Чого чекати від головування Угорщини в ЄС

З 1 липня Угорщина (чий прем’єр-міністр Віктор Орбан відомий своєю проросійською позицією) вступила на посаду голови Ради Європейського Союзу. Вона керуватиме до кінця року (потім головування перейде до Польщі). Чи вплинуть ці півроку на зміни у відносинах ЄС із Росією та Україною?

НАСПРАВДІ, у країни-голови немає повноважень одноосібно порушувати окремі теми, але вона може визначати пріоритетність тих чи інших питань, які розробляє Єврокомісія. 

«Голова в Раді ЄС – це сильна адміністративна роль і можливість впливати на політичний порядок денний ЄС, висуваючи на перший план ту чи іншу тему. Але головування не може повністю змінити політику ЄС, бо не може оминути його чинного законодавства. У цьому досить складному процесі управління ЄС беруть участь безліч гравців. І хоча голова Ради ЄС – помітна роль, вона не всемогутня», – заявила «Радіо Свобода» аналітик Німецького фонду Маршалла (США) Сюзанна Вегх.

Ще в червні уряд Угорщини опублікував плани на майбутнє головування в Раді ЄС. Допомоги Україні та стримування російської агресії в ньому немає взагалі. (Для порівняння: програма Бельгії, яка очолювала Раду ЄС до Угорщини, згадує Україну понад 10 разів).

Так, Будапешт виступає проти надання ЄС військової допомоги Києву, проте кожна країна ЄС ухвалює таке рішення на рівні національного уряду.

Але саме ЄС надає величезну фінансову підтримку Україні, проти якої виступає Орбан. Тому теоретично під час свого головування у Раді ЄС він може намагатися вплинути на це, пролобіювавши зміни у довгостроковому бюджеті ЄС. Щоправда, для цього йому потрібно буде заручитись підтримкою Європарламенту та Єврокомісії. Однак це малоймовірно, враховуючи лише незначне зростання представництва правих партій у Європарламенті після виборів та дуже імовірне збереження за собою посади голови Єврокомісії Урсулою фон дер Ляйєн.

Актуальним питанням залишається можливість Будапешта впливати на ухвалення Брюсселем санкцій проти РФ. Рада ЄС задіяна у цьому процесі, але зовнішньою політикою та схваленням санкцій займається Рада із закордонних справ, яка не підконтрольна головуючій країні. Рада із закордонних справ координується насамперед головою європейської дипломатії (яку ймовірно очолить естонка Кая Каллас).

Тобто Орбану навряд чи вдасться пом’якшити позицію Брюсселя щодо Москви. Але він все одно намагатиметься це зробити, зазначає Сюзанна Вегх: «В Угорщини як голови буде практично такий самий вплив на зовнішню політику, як і просто члена ЄС. Тому проблема не в самому головуванні, а в країні, лідер якої загалом лобіює антисанкційну політику щодо РФ».

Тому, як припускає Вегх, Будапешт витратить свої півроку головування в ЄС насамперед на пом’якшення позиції Брюсселя щодо самого себе. Нагадаємо, два роки тому за порушення європейського законодавства (у принципах верховенства права, державному втручанні у незалежність судових органів влади та корупції) Єврокомісія заморозила близько 20 млрд євро фінансування Угорщині. Але й тут, як вважає Вегх, «будь-якого прогресу протягом цього півріччя не відбудеться. Будучи головою ЄС, Будапешт зробить усе можливе, щоб порушення режиму Орбана просто не спливли на порядку денному».

Що вважати «зовнішнім впливом на енергооб’єкти» у РФ

1 липня у Бєлгороді зникла електрика. Навіть, стаціонарні сирени, що сповіщають про повітряну тривогу, не працювали. «На час відключення електроенергії в деяких районах області для попередження про ракетну небезпеку використовуватимуть мобільні гучномовці». Пояснення цьому дали на «новомові», – це «зовнішній технологічний вплив» на енергооб’єкт.  

НАСПРАВДІ, особливо цікава фраза «для попередження про ракетну небезпеку». Чи робить це бєлгородська влада, коли над територією області літає російська бойова авіація, яка обстрілює Україну КАБами та ракетами?

Питання не риторичне. Адже, як повідомив 1 липня The Washington Post, щонайменше 38 російських авіабомб впали на Бєлгородську область за минулий рік. З них щонайменше чотири на обласне місто, ще сім — на сусідні населені пункти. Вперше МО РФ визнало факт падіння авіабомби на Бєлгород у квітні 2023 року. Тоді, нагадаємо, через «позаштатне сходження боєприпасу» у місті утворилася вирва завширшки 19 метрів, були пошкоджені житлові будинки та автомобілі. Надалі ані місцева влада, ані МО РФ не зізнавалися у подібних інцидентах.

