Про що свідчить «військовополонений» вкид Симоньян  

Маргарита Симоньян вкинула список із 500 прізвищ і заявила, що це «перелік українських військовополонених, яких нібито відмовляється забирати Київ. Бо хоче забрати лише 38 азовців. А решту кинути».

НАСПРАВДІ, брехня. Президент України Володимир Зеленський регулярно пропонує обмін за формулою «всіх на всіх». Наприклад, під час зустрічі в Національній академії Державної прикордонної служби 3 травня він заявив: «Бажано обміняти всіх на всіх. Усі адекватні країни підтримують цей трек». За його словами, «Саміт миру» стане практичним майданчиком, де обговорюватиметься це питання. 

Тому вкид Симоньян свідчить лише про те, що «Саміт миру» все ж турбує Росію. Хоча з логікою у неї все погано. Адже, якщо Україна не хоче повертати своїх полонених, то навіщо тоді виносить це питання на «Саміт миру»?

«Військовополонений» вкид Симоньян потрібен і для дестабілізації всередині України в цей, «мобілізаційний» час. 

 «Гра на темі полонених – це чистий тероризм з боку Кремля. Російська пропаганда моментально підхопила і почала розганяти цю історію, зокрема, перекладати різними мовами. Такі операції за межею фолу – це ознака того, що тонкі методи проти України вже погано працюють. У Росії стає дедалі менше інструментів. До середини червня буде лавина інформаційних операцій. Варто запастися терпінням та холоднокровністю», – закликає відомий український експерт Олексій Копитько.

До речі, російська сторона й досі не передала Україні тіла полонених, які, за заявою Москви, загинули чотири місяці тому (24 січня), під час аварії Іл-76 у Бєлгородській області. За словами керівника Секретаріату Координаційного штабу Богдана Охріменка, РФ регулярно ігнорує заклики до цього. Востаннє це трапилось 15 травня.

Також варто розуміти, що жодної емпатії або переймання долею як своїх, так і тим паче українських військовополонених у Росії немає. Вони для неї – заручники. Як, до речі, і їхні родичі, яких російські спецслужби ловлять на гачок.

Навіщо МО РФ влаштувало «балтійський» газлайтинг

Великого розголосу цього тижня набула напівдетективна історія з опублікованим текстом законопроєкту від МО РФ про зміну російських кордонів у Балтійському морі. З’явився він 21 травня. 

Згідно з документом, Росія мала намір оголосити своїми внутрішніми морськими водами частину акваторії на сході Фінської затоки. А вже 22-го цей документ раптом зник.

Три головних кити російської державної пропагандистської машини: ТАСС, РИА Новости та «Интерфакс» миттєво випустили однакові новини з посиланням на «поінформоване військово-дипломатичне джерело»: «Жодних намірів щодо перегляду на Балтиці ширини територіальних вод, економічної зони, континентального шельфу біля материкового узбережжя та лінії державного кордону РФ не було і немає».

Пєсков також «увімкнув дурника»: «Нічого політичного тут немає, хоч і обстановка серйозно змінилася з того часу. Ви бачите, наскільки ескалується напруженість, який рівень конфронтації, особливо у Балтійському регіоні. Це вимагає від наших відомств відповідних кроків для безпеки».

НАСПРАВДІ, у країнах, які межують з Росією Балтійським морем, відповідні кроки МО РФ розцінили як відверту провокацію Москви. Голова Міноборони Литви Лаурінас Кащюнас заявив, що «мета Росії — залякати сусідні країни та їхні союзи» і назвав це «певними геополітичними конвульсіями». Старший науковий співробітник Інституту зовнішньої політики Фінляндії Юссі Лассіла сказав, що публікація «балтійського» законопроєкту, ймовірно, має провокаційний характер для підвищення нервозності: «Москва кинула пробний м’яч у бік Фінляндії та НАТО». Головнокомандувач шведської армії Мікаель Бюден назвав конкретну точку: «Росія поклала одразу два ока на острів Готланд».

Відомий військовий експерт Ігаль Лєвін вважає, що «Путін продовжує акуратно перевіряти і провокувати НАТО – не безпосередньо, а вивчаючи «червоні лінії». Після історії з глушінням сигналів GPS у Балтійському морі тепер уже пішли відкриті провокації із загальновизнаними кордонами… Тобто ми бачимо класичну для Росії тему з газлайтингом (форма маніпуляції та психологічного контролю. – Ред.), подібну схему Кремль застосовував шодо України з 2014 по 2022 роки. Мовляв, «вам здалося», «ви не так зрозуміли», «цього не було», «а ви доведіть», «все зовсім інакше» і т.д.».

