​​Сьогодні українці вбираються у вишивану сорочку або прикрашають національним кодом чи регіональним орнаментом елементи одягу.

Дехто з луганчан одягає саме ту вишиванку, яка була врятована разом з найдорожчими скарбами серед небагатьох речей, що можна було взяти з собою, полишаючи рідну землю.

Дехто одягає серце і душу у вишитий візерунок подумки, згадуючи зруйнований дім, під руїнами якого разом із теплом та затишком залишилася і дорога серцю вишиванка.

Символічно, зустрічаємо це свято разом із колегами з Закарпаття, які підтримують наших людей та приймають з теплом у своїх громадах. Цей день – про єдність, спорідненість та зв’язок поколінь усієї країни.

Нині ми маємо можливість відзначати День вишиванки, бо наші мужні Захисники вже третій рік поспіль, віддаючи свої життя, боронять країну від російської навали.

Нехай кожного воїна, який сьогодні захищає Луганщину та Україну, береже від біди вишита мамою й подумки одягнена сорочка. Нехай кожен вбере в себе стійкість Серебрянського лісу.

Одягаючи вишиванку, подякуйте Захисникам та Захисницям! Вони є символом незламності та оберегом нації!