Тому, на 860 добу «спецоперації в Україні» питання «що ж вважати зовнішнім впливом на енергооб’єкти в Бєлгородський області?» набуває не стільки технологічного, скільки пропагандистського значення. І звісно  безпекового. Але, як вже давно відомо, – у «санітарній зоні, де живуть бєлгородські тварюки», все штатно.

Кому погрожують білоруські «муравейки»

«Білорусь може застосувати ядерну зброю у разі загрози своїй незалежності», — оголосив начальник генштабу її збройних сил Муравейко. Це стало продовженням попередніх заяв Мінська в стилі «зараз ми вам покажемо звідки готується напад». За словами представника Кремля Пєскова, «це причини для занепокоєння і Москви».

НАСПРАВДІ, єдиною загрозою для «незалежності» Лукашенка та його білоруських «муравейок» є саме Росія. (Якщо слово «незалежність» тут взагалі можна вжити). А 1 липня речник Державної прикордонної служби України Андрій Демченко заявив: «Білорусь уже не вперше каже, що «Україна становить загрозу». Наразі черговий виток цієї інформаційної операції». 

Коментуючи заяви з боку Мінська про те, що вони «готуються протидіяти українським провокаціям», речник ДПСУ зазначив, що Білорусь зробила найголовнішу провокацію ще 24 лютого 2022 року, коли відкрила свій кордон для російських військ: «І на жаль, зараз вона  продовжує підтримувати країну-терористку в повномасштабній війні. Тому кордон з Білоруссю для нас, як і раніше, залишається загрозливим напрямком, і ми продовжуємо укріплювати його з інженерного погляду і тримати там необхідну кількість наших сил та засобів, аби не допустити будь-яких дій, які можуть йти саме з території Білорусі».

До речі, ще за півтора місяця до початку повномасштабного вторгнення, в Центрі стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки спрогнозували три негативні сценарії для білоруських військових. 24 лютого 2022 року вони пішли за третім сценарієм. Цілком імовірно, що він зрештою призведе до першого. Тому погрози білоруських «муравейок» смішні. Бо всі вони несуб’єктні. І краще за інших це знають у Москві.

Візит Каньє Веста: від смішного до трагічного

У Москві гостював відомий американський музикант Каньє Вест, який приїхав на закриту вечірку місцевого дизайнера. Проте суцільне божевілля, яке охопило Москву та москвичів через приїзд американця, не інакше як «низькопоклонством перед Заходом» не назвеш. РосЗМІ висвітлювали буквально кожний крок зірки. Останнє повідомлення РИА Новости датовано 23.24. (Хоча в ньому Каньє Вест виявився фейковим).

НАСПРАВДІ, саме цей «невидимий» приїзд Веста затьмарив візит до Москви Такера Карлсона. Але якщо прізвище останнього мало що каже обивателю поза пропагандистською бульбашкою, то Веста знають значно більше людей. Ажіотаж москвичів навколо американця викликав Zубний скрегіт: «Упадання за Вестом це прояв культурного, психологічного комплексу неповноцінності. Але не нашого комплексу і не нашого народу, а неповноцінної частини нашої еліти».

Проте нема де правди діти: у московської «еліти» (незважаючи на суцільну «кімченізацію» Росії) як і раніше існує карго-культ західних зірок. Нехай і таких як Вест, який на шоу відомого в США конспіролога Алекса Джонса InfoWars, заявив, що «бачить щось хороше в Гітлері… У кожній людині є щось цінне, що вона принесла у світ, особливо в Гітлера, у якого був гарний одяг, який був хорошим архітектором і християнином, і не вбивав 6 мільйонів євреїв», додавши, що «це єврейські ЗМІ змусили нас почуватися нацистами».

Нагадаємо, в Росії діє закон «про виправдання нацизму». Про це у контексті України й інших країн, не виключаючи Ізраїль, регулярно нагадує Путін та його оточення. 2022 року в РФ запроваджено покарання за публічне ототожнення радянської та нацистської влади.

Але за виправдовувачем нацизму Вестом москвичі бігали мов цуценята. Хоча це вже анітрохи не дивує. В Росії вже взагалі мало що дивує. Навіть відстань від смішного до трагічного.

Джерело: Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки

Джерело