Росія тепер системно платитиме за війну в Україні

Реакція Москви на рішення Ради ЄС, яка забороняє передачу РФ доходів від її заморожених активів навіть після припинення санкцій була очікувано-погрозлива: «Навіть урізаний варіант вилучення коштів — це експропріація, яка спричинить наслідки».

НАСПРАВДІ, за різними підрахунками, в юрисдикції ЄС є понад 200 млрд «російських» євро. Близько 90% їх – в бельгійському депозитарії Euroclear, який повідомив, що торік на них отримано відсотки у розмірі близько €4,4 млрд. «Ці доходи не є суверенними активами. Тому правила, що їх захищають, до цих доходів не застосовуються», – говориться у рішенні Ради ЄС, яке було опубліковано 22 травня. Варто нагадати, як це працюватиме:

–    Центральні депозитарії в країнах ЄС, які зберігають суверенні (тобто ті, що належать Центробанку РФ) активи та резерви на суму понад 1 млн євро, мають заплатити дохід на чистий прибуток з них, накопичений з 15 лютого 2022 року. (Саме для цього 12 лютого цього року їх зобов’язали виокремити ці прибутки та заборонили розпоряджатися ними).

–    Зрештою ЄС планує вилучити всі прибутки, але депозитарії зможуть «тимчасово утримати» 10% від цих сум для виконання вимог щодо обов’язкового капіталу та управління ризиками. (Наприклад, якщо РФ звернеться в суд. Перший прецедент вже є, але поки що всередині Росії).

–    Депозитарії повинні будуть перераховувати прибуток від її активів двічі на рік. Пропорція (90% на військову допомогу та 10% – на програми невоєнної допомоги Україні) переглядатиметься щорічно, вперше – не пізніше 1 січня 2025 року.

Також є пропозиції щодо інших російських активів, які перебувають на різних стадіях вирішення (насамперед, у США). Але саме 22 травня Росії чітко дали зрозуміти, що тепер вона вже на системному загальноєвропейському рівні (а не окремих країн) платитиме за війну з Україною. Далі – буде. І так само на системному рівні.

Проросійський Кра зазнав повного краху

Крім фінансового, на ще одному європейському полі – політичному – Росія зазнала втрат. 22 травня головний кандидат від партії «Альтернатива для Німеччини» (АдН) на червневих виборах до Європарламенту Максиміліан Кра (Maximilian Krah) оголосив про свою відставку з посади члена федерального правління цієї політичної сили.

Пояснив своє рішення тим, що його заяви «використовуються як привід для заподіяння шкоди нашій партії. АдН має зберігати свою єдність».

НАСПРАВДІ, остаточно зіпсувало кар’єру Кра його висловлювання про есесівців. Він (тоді ще головний кандидат від АдН на вибори до Європарламенту) заявив італійській газеті La Repubblica, що не всі члени СС були воєнними злочинцями. Спалахнув скандал. І на міжнародному рівні теж. 

Паралельно німецькі прокурори розпочали розслідування щодо Кра у зв’язку з підозрілими платежами, які він отримав з Китаю та Росії.

Інший депутат від АдН, керівник її фракції у парламенті Тюрингії Бйорн Хекке, заплатить 13 000 євро за використання гасла нацистів. Суд міста Галле виніс обвинувальний вирок за «використання ним символіки колишньої націонал-соціалістичної організації».

Три роки тому Хекке під час своєї передвиборчої промови вигукнув зі сцени: «Все для Німеччини!». Це гасло активно використовували гітлерівські Штурмові загони (СА). Раніше суд взагалі дозволив називати його «фашистом», встановивши, що твердження «Хекке – фашист» не є голослівним, оскільки засноване на перевірених фактах із його численних цитат з публікацій та виступів.

У квітні, нагадаємо, розгорівся скандал навколо ще одного депутата від АдН Петра Бистрона, який отримував гроші від проросійського медіапорталу Voice of Europe, у чому сам і зізнався.

Ле Пен вже проти АдН

Цікаво, що французька правопопулістська партія «Національне об’єднання» оголосила про припинення співпраці в Європарламенті з АдН саме через есесівське висловлювання Кра. 

Як висловився німецький політолог Фелікс Ріфер, «це була остання червона лінія, після перетину якої головний партнер АдН в Європі відвернувся від неї».

