Чи поверне РФ заради «вічної дружби з КНР» Сахалін? 

В улюблену західну гру пропаганди під назвою «реакція обурених читачів», як виявилося, можна грати не лише за російськими правилами. В Китаї, де нещодавно кремлівська делегація отримала значки за топінамбур, нищівної критики зазнав Олександр Дугін, ідеолог російського націоналізму і активний прихильник Путіна.

Не таємниця, що після повномасштабного вторгнення в Україну, Росія є дуже популярною в китайському Інтернеті.

НАСПРАВДІ, негативна реакція саме на Дугіна проливає світло на слабку сторону альянсу Пекіна і Москви – протистояння китайських та російських націоналістів, що є результатом століть територіальних суперечок і політичних протистоянь.

Дугін, як пише у своїй статті 17 травня «Голос Америки», нещодавно завів акаунт у найпопулярніших китайських соціальних медіа Weibo та Bilibil (аналог YouTube). З моменту приєднання до них Дугін отримав понад 100000 підписників на Weibo та 25 000 на BiliBili. Опублікував менш ніж п’ять дописів на Weibo, але майже кожен із них має понад 1000 коментарів, більшість із яких критичні.

У першому відео, опублікованому на Weibo, він розкритикував статтю в The Economist директора відділу досліджень Росії та Центральної Азії Університету Фудань у Шанхаї Фен Юцзюня. У статті Фен заявив, що Росія неминуче програє війну з Україною. Дугін опонував, заявляючи, що Фен і деякі китайці недооцінюють «завзятість і наполегливість» Росії.

Відповідь Дугіна швидко засудили китайці, коментарі яких на кшталт «Росія повинна програти» та «Це екстреміст, який надзвичайно недружній до Китаю і планує його розділити» зібрали тисячі лайків. Під дописом, у якому Дугін підтримав Путіна на його п’ятому президентському терміні, користувачі відповіли: «Росія ось-ось програє війну» та «Ворота пекла чекають на вас».

Реакція китайців зрозуміла. Ще 1997 року у своїй книзі «Основи геополітики» Дугін наполягав, що розділ Китаю – необхідний крок, щоб Росія стала сильною. Зараз, звісно, його позиція більш обережна. Філіп Іванов, старший науковий співробітник Інституту політики азіатського суспільства, пояснює: «Дугін – опортуніст. Оскільки війна в Україні різко прискорила зближення між Китаєм і Росією, його позиція почала змінюватися, що й призвело до спроб вступити в контакт з місцевою спільнотою».

Ван Сяодун, впливовий вчений-націоналіст Китаю, пояснює: «Хоча наші користувачі мережі можуть підтримувати антизахідну/антиамериканську програму Путіна, вони скептично або відверто негативно ставляться до нападу Росії на незалежну країну та російський експансіонізм, націоналізм та шовінізм (який представляє Дугін)». 

Критикуючи Дугіна, багато китайських користувачів мережі також згадували території, які Росія окупувала за останні 200 років. Підписники Weibo, наприклад, пишуть таке: «Заради вічної дружби між Китаєм і Росією, будь ласка, поверніть Сахалін і Владивосток». Зважаючи на появу відповідних карт з Куедао та Хайшеньваєм, цей китайський заклик може перестати бути риторичним. В улюблену імперську гру Росії можна грати і за східними правилами.

Кримські татари: путінській підхід до сталінських практик

18 травня виповнилось 80 років депортації кримських татар. І зараз росіяни лише продовжують розпалювати ненависть до них. Сучасні путінські практики багато в чому копіюють сталінські.

НАСПРАВДІ, «Росія відразу після вторгнення до Криму розпочала масові репресії проти тих, хто не згоден з окупацією», – каже лідер кримськотатарського народу, депутат Верховної Ради України Мустафа Джемілєв. За його оцінками, в анексований Крим із Росії привезли вже близько мільйона громадян РФ. «Їх дуже стимулюють допомоги, виплати грошей на придбання житла, безкоштовні земельні ділянки, пріоритетне влаштування на роботу», – розповів він в етері «DW Новини Шоу».

На окупованому півострові триває полювання на тих, хто «неправильно думає». «У росіян величезний штат айтішників, які відстежують, хто, на які сайти заходить, які лайки ставить. І вже з ними потім починають розбиратися», – каже Джемілєв. 

З вересня 2022 року від 6 до 8 тисяч кримських татар залишили півострів, щоб уникнути мобілізації в армію Росії, – заявив голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров. «Окупанти перетворили Крим на потужний полігон, базу. І зрозуміло, що на такій території, яку вони використовують виключно для своєї подальшої агресії, їм не потрібні люди, які не сприймають окупацію, не лояльні до росіян. Такими людьми вони визначили кримських татар та етнічних українців. Так, вони поки не зганяють зі своєї землі та не вивозять за межі півострова, але проводять репресивну політику, щоб люди самі залишали Крим. Так завжди робила Російська імперія. Загалом від початку окупації півострів залишили 50 тисяч кримських татар, що становить 15 % від тих, що жили тут до лютого 2014 року», – каже він.