Що сталось потім – відомо. Тому прикордонні з Росією країни на це реагують належно.

В Росії час відкривати генеральське СІЗО

У самому МО РФ триває «генералопад». Після арешту «будівельника» Тимура Іванова та кадровика Юрія Кузнєцова  цього тижня до СІЗО запроторили командарма Попова. Він став відомим у липні минулого року після звернення до «своїх бійців-гладіаторів» (позивний Попова був «Спартак»), в якому пояснював, що його усунули з посади «за правду» у доповіді вищому командуванню про погану організацію контрбатарейної боротьби, відсутність станцій артилерійської розвідки і ротації на українському фронті. Тоді начальник Генштабу Герасимов звинуватив його в «панікерстві». Зараз Попова звинувачують вже у шахрайстві на мільйони рублів.

Наступним генералом, який опинився в СІЗО, став начальник головного управління зв’язку ЗС РФ Шамарін. Про нього у пригожинському стилі «Шамарін, де зв’язок?!», свого часу писав «воєнкор» «Мурз», якого потім через цькування довели до суїциду.

23 травня всі росЗМІ «блискавкою» пустили новину, що «у справі Шамаріна можуть з’явитися нові епізоди та фігуранти», тож зачистки у вищому ешелоні російського генералітету триватимуть і надалі. От і знову повідомили, що затриманий Начальник управління Департаменту із забезпечення оборонзамовлення МО РФ Вертелецький. 

НАСПРАВДІ, Путін повернувся до методик Сталіна, який з розмахом саджав і стріляв своїх генералів. Тут нічого нового. Але нічого нового не вигадала й пропаганда. У 30-ті роки ХХ століття вона звеличувала Сталіна, який приймає виключно й абсолютно правильні рішення. Тепер – Путіна. Спочатку він особисто призначає генералів, нагороджує та говорить, щось на кшталт «ви – гордість Росії». І все це називається «Путін зміцнює російську армію». Але потім з’ясовується, що ці ж генерали крали десятками мільярдів, і тепер їх заарештовують. І це також подається як «Путін зміцнює російську армію». В рамках спецоперації, яка, як відомо, «йде строго за планом».

Але спостерігаючи за цією «логічною» ганьбою керівництва «другої армії світу», багато хто вже ставить собі два питання: «чи не час в Росії відкривати окреме генеральське СІЗО?» і «коли небойові втрати путінського генералітету зрештою перевищать його бойові втрати від ударів ЗСУ?». 

На цьому тлі така втрата як звільнення особистої прессекретарки Шойгу Росіяни Марковської, пройшла майже непоміченою. Яка політика, така й втрата.

Чергова серія пропагандистського жабогадюкинга

І наостанок про ще одну втрату в інформаційно-пропагандистському «кублі». Широкого розголосу набув скандал у прямому етері між Соловйовим та незмінним учасником його «вечорів» Віталієм Третьяковим — деканом Вищої школи телебачення Московського державного університету.

В останнього виникла суперечка з ще одним «експертом» — Куликовим. Соловйов включився раптом заявивши, що Третьяков після етеру роздає оцінки іншим спікерам. «Я висловлюю думку щодо того, що сказали, а не роздаю оцінки… Не треба брехати», — заперечив Третьяков.

Соловйов у відповідь розлютився: «Я нікому не дозволю звинувачувати мене в брехні… Забудьте, будь ласка, про моє існування. Далі це буде суд», – пригрозив Соловйов. Після цього Третьяков залишив студію, заявивши Соловйову, що «не треба мене лякати своїми зв’язками».

НАСПРАВДІ, невдоволення Соловйовим у лавах пропагандистів зростає. Свого часу широко розійшовся пост Telegram-Zірки Анастасії Кашеварової, який був пов’язаний із тим самим «Мурзою», якого цькував Соловйов та його команда.

Кашеварова пише: «Володимире Рудольфовичу, ваша манера і ваших співведучих ображати наймерзеннішими висловлюваннями, плюватися отрутою і щедро поливати брудом усіх, хто вам неугодний — це не рівень журналістики, який хотілося б бачити в новій Росії, яку прямо зараз розбудовують хлопці на фронті, волонтери, воєнкори». І в «патріотичному» запалі заявила, що «це рівень базару в українському селі, ось там ваші промови звучали б дуже органічно».

Звичайно, цей, як генеральський, так і пропагандистський російський жабогадюкинг не може не тішити. Для повноти відчуттів бракує лише одного: дійсно привезти Соловйова в якесь українське село (наприклад, у Мощун) та побачити: наскільки органічно він там би виглядав.  ЗСУ працюють над такою нагодою.

Джерело: Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки

Джерело