12 травня 2024 року, в Томину неділю, Преосвященний владика Тарас завітав до с. Ладанці на Перемишлянщині, де взяв участь у молитовних святкуваннях 200-ліття місцевого храму святого Юрія Переможця, очоливши Архиєрейську Божественну Літургію. За традицією, при вході до храму, єпископа зустріли діти, молодь і парафіяльна громада, гості та священнослужителі на чолі з парохом отцем Іваном Городицьким.

Звертаючись до присутніх зі словом проповіді та роздумуючи над словами недільного Євангелія, владика Тарас сказав, що «зустріч Христа з апостолом Томою не тільки маніфестує, що Бог приходить перший назустріч людині. “В ісповіді віри, яку виразив апостол Тома, коли сказав “Господь мій і Бог мій” є визначений зміст любові, яку має виявляти людина у відношенні до Бога. Тому, що після того, як була зраджена, перша Божа любов до людини не змаліла, але вона знайшла іншу форму, інший зміст – це прощаюча любов, милосердя. Це милосердя, котре проходить крізь закриті двері людських домів і людських сердець, пропонуючи прощення людських гріхів. Це любов, котра спасає, відновлює, котра воскрешає, дає людині шанс знову жити. Але відповідь людини на цю любов, якраз і висловив своїми словами “Господь мій і Бог мій”, святий апостол Тома».

За словами єпископа, «у відповіді апостола Томи звучать дуже важливі нотки, котрі мають виявляти і нашу любов до Бога. А це любов, скрита у заповіді, котрою Христос починає своє Євангеліє, каже “Покайтеся, бо Царство Боже близько”. А в грецькій мові це слово “метаноя” – зміна мислення, а отже, зміна самої людини, внутрішньо. Покаяння – визнання гріхів і навернення – зречення від гріхів, повна обнова свого життя у Бозі. Тому, любити Бога, але не каятися – це пуста, поверхова, формальна пошана, яка не є великодньою, яка має змінити життя людини. Без каяття, зміни мислення, говорити про любов до Бога є неможливо. а у словах апостола “Господь мій і Бог мій”, звучить це внутрішнє переконання, внутрішня зміна, його духовне воскресіння».

«Ми сьогодні теж живемо у світі, який ховається від Бога. У світі, котрий признає християнство корінням своєї історії, але християнським не є. І всі його наукові досягнення в кінці кінців перетворює на зброю, якою нищить сама себе. Тому, що світ, котрий існує буз Бога є безбожний, хоч як би він сам себе не пробував назвати. Бо жити для Бога і бути Божим означає виявити каяття і навернення, означає жити без страху, з вірою в Христове Воскресіння. І хоча сьогодні це буде не популярним, але ми живемо в страсі і втікаємо від відповідальності в цей дууже важкий воєнний час. Ми втікаємо від виконання свого обов’язку», – наголосив владика Тарас.

«Сьогодні, ми молимося за те, щоб ми, наші нащадки, наша держава, наш народ жили. Бо війна, котру веде наш народ є священною війною, боротьбою за життя. Але вести її може лише той, хто вірить у Христове воскресіння і не має страху смерті. Це виклик, котрий сьогодні час, війна, ставить нашій вірі. Кожному без винятку. Тому що боронити життя – це обов’язок який означає боронити Божу честь, Божу славу. Від нього не звільнений ніхто. І ми як християни, як віруючі люди, маємо цей виклик часу, котрий витворений не без нашої участі, тому що за тридцять років незалежної України ми не зуміли зберегти державу, готуючи плацдарм до цієї війни. Христове Воскресіння сьогодні хоче повернути нам відвагу віри у вічне життя. Віри у те, що тих хто поклав своє життя для того, щоб ми жили, по той бік зустрічає воскреслий Христос, щоб віддати їм за дочасне – вічним, зустрічає їх Бог як тих, хто проявив свою любов до Бога, дарувавши себе Йому в руки».

«Ціле наше життя – це діалог Божого милосердя з нашою “метаноєю” – зміною мислення, яке завершиться в кінці зустріччю з чистою Божою любов’ю. Тому, нехай наша спільна молитва сьогодні буде проханням до Бога, щоб ми позбулися страху і ніколи не втікали від Бога, не ховалися від Нього. Дозвольмо, щоб Він віднайшов кожного з нас, і щоб ми могли разом з апостолом Томою сказати “Ти мій Господь і Бог», – сказав єпископ завершуючи проповідь.

Після закінчення Літургії владика Тарас виголосив многоліття і привітав присутніх з ювілеєм храму, вручивши подячні грамоти жертводавцям та добродіям парафії. У свою чергу, отець Іван Городицький подякував владиці Тарасу за візит, спільну молитву та глибокі слова духовного повчання.

На завершення діти парафії потішили усіх присутніх концертною програмою до Дня Матері.

 

Джерело