Учителі Церкви називають чистоту мучеництвом. Це мучеництво безкровне, однак тяжче від кривавого. Криваве мучеництво триває лише кілька хвилин і відразу здобуває собі славу неба; а для збереження чистоти необхідна постійна боротьба, котра триває все життя.

Щоб зберегти чистоту, необхідно вчитися володіти собою, переборювати в собі цікавість і балакучість. Балакучу особу не можна вважати чистою (св. Августин). Через очі входить смерть до душі (Єр. 9, 20).

Піст також допомагає зберегти чистоту. Треба бути поміркованим, бо непоміркований швидше втрачає невинність, осягнену при Хрещенні.

Сповідаючись і причащаючись, людина загартовує свою волю, необхідну для того, щоб застерегти себе від гріха. Земне вино шкодить чистоті, зате вино небесне (Тайна Євхаристії) є засобом для збереження чистоти (св. Альфонс).

Нечистота — як диявольські віжки, якими ведуть до загибелі тих, хто спробує спокусливу страву (св. Василій Великий).Фінал цього гріха є гірким, як полин, і гострим, як двосічний меч (Прип. 5, 4).

Беру коментар о.Назарія Ланька на цю тему, сказано дуже добре:

«Взагалі дуже обережно хочеться говорити на цю тему, святий Альфонс взагалі радить сповідникам не розпитуватися про деталі і не копатися в нечистих гріхах. Однак маєм бути свідомі, що кожен нечистий гріх (будь то думкою, словом чи ділом) – це смертний, тобто важкий гріх, який вбиває душу і з нього обов’язково необхідно сповідатися. При сповіді з нечистих гріхів необхідно вказати: кількість гріхів, обставини і місце.

Святий Альфонс твердить що 99% тих що є в пеклі якраз там перебувають із за нечистих гріхів.

Звичайно, сучасний світ лежить в нечистоті, тяжко зберегти непорочну чистоту. Однак це не виправдання для нас, всіляко маєм оминути це зло, передусім нагоди до нього. Наприклад, бути обережним з інтернетом, де є доступна порнографія, не дивитися туди де не треба (тобто мати скромний погляд), оминати погані товариства і т. д.

Нечистота дуже часто є наслідком інших гріхів, зокрема п’янства і лихослів’я. В такій душі панує духовна смерть і перебувають біси.

В наш час багато хто собі не робить справи з розпусти, однак не обманюймо себе, хто що сіє, те й пожне. Пекло існує і до нього власне підуть ті що не покаються в нечистих гріхах.

Два засоби для боротьби з нечистотою: контакт з Ісусом і чеснота любові. Як бачимо з цього видіння, нечисті гріхи допускаються всі, тоді щире каяття, оплакування гріхів і покута. Іншої дороги немає»

Як мінятись і в який спосіб починати цю переміну?

Християнський аскетизм мав дві дороги освячення.

Одна — ігнорувати тіло і так підкорити його різними умертвіннями, щоб воно не дуже й турбувало нас тілесними спокусами.

Друга дорога звертала увагу на внутрішню переміну, тобто змінити спосіб мислення і у всьому бачити творіння Боже з його глибоким задумом Творця і повною гармонією існування цих створінь між собою.

Ця друга дорога є більш досконалою, хоча християнський аскетизм не є чужим духовності людини. Це ми бачимо у житті багатьох святих.

Але людям, які хочуть йти дорогою духовного росту, але обтяжені різними світськими обов’язками, краще вибирати другу дорогу, тому що такий аскетизм тілесний навряд чи буде їм під силу.

Шукання Бога у всьому. Але це шукання йде нашим розумом, але вже просвіченим Святим Духом.

Ось чому ми не втрачаємо відваги: хоч наша зовнішня людина занепадає, однак наша внутрішня обновлюється день-у-день (2 Кор.4.16).

І не вподібнюйтеся до цього світу, але перемінюйтесь обновленням вашого розуму, щоб ви переконувалися, що то є воля Божа, що добре, що вгодне, що досконале (Рим.12.2).

Владика Степан Меньок, Екзарх Донецький УГКЦ

Джерело

#чистота #нечистота #роздуми #повчання #Церква #УГКЦ #Степан_Меньок #владика_Степан_Меньок