НАСПРАВДІ, лідер «Нацоб’єднання» Марін Ле Пен 22 травня заявила, що її партія має негайно розірвати відносини з АдН, яка, за її словами, «стала надто токсичним союзником напередодні європейських виборів. Потрібно терміново встановити санітарний кордон. АдН іде від провокації до провокації. Зараз уже не час дистанціюватися, потрібно рвати з цим рухом».

Історія зі створенням «санітарного кордону» між Ле Пен і АдН цікава й у контексті голосування в Європарламенті за резолюцію щодо путінської легітимності. За визнання Путіна чинним президентом РФ тоді проголосували лише жалюгідні 11 європарламентарів. (Найвідоміша – депутатка від Латвії – Тетяна Жданок, яку давно підозрюють у співпраці із російськими спецслужбами). 

Проти визнання Путіна президентом, як помітив тоді ресурс «Можем объяснить», було багато тих, хто регулярно «спостерігаючи за російськими виборами», називав їх «чесними».

Французьке «Нацоб’єднання»: Жан Лакапель, Катрін Різе, Віржіні Жорон та Аурелія Беньє. Усі вони неодноразово їздили до РФ (у тому числі спостерігати за путінським обнулінням 2020 року) і жодного разу не виявляли порушень.

«Альтернатива для Німеччини»: За невизнання виборів проголосував Гуннар Бек, який хвалив Росію за «відкритість виборів» (його візит, переліт і проживання в готелі були оплачені з держбюджету РФ). Також проголосували Крістіна Андерсон, Гвідо Рейль, Бернхард Зимник (раніше голосували «пропутінськи»).

Звісно, все це можна розглядати в рамках передвиборчої технології путінських прихильників, які намагаються (принаймні, на цей час) дистанціюватись від свого токсичного зв’язку з узурпатором. Але тенденції очевидні: «санітарний кордон» з Путіним встановлюють вже й ці. Питання в тому, чи збережеться таке ставлення після виборів до Європарламенту?

Чи буде чути голос українців в Європарламенті

Щодо українських біженців в Європі у контексті червневих виборів. Станом на кінець жовтня статус тимчасового захисту в країнах ЄС мали 4,24 млн українців. Звісно, вони не отримали виборчого права в Європі. Але серед громадян країн ЄС є ті, хто народився в Україні, або мають українське коріння, й балотуються до Європарламенту.

Наприклад, у Німеччині це Ольга Дуб-Бюссеншутт. Вона розповіла «Голосу Америки», що «тут, звісно, ніхто не вважає, що зараз буде російський наступ на Берлін чи Мюнхен. Але вплив Росії на виборчу кампанію в Німеччині дуже відчувається. П’ята колона Москви активно працює на дестабілізацію ситуації в ФРН і ЄС, щоб послабити підтримку України». Тому, спілкуючись з німецькими виборцями, вона наголошує на загрозі, яку російська війна проти України створила для ЄС.  

Наталія Кудрик з Італії визнає, що в рамках своєї передвиборчої кампанії доводиться мати справу також з «колючими» закидами тих, хто радить їй «їхати в Україну і там відстоювати її інтереси». Особливо вона засмучена пасивністю багатьох українців в Італії, які вважають, що від них нічого не залежить: «Саме в такий час ця пасивність абсолютно неприйнятна. Навіть тим, хто не має громадянства, слід долучатися до акцій і допомагати кандидатам, щоб у Європарламенті звучав голос українців».

Марта Барандій, яка балотується в Бельгії, також вважає, що українці в Європі обов’язково мають брати участь в суспільному і політичному житті на всіх рівнях – щоб тримати Україну на політичному порядку денному в країнах, де вони проживають: «Одна справа – вуличні акції (як це відбувається з 2014 року), або в кабінетах – з міністрами, бюрократами, політиками, перебуваючи у позиції прохачів. Інша справа – бути у позиції тих, хто приймає рішення. І навіть, якщо ми не можемо його прийняти, то принаймні повинні мати доступ до трибуни, щоб люди, які приймають рішення, могли почути думки українців, які дивляться на Євросоюз саме з позиції цінностей, а не просто як бюрократичної структури, яка повинна щось дрібне вирішувати».

Питання «Чи буде чути голос українців у Європарламенті» і «чи буде в ньому «санітарний кордон» з путіністами», НАСПРАВДІ, дуже пов’язані. Пасивність абсолютно неприйнятна. Можливо, варто займати більш проактивну позицію у роботі з українською громадою (в усіх сенсах) у Європі. Тоді й Україна буде більш захищена.  І не тільки від путіністів у Європарламенті.   

Джерело: Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки

Джерело