Путін спалить гроші росіян у трубі війни: дайджест пропаганди за 10 липня
Медведєв розтлумачив «мирний план» Кремля
Експрезидент РФ Медведєв описав майбутнє України та Європи після того, як (на його думку) Київ погодиться на «мирні переговори». На його переконання, тоді на Київ чекає «кривавий майдан, який приведе до влади явних екстремістів». Але їх не підтримає Захід і в Україні встановиться «помірний політичний режим». Однак у цей момент радикали, на думку Медведєва, чомусь знову за підтримки Заходу зміцніють і ось «тоді настане час остаточно вбити довгий сталевий цвях у кришку труни бандерівської квазідержави. Знищити залишки її кривавої спадщини і повернути землі, що залишилися, в лоно землі Російської».
Але і це не кінець: «СВО, тому що вороги Росії нікуди не дінуться. Ми повинні бути готовими до майбутніх боїв для захисту Вітчизни», – закликає Медведєв.
НАСПРАВДІ, тезу Медведєва підтверджує і президент України Зеленський, який заявив, що «Путіну сподобалася б ідея переговорів в обмін на завершення війни… Але він прийде знову, і це питання часу. І він це зробить. В цьому проблема. Йому не важливо, що окупувати. Йому подобається сам процес».
Пояснення Медведєва путінського «вогнетривкого миру в Україні» настільки зрозуміле, що незрозуміло, хто після такого повірить в його бажання переговорів. А крім цього, дякуючи Медведєву, росіяни дізналися, що «СВО – навічно». Іншого мирного плану для них у Кремля немає.
Путін «мобілізував» статки росіян
Для війни потрібні гроші. І у повній відповідності до наративу: «добробут росіян тільки зростає», 10 липня Держдума і Рада Федерацій РФ схвалили найбільше у XXI столітті підвищення податків для росіян.
НАСПРАВДІ, «секретом Полішинелю» це не було ще до останніх «перевиборів Путіна». Єдине, в чому вагалися аналітики, що він зробить першим: оголосить мобілізацію чи підвищить податки. Поки що обрав друге. Тепер у росіян «мобілізують» їхні гроші, які (як і людські життя) вилетять в трубу війни.
Брехати, що «санкції нам на користь» – це одне, а реально знайти гроші – інше. Економіку гаслами не обдуриш. Ось, нарешті і взявся Путін вже за простих росіян. Хоча й обіцяв що «за весь час свого президентства я не допущу підвищення податків». Але час затягнувся.
По-крупному (що напряму впливає на їхнє життя та здоров’я) він збрехав росіянам щонайменше тричі. Вперше, коли казав, що не підвищуватиме пенсійний вік (зробив це у 2018-му). Вдруге, коли переконував, що «мобілізації через СВО не буде» (зробив це у вересні 2022-го). Втретє – зараз.
У результаті податкової реформи (яка, до речі, торкнеться всіх, крім «учасників СВО», що особливо цинічно), в найближчі 6 років у населення і бізнесу Путін забере 16,8 трлн рублів – суму, яка на третину перевищує загальний розмір Фонду національного добробуту РФ (12,75 трлн рублів).
І це цілком зрозуміло: лише 2024 року федеральний бюджет витратить на «оборону» рекордні 10,8 трлн рублів, а частка військових витрат у ньому (майже 30%) – стала безпрецедентною з часів Радянського Союзу. Чим для СРСР закінчилась ця військова економіка – відомо.
Американська спецоперація проти дезінформації з РФ
Під «обороною» маються на увазі не тільки «спеціальні воєнні операції» на території інших країн, а й інформаційні. «Міністерство юстиції поклало край пропагандистській кампанії, підтримуваній урядом РФ і керованій генерованим штучним інтелектом, де використовували ботоферму для поширення дезінформації у США та за кордоном», – заявив генпрокурор Меррік Гарланд. Міністерство юстиції США конфіскувало два доменні імені та заблокувало майже тисячу облікових записів.
НАСПРАВДІ, це стало першим випадком, коли США публічно звинуватили іноземний уряд у використанні ШІ в операціях впливу. Відбулося це за чотири місяці до президентських виборів, які, на думку експертів з безпеки, стануть мішенню таємних спроб впливу через соцмережі.
Цікаво, що деякі інші аналітики пропонують не перебільшувати ризики. Видання Foreign Affairs пише: «Зрозуміло, що операції іноземного впливу можуть накладати певні витрати на відкриті суспільства, які заохочують вільний обмін ідеями. Але коли перебільшуються ефективність і вплив іноземних операцій, найбільше виграють ті режими, які їх проводять».
