу виразили словами: ,,Чи не палало серце в нас у грудях, коли він промовляв до нас у дорозі та вияснював нам Писання?” (Лк 24,32). Шукаймо сенс життя, починаючи з себе, із виконання заповіді любові себе самого. Пізнаваймо добро та Ісуса в собі й побачимо добро, Бога та Його любов у світі: подіях і людях. Там, де є Бог і Його любов, все має вартість та сенс. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист

Джерело