Майже чверть року з нами немає знаного харківського журналіста Юрія Хомайка. Слідом за своїм чоловіком майже півмісяця тому неочікувано відійшла у вічність його дружина Наталія Перевязко. Добрий товариш і колега Юрія Миколайовича журналіст Петро Матвієнко вирішив написати про цю непересічну людину. Пропонуємо вже другу частину його спогадів про Юрія Хомайка.

***

Юрій Миколайович Хомайко зазвичай публічно не афішував своїх політичних вподобань, намагаючись бути, що зветься, «над сутичками». Завдяки такій толерантній позиції він мав широке коло приятелів незалежно від їхніх політичних поглядів. А вміння дотепно, але культурно оцінити ситуацію створило йому імідж незалежного експерта з широкого кола питань. Хоча у колі друзів він був добре відомий як прихильник демократії та опонент тоталітаризму та авторитаризму у будь-якій формі. А ще, незважаючи на широке коло знайомств серед харківських релігійних громад, він був одним з послідовних парафіян української Свято-Дмитрівської церкви, чия громада та настоятель архієпископ Ігор (Ю.А. Ісіченко) отримали благословення іще від святішого патріарха УАПЦ Мстислава. І цей факт вже сам по собі характеризує громадянську позицію Юрія Хомайка.

У 2007 році в результаті дій першого демократичного Президента України В. Ющенка (які, однак, назвати інакше, ніж придуркуватими, язик не повертається) відбулася парламентська криза. Були призначені дострокові вибори ВР України, які, як потім з’ясувалося, зробили Верховну Раду України ще менш українською, ніж до того. Але все ж до виборів треба було готуватися.

Відомий тоді бізнесмен О. Протас, який на той час мав справжні патріотичні позиції, вклав кошти в агітацію за «помаранчевих» і вирішив профінансувати сім передвиборчих випусків газети «Новий Стиль», яку видавав відомий правозахисник Василь Кліментьєв (вбитий прихильниками Росії та Януковича за півроку по його президентській інавгурації у 2010 р). До речі, Харківською областю тоді керував призначений Ющенком з подачі Ю.Тимошенко безпринципний шахрай А. Аваков, який бачив у Протасі небезпечного для себе конкурента (але то вже зовсім інша історія). Аваков теж вкладав кошти в помаранчеву агітацію проте найняв для цього журналістів, відомих іще з часів УРСР, потім Кравчука та Кучми. Продукція там виходила за формою начебто патріотична, а за сутністю та стилем – така ж само багаторазово пережована жвачка з гасел та закликів, де збереглося слово «партія», але замість слів «комунізм» та «СРСР» вже стояло слово «Україна».

У «Нового Стиля» був принципово інший підхід. Пояснюючи поточну ситуацію, треба йти від проблем конкретної людини до викриття імен тих, хто саме ці проблеми людині і створював – чиновників міського та обласного рівня, корумпованих «правопохоронців» та керівників державних закладів. Саме тому Хомайко з ентузіазмом став до співробітництва з виданням (на моє запрошення, оскільки ми з Кліментьєвим вже співпрацювали до того кілька років).

Той факт, що з приходом нового потужного автора газета стала кращою та цікавішою, відмітили усі, хто до того був знайомий з виданням. Але зараз мені б хотілося пригадати пару типових випадків, коли креативність та дотепність Юрія Хомайка допомогла зробити гарні ілюстрації, які вражали, що зветься, не в брову, а в око.

Одного разу ми з Хомайком проходили центром міста, де в той час чи не на кожному перехресті роздавали агітки, які рекламували Януковича та його Партію Регіонів. Звичайно, ми набрали повні сумки того сміття, мовляв хочемо роздати сусідам та знайомим. Дещо далі ми побачили безхатька з милицями, який жебракував з високо задраною штаниною під приводом незагоюваної виразки на нозі (без жодних ознак лікування).

– О, – сказав Хомайко, звертаючись до мене, – фотоапарат твій ще не зовсім розрядився?

Тут слід сказати, що смартфони з пристойними фотокамерами у той час ще були рідкістю.
– Ні, боєготовий, як автомат у прикордонника, – відповів я.

– Ну тоді матимемо непогане фото, зрадів Юрко.

Навіть не пояснюючи мені майбутній задум, він витяг пачку регіоналівських агіток і звернувся до безхатька.

– Ти не проти, якщо ми тут розстелимо тобі папірці, аби не сидів на голому асфальті, і сфотографуємо?

– А що за папірці, поцікавилася фотомодель, – Янукович? Так я ж його підтримую!

– А я пропоную ось що – відповів Хомайко та показав п’ять гривень.

Цей аргумент виявився дуже переконливим. І у наступному номері газети вийшло відповідне фото, де безхатько жебракує, підстеливши під себе папірці з рекламою суцільного добробуту, який народу обіцяють регіонали.

Був іще один подібний випадок. Тоді влада мера Добкіна широко рекламувала своє піклування про дітей за допомогою побудови пісочниць. Щоправда, пісочниці поставили, але піску в жодну з них не завезли. От і стали вони поступово перетворюватися на смітники.

Одного разу, повертаючись з редакції «Нового Стилю» ми з Хомайком, а осінній день був напрочуд спекотний, вирішили взяти по пляшці холодного пива. Добре, але де ж зручніше розташуватися, аби освіжитися? Довго шукати не довелося. Між будинками стирчала порожня, якщо не вважати сміття, пісочниця. Там ми й вмостилися, аби посмакувати пивом (пам’ятаю ще й його назву «Роганське» – це так, заради історії).

Не встигли ми ще й спорожнити тару, як «намалювалася» бабуся з великою сумкою, де дзвеніли скляні пляшки.

– Хлопці, пляшечки вам не потрібні?

Я, було, хотів кишнути «санітарку лісу». Ну хіба це діло, люди іще не випили пиво, а тут прямо з рук видирають пляшку. Але Хомайко і тут виявив чемність та креативність.

– А підійдіть хвилин так за 10 – відповів він. Тоді й поговоримо.
Коли пляшки були порожні, Хомайко живописно розташував їх у пісочниці серед сміття. Невдовзі повернулася збиральниця.

– Беріть, – сказав Хомайко, але, сподіваюся, Ви не будете проти, якщо ми сфотографуємо процес як Ви очищуєте пісочницю від нашого сміття?

Звичайно, збиральниця склотари не була проти і я ретельно зафотографував увесь процес. Фотографії вийшли дуже промовисті. Виходило, що влада подбала лише про власну рекламу та зручності для любителів випити. Бо усі поставлені нею пісочниці тоді слугували подібними смітниками.

Звичайно, і ці фото з’явилися у наступному номері газети з відповідним коментарем. Слід зазначити, що такий креатив у приватних розмовах схвалили і журналісти, яких годував Аваков. Але лише у приватних…

Першу частину спогадів можна прочитати за цим посиланням.

#Хомайко #Юрій_Хомайко #журналістика #спогади #ЗМІ #Харків #Петро_Матвієнко