Щоб уникнути ненавмисної допомоги супротивникам, дослідники повинні уникати підводних каменів. Применшуючи загрозу іноземних кампаній з дезінформації, вони ризикують полегшити завдання з використання непідготовленої громадськості в чужих інтересах. Але перебільшуючи силу пропаганди, є ризик посилити не тільки початкову брехню, а й більш руйнівний наратив, якій поляризує суспільство – що політиками якимось чином керують дистанційно, а прості люди не володіють свободою волі.
Дуже часто російська дезінформація повторює тези американських крайніх правих, а не навпаки. Так, восени 2023-го республіканка Марджорі Тейлор Грін заявила: «Будь-хто, хто голосує за фінансування України, фінансує найбільш корумповану грошову схему з усіх іноземних воєн в історії США». І послалася на статтю Фонда стратегічної культури – російської організації, яка вже була під санкціями за втручання в американські вибори 2020 року. (У статті брехливо стверджувалося, що радники президента Зеленського купили дві яхти за $75 млн).
За два тижні після публікації Грін вже сенатор-республіканець з Огайо Джей Ді Венс повторив це твердження в подкасті ексрадника Дональда Трампа – Стіва Беннона.
«На перший погляд може здатися, що Венс і Грін переказують російську пропаганду. Але брехня про яхту Зеленського вже деякий час тихо циркулювала на конспірологічних задвірках американських правих. Сам Венс казав це ще рік тому. Виступаючи на зборах у Вест-Палм-Біч, він заявив, що не хоче «принижувати наших бабусь і дідусів, щоб послати ще одну яхту Зеленському». П’ять місяців потому росіяни підхопили цю тезу правих, оформили її як «достовірний» факт і посилили», – пише видання.
«Підрив пропагандистських зусиль іноземних гравців – важлива справа, але її необхідно робити ретельно, точно і пропорційно. Перебільшення результатів іноземних кампаній впливу слугує лише цим кампаніям та сприяє формуванню конспірологічного світогляду, за якого вороги нібито створюють розбіжності, а довіра до відкритих демократичних дебатів підривається», – зауважує Foreign Affairs.
Чому ніхто не хоче йти на «Платформу» Симоньян
А тим часом американський відеосервіс YouTube продовжує боротьбу з російським контентом. І це стосується не тільки блокування каналів російських державних ЗМІ чи розважально-пропагандистських «солов’їв»: від Гагаріної до Газманова.
НАСПРАВДІ, все серйозніше. З платформи видалили акаунти і виробників озброєння: танкового «Уралвагонзаводу», концерну «Калашніков» та інших. Пропагандисти у своїх жалісних дописах з приводу їхнього блокування використовують слово «масштабне». Пресслужба Роскомнадзору повідомила, що з початку цього року сервіс обмежив доступ до 83 російських сторінок. Для порівняння: за весь минулий рік було заблоковано 27 каналів. «YouTube тільки нарощує масштаби блокувань», – з прикрістю констатують Z-ресурси.
І ця прикрість цілком зрозуміла. Наприкінці червня вся пропагандистська рать раділа із заголовків на кшталт: «Симоньян створила четвертого «вбивцю» YouTube» під назвою «Платформа».
Російський «вбивця» дивним чином при цьому і за дизайном, і за функціями дуже схожий на YouTube.
До «Платформи» у РФ запустили три відеохостинги: RuTube, «ВК» і Nuum. «Але жоден із них не зміг скласти хоч якусь помітну конкуренцію YouTube», – визнавав член комітету Держдуми з інформаційної політики Антон Горєлкін.
При цьому пропозиції заблокувати YouTube (слідом за іншими соцмережами і сайтами іноземних ЗМІ) лунали в Росії одразу після повномасштабного вторгнення. У жовтні 2022 року навіть Пригожин волав, що «YouTube веде інформаційну війну, спрямовану на очорнення образу Росії в очах користувачів» і закликав Генпрокуратуру РФ взагалі визнати всю діяльність Google «небажаною у Росії».
Зрештою сам Пригожин виявився у Росії небажаним, а ідея заблокувати YouTube, чи принаймні створити його «аналоговнет», так і залишилася голослівною погрозою.
Тому в Москві й скиглять про масштабність блокування. І при цьому ніхто не хоче йти на «Платформу» Симоньян.
Джерело: Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки