У суботу, 29 червня, у Відпустовому центрі блаженного Симеона Лукача провели традиційні молитовні чування, які очолив Владика Йосиф Мілян, Єпископ-помічник Київської Архієпархії.

Прочани з різних міст та сіл приїжджають у Старуню, аби почерпнути мудрості в особі священномученика блаженного Симеона, який ціною свого життя боронив українську Церкву. Так і наш народ не припиняє єднатися в молитві за мир в Україні та усіх, хто перебуває на її захисті та за увесь наш люд.

Як зазвичай, розпочалися чування у храмі свв. Петра і Павла із молитви Вечірні, яку очолив віце-ректор Івано-Франківської духовної семінарії прот. Василь Михнюк у співслужінні численних душпастирів Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ.

Занурені у молитву, після Вечірні прочани мали можливість почерпнути з духовної науки від Владики Йосифа, який роздумував над уривком Євангелія від Матея про помноження хлібів.

«Які б ми не були духовні, без хліба насущного ми не зможемо жити. Христос неодноразово дивував своїх учнів різними чудами, одним з яких було помноження хлібів. Апостоли впродовж історії церкви намагаються годувати народ, наслідуючи Христові слова «Дайте ви їм їсти». Нам сьогодні не бракує євхаристійного хліба, який дає завдаток на життя вічне. Тому ми є тут, де служив Симеон Лукач, якому радянська влада заважала виконати свій апостольський обов’язок, але він все одно не втрачав з поля зору людину, яка потребувала Божого милосердя. Блаженний Симеон був дуже соціальним єпископом. Адже, найбільше богослов’я апостола – бути людиною. І у когось зі Старуні тьохнуло серце, щоби показати його образ тут, перед людьми і спільно молитися за його заступництвом».

Також, Єпископ роздумував над важливістю прагнення нести Бога у світ, та бути Його апостолами:

«Ніхто ще не виміряв багатство людської душі – і саме духовна пожива лине з серця добрих батьків до своїх дітей. Наша Католицька Церква не тільки розвинула богослов’я, але й соціальну педагогіку. Перш ніж вчити людину про Бога, треба розуміти, чи людина не голодна, чи всього має вдосталь і допомогти їй. І тому Церква провадить так багато соціальних ініціатив. Але, скільки б ми не мали добра, приходить час, і ми відчуваємо, що треба від чогось звільнятися, і тільки Бог може вивільнити нас від гріхів та підняти з упадків. До наших стіп Бог завжди кидає білі квіти, тільки потрібно ширше відкрити наші очі і повірити в Його любов. Не встидаймося доброго слова і любові, навпаки щедро ділімося цим. Будьмо апостолами Його слова, виконуймо своє християнське покликання і даваймо іншим “їсти”».

Відтак для вірних прочитали спеціальні молитви на оздоровлення, а також поблагословили їх освяченим єлеєм та мощами блаженного Симеона Лукача під час молебню до священномученика.

Молитовна програма продовжилась спільною хресною дорогою на Старунську гору – до гробу Господнього. Під час цього шляху віряни часто переживають глибокий жаль за гріхи, які спричинили муки для нашого Спасителя. Хресна дорога є нагодою збагнути велич любові Спасителя, який Своєю найбільшою жертвою врятував життя кожної людини.

Кульмінаційною частиною чувань у Відпустовому центрі Симеона Лукача традиційно стала Архієрейська Божественна Літургія, яку очолив Владика Йосиф Мілян у співслужінні священників Відпустового центру о. Юрія Сидіра та о. Володимира Лукашевського, отців ректорату духовної семінарії, а також запрошених душпастирів Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ.

У часі Божественної Літургії з проповіддю до вірних звернувся Владика Йосиф, пояснюючи вірним про значення Церкви, як зібрання людей, що вірують в єдиного Бога:

«Зазвичай ми розуміємо Церкву як споруду. На Сході України непросто запросити людей на молитву в пристосовані приміщення, вони не довіряють цьому, бо хотіли б бачити купол та хрест. Про це Христос мовив, коли сказав, що на Петрі збудує церкву. Церква – це не про мури. Бо мури є сакральною архітектурою, але от дефініція церкви – це зібраний народ божий з вірою в єдиного Бога».

«Перші християни молилися в катакомбах і там справлялася євхаристія, вони не мали як таких храмів. Церква є святою не через людей, але через Ісуса Христа, який є святим. Церква є апостольською, бо 12 апостолів розсіялися по світах, щоб нести Добру новину. Свого часу апостол Симеон Лукач і багато інших, які поклали свої кістки на землях Сибіру, були будівничими церкви. Правдива церква завжди переслідувана. Ми ще не встигли оговтатися після 90-их років, не надихалися свободою, і вчора дізнаємося про звільнення з полону наших двох священників-редемптористів. Вони не зламалися і завдяки зусиллям багатьох політиків, Курії Ватикану, папського Нунція вдалося витягнути їх на свободу», – ділився Єпископ.

Владика в особливий спосіб закликав вірних просити заступництва у блаженного священномученика, який і сьогодні продовжує справу будівництва нашої Церкви:

«Я народився в підпільній церкві, наш священник був заарештований, я маленьким ходив під зачиненими дверима храму. Я добре знаю свою церкву. Ми так хотіли бути разом з Церквою Петра, що поклали гори трупів і мощ за єдність з Церквою, яку ворота пекла не подолають. Немає сили, яка б змагалась і перемогла силу Божу. Успіхи злого можуть бути великі, але не остаточні. Ми як народ, є Церквою Божою, тому підносимо молитви до Господа, щоб просити Його про поміч і заступництво. Не забудьмо сьогодні звернутися до нашого блаженного Симеона, котрий допоможе нам перемінюватися, бо він – живий і солідарний з проханнями, які ми приносимо. Він продовжує будувати Церкву, але вже в Царстві Небесному. А ми тут мали б передувати процесам єдності. Запитаймо себе, настільки ми об’єднані, наскільки ласкаві один до одного, помічні й близькі? Молімся, щоб ми витримали в нашій Церкві до кінця і ще повернулися до Старуні – до доброго, ласкавого, правдивого священника та апостола Симеона Лукача», – мовив на завершення Архієрей.

Протягом чувань усі прочани мали змогу посповідатися та приступити до Святої Тайни Євхаристії, а також отримати пораду під час духовної розмови з душпастирем.

На завершення прочани, які виконали необхідні умови, отримали повний відпуст, який уділив Владика Йосиф.

Насамкінець о. Юрій Сидір подякував Владиці Йосифу Міляну за спільні моління, даруючи на згадку сувеніри Відпустового центру та бажаючи Господньої сили й натхнення.
Департамент інформації Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ

 

 

Джерело