«Я запрошую вас поміркувати над Тайною вечерею та умиванням ніг учням і побачити в них один об’єднуючий момент, а не дві окремі дії. Ми приймаємо Тіло і Кров Ісуса, щоб у смиренні служити потребам інших. Ми споживаємо, щоб служити». До цього закликав єпарх Едмонтонський та апостольський адміністратор Нью-Вестмінстерської єпархії владика Давид Мотюк у духовному роздумі про Таїнство Пресвятої Євхаристії із започаткованої ним серії «Ми — люди Євхаристії. На шляху до оновленої любові до Святого Причастя».

Ми — люди Євхаристії

На шляху до оновленої любові до Святого Причастя

Роздуми про Євхаристію владики Давида Мотюка, єпарха Едмонтонського

Умивання ніг учням

У Великодню неділю ми святкуємо свято Воскресіння Господа і Спасителя нашого Ісуса Христа, який помер на хресті за наші гріхи, щоб ми могли мати вічне життя.

Але ми не могли б святкувати Пасху, якби наш Господь не перетерпів своїх страстей. Воскресіння знаходить сенс лише у Великому четверзі та встановленні Божественної Євхаристії та омиванні ніг учням; у Великій п’ятниці та страстях і розп’ятті Ісуса; і у Великій суботі та Зішестінні Христа в ад.

Якщо у Велику п’ятницю служба із винесенням Плащаниці — прямокутного шматка тканини, на якому зображено тіло Христа, покладене для поховання — дуже відома і улюблена віруючими, то події Великого четверга менш відомі і шановані, але вони мають глибоке духовне значення. Давайте замислимося над їхнім змістом і значенням у світлі Воскресіння Христового.

Раніше ми говорили про установу Божественної Євхаристії, де Ісус пропонує нам своє Тіло і Кров як Божественну їжу для подорожі додому в Едемський сад, до раю, до Небесного Царства.

Проте недостатньо просто прийняти Тіло і Кров Ісуса. Коли Ісус встановив Тайну вечерю у Великий четвер, Він також взяв на себе роль слуги і омив ноги своїм учням. Євхаристія і вмивання ніг учням — це один і той самий рух. Ми не можемо відокремити одне від іншого. Ми споживаємо, щоб служити.

В Євангелії від Івана так описано вмивання ніг учням: «А під час вечері Ісус… встав з-за столу, зняв верхній свій одяг і обв’язався рушником. Потім налив води в умивальник і почав умивати ноги учням і витирати їх рушником, що був обв’язаний навколо Нього […]. Умивши ж їм ноги, одягнувшись і повернувшись до столу, Він промовив до них: „Чи знаєте, що Я вам учинив? Ви називаєте Мене Учителем і Господом — і маєте рацію, бо Я є тим, ким є. Тож якщо Я, ваш Господь і Учитель, умив вам ноги, то й ви повинні вмивати ноги один одному […]. Бо Я дав вам приклад, щоб і ви чинили, як Я вам учинив“ (Ів. 13, 3–5; 12–16).

У багатьох частинах світу звичай миття ніг був поширеною практикою гостинності, особливо там, де носили сандалі. Господар зазвичай вітав своїх гостей, а потім давав їм воду, щоб вони могли помити ноги, або доручав це зробити слузі. Ця практика мала на меті вшанувати людину, омиваючи їй ноги на знак смирення.

За часів Ісуса ми бачимо, як таку ж гостинність виявляє до нього Марія з Витанії, яка намащує йому ноги, можливо, на знак подяки за те, що він воскресив її брата Лазаря з мертвих, але також у підготовці до смерті та поховання Ісуса (див. Ів. 12, 1–8).

В іншому місці Ісус докоряє фарисею за брак гостинності, коли той не дає йому води для омивання ніг. Ісус звертається до Симона: «Бачиш цю [грішну] жінку? Я прийшов у твій дім. Ти не дав Мені води для ніг Моїх, а вона сльозами своїми вмила ноги Мої і волоссям своїм обтерла… Тому кажу тобі, що гріхи її, яких було багато, відпущені їй; отже, вона виявила велику любов» (Лк. 7, 44, 47).

На Тайній вечері Ісус дає учням взірець смирення. Як читаємо в Утрені Великого четверга: «Той, що небо хмарами огортає, тепер одягнувся в лляне полотно; Той, що тримає в руках подих кожного створіння, тепер схиляє коліно своє, щоб умити ноги слугам своїм […]. З’єднані узами любові, апостоли дозволили Христові, Господеві всесвіту, омити їм ноги, і таким чином вони стали блискучими посланцями, що звіщають світові Євангеліє миру» (Утреня, 5 пісня, Великий і Страсний четвер).

 

 

 

Домашнє завдання. Я запрошую вас поміркувати над Тайною вечерею та умиванням ніг учням і побачити в них один об’єднуючий момент, а не дві окремі дії. Ми приймаємо Тіло і Кров Ісуса, щоб у смиренні служити потребам інших. Ми споживаємо, щоб служити.

Після роздумів поділіться своїми думками з родиною, друзями та колегами-лицарями.

Ми — люди Євхаристії.

† Давид Мотюк,
єпарх Едмонтонський,
апостольський адміністратор Нью-Вестмінстерської єпархії

Джерело: Патріарша катехитична комісія

Джерело