«За 10 років окупації Росія призвала до армії 35 тисяч мешканців Криму: «Коли розпочалася повномасштабна агресія у деяких кримських селах до 70 % повісток приносили кримським татарам. Це була цілеспрямована політика», – наголошує Чубаров.

Інший аспект, за його словами, полягає в тому, що від початку незаконної анексії Росія намагалася збільшити кількість держав, які б погодилися з її трактуванням причин захоплення Криму. Мовляв, місцеві цього хотіли. А утиски – лише проти тих, хто порушує закон або екстремістів. «Таким чином Росія намагається переконати, що вона, як і решта світу, бореться з екстремізмом і тероризмом. І тому так звана боротьба з ісламським тероризмом російських каральних структур в окупованому Криму не припиняється. Це інструмент, щоб придушити волю кримськотатарського народу», – пояснює Чубаров і наводить наступні цифри: окупанти незаконно позбавили волі за політично-мотивованими та фальсифікованими звинуваченнями  – близько двохсот кримчан. «З них 135 – це кримські татари. Це свідчить про неспівмірне співвідношення щодо репресій. До окупації кримські татари складали 13% населення Криму, а тут 2/3 з тих, кого позбавили волі – кримські татари. Це говорить про те, що саме вони є цілеспрямованим об’єктом для переслідування з боку окупантів».

Російська оборонка перебуває у стані «аби вижити»

У рамках наративу «санкції нам на користь» в Кремлі регулярно розповідають про «СВО, яка запустила російську економіку», про зменшення рівня безробіття та підвищення статків. Звісно, це маніпуляція. Але її дедалі важче приховати за реальністю.

НАСПРАВДІ, гендиректор «Ростеху» Сергій Чемезов в інтерв’ю РБК поскаржився на низьку рентабельність військового виробництва та виживання оборонних заводів. «Ростех» сьогодні на 80% забезпечує потреби армії в озброєнні, які задіяні в СВО. Міністерство оборони має на меті отримати якісне та ефективне озброєння, а економіка для військових — справа десята», — визнав Чемезов.

В результаті, за його словами, в ОПК накопичилась «величезна» кількість проблем, а рентабельність виробництва військової продукції (під якою розуміється відношення прибутку до собівартості товарів) становить лише 2,28%. Чемезов підкреслив, що цей показник має бути «мінімум 5%, а взагалі від 5 до 10%».

«З поточним показником рентабельності важко розвиватись. Ми створюємо нову сучасну техніку лише тоді, коли Міністерство оборони нам виділяє гроші на дослідно-конструкторські роботи. Без цього багато підприємств просто перебувають у стані «аби вижити», — констатував очільник «Ростеху».

Як ставитись до заяви Ходорковського

І наостанок про відомого російського опозиціонера Ходорковського та його резонансну заяву в інтерв’ю німецькому виданню Bild: «ВВП України до війни – $160 млрд. Росії – $2,2 трлн, Німеччини – $4,1 трлн, ЄС – $17 трлн. Путін витрачає на війну $120 млрд на рік. Це приблизно 5,4% російського ВВП. Європейська допомога Україні за два роки війни становила близько $88 млрд або 0,25% ВВП.

З урахуванням американських поставок реальне співвідношення витрат на війну – 2,5 до 1 на користь Путіна в кращому випадку. А цього року, без американських поставок – 4 до 1 у кращому випадку. На початку війни співвідношення населення України та Росії становило 40 млн до 140 млн – тобто 3,5 до 1. В даний час – 7 до 1 чи 5 до 1.

За такого співвідношення постачань чи сил Україна до кінця року втратить Харків, до середини наступного року – Одесу… До початку-середини 2026-го Україна продовжить лише партизанську війну, Львів збережеться, якщо туди увійдуть війська НАТО в особі Польщі».

НАСПРАВДІ, подібної «апокаліптики» останнім часом не бракує. Сподіваємося, що Завдання Ходорковського – не стільки нагнітати ситуацію, скільки довести партнерам України необхідність посилення її допомоги. Про жодну втрату Харкова, Одеси чи Запоріжжя, звісно, не йдеться. Що визнають і «воєнкори».

Нагадаємо, за понад два роки повномасштабного вторгнення були тимчасово зайняті (до того ж практично без бою) лише два обласні центри: український Херсон та російський Ростов-на-Дону. (Щодо останнього, це, звісно, іронія, але характеризує загальну ситуацію). 

На що здатна харківська «північна» окупаційна група військ, – відомо. Що чекає на чергову спробу морем «звільнити Одесу», – також.  Якщо вони хочуть це зробити по землі, то доведеться спочатку «звільняти» Херсон і Миколаїв.

Тому до таких апокаліптичних заяв (а їх більшатиме) треба ставитись як до своєрідної дипломатії через «темну альтернативу». І до речі, досить дієвої. Пов’язано це чи ні, але Ходорковський сказав це 16 травня, а вже 18-го міністр оборони ФРН Борис Пісторіус клопотав для України додатково €3,8 млрд військової допомоги на цей рік (на додаток до €7,1 млрд, виділених раніше). Мінфін схвалює запит. Тобто Німеччина збільшує допомогу Україні більш ніж на 50%.

Джерело