А як він благословив їх, віддалився від них і став возноситися на небо.

Лк 24,36-53

Вознесіння Ісуса на небо нагадує про те, що все на землі має початок і кінець, ніщо не триває вічно.

Швидко проминув Великодній час, де ми сорок днів урочисто святкували велике торжество – Воскресіння Христове, свято перемоги життя над смертю через воскресіння Ісуса Христа з мертвих. Нашу радість перемоги добра над злом ми виражали словами пісні: ..Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав, і тим, що в гробах, життя дарував”.

Сьогодні святкуємо іншу євангельську подію: Вознесіння Ісуса Христа на небо. Спаситель завершив Своє перебування на землі як людина й у славі повернувся на небо до Свого Отця. Перехід Христа із землі на небо подає нам важливе повчання: цінувати час земного життя, яке є короткотривале. Ми живемо на землі лише один і єдиний раз, тож маємо одну нагоду здобути життя вічне. Як віруючі люди повинні прикласти всі зусилля, щоб зробити якнайбільше добра, щедро наповнити свою душу Божими дарами, які становитимуть міру нашого щастя на небі. Наскільки пізнаємо Бога, наповнимо себе Божою правдою та любов’ю, настільки будемо близько Бога та щасливі в небі. Така буде глибина нашої радості і спокою душі у вічності, які будуть плодами пізнання Христової любові та наповнення нею своєї душі.

Коли говоримо про спасіння та життя вічне, важливу роль у ньому відіграє дар часу. Якщо переживаємо труднощі, терпіння, випробування, оцінюймо їх в дусі віри. Дивімося на них, як прояв Божої любові, Господь допускає це як нагоду духовного очищення, оздоровлення, зміцнення віри. Коли Бог дарує нам таланти, успіхи в житті, посилає Своє благословення, стараймося використати кожну нагоду здобути найбільше добра, примножити свою віру та любов до Бога, не пропустити їх. Чим більше проявимо в житті любові, тим більшим буде наше щастя в небі.

У великодній час, який триває від Пасхи до Вознесіння Господнього, вітаємося ,,Христос воскрес”. Однак багато осіб забувають про цю традицію. Або навіть проявляють легковажність, байдужість до неї. Вони поводяться як ті, хто не розуміє важливості рідної, української мови: ,,А яка різниця як вітатися – Христос воскрес чи Слава Ісусу Христу?” Хто легковажить традицію великоднього привіту ,,Христос воскрес”, той легковажить смертю та воскресінням Ісуса Христа – таємницею нашого спасіння. Така особа несвідомо говорить: ,,Яка мені різниця, чи Христос воскрес чи ні. Що це змінить у моєму житті?” Хто так говорить, той не має ще правдивої віри та любові до Бога. Основою побожності такої людини є лише традиція, а не особистий зв'язок любові з Ісусом. Тож варто пам’ятати, що без Ісуса немає щастя та спасіння.

Війна та її наслідки є наочним прикладом легковажності людей до Бога та Його правди: ,,А яка різниця, хто буде керувати державою?” Ось і маємо плоди цієї різниці: знищені міста та села, смерть тисяч людей: наших синів, братів, дочок та дітей, полонених. А тим самим втратили Боже благословення.

У вознесінні Ісуса на небо бачимо Його вірність волі Отця. Христос досконало виконав задум спасіння та слова Своєї науки. Він народився як людина, помер на хресті за людські гріхи й повернувся на небо.

Основу спасіння становить любов, яка завжди вірна у всьому. Коли будемо вірні науці Христа, наша любов до Бога буде правдива й запевнить нам щастя земне та вічне. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист

Джерело