Святого пророка Іллі Як 5,10-20; Лк 4,22-30 (о. д-р Турконяк Р.) Собор святого Юрія 20.07.2024.

Святий апостол Яків пригадує про страждання й терпеливість пророків, які не відступали від того, щоб говорити правду. У свій час Єремія пророкував юдейському цареві Седекії, що його царство буде знищене, місто буде спалене вогнем, якщо він не вийде до володарів царя Вавилону. Це не сподобалося цареві, але він поклявся, що не вб’є пророка за таку неприємну новину. Цар не вбив пророка за гірку новину, боровся проти вавилонського царя. Седекія був побитий і все сталося так, як пророкував Єремія. Ніхто із фальшивих пророків, ані військові, які готові були вбити пророка Єремію, ані хто інші не допомогли цареві Седекії. Вавилонський цар поступив строго із Седекією: «І осліпив очі Седекії і зв’язав його оковами на ногах, і повів його цар Вавилону до Вавилону і дав його до дому млина аж до дня коли помер» (Єр 52,9). Тут Єремія уникнув покарання, яке завжди ходило за ним, бо він був правдивим пророком, посланцем Бога, який промовляв Господнім ім’ям. Апостол Яків називає щасливими тих, хто терпіли в ім’я Господа і вказує на терпіння Йова, який невинно терпів. Він втратив усіх своїх синів та доньок, також, усе майно, але Бога не оскаржував. Пізніше Господь усе встановив так, як він бажав: і Йов видужав, і сини та дочки народилися, і майно повернулося… До усього, апостол Яків згадав про Іллю, який молився і на голос молільника Господь вчинив, що дощ не падав на землю три роки і шість місяців, згодом помолився Ілля і випав дощ. Понад усе пророк ставить навернення грішника до Бога і твердить про велику користь для того, хто причинився до навернення грішника, стверджуючи: «… спасе свою душу від смерті і покриє безліч гріхів» (Як 5,20). Коли зустрінемо на дорозі нашого життя грішників, то молімося за їхнє навернення та стараймося їм допомогти.

Святий апостол Лука описав подію проповідування Ісуса Христа, бо нею захоплювалися ті, хто слухали Господа. Ісус згадав давніх пророків: Іллю та Єлисея, які жили посеред людей, яким вони звіщали Господню правду. Не завжди люди любили таких, переслідували, погрожували та карали. А пророки не відступали від того, щоб мовити правду, яку їм повелівав Господь. Згадаємо певний епізод життя пророка Іллі, до якого цар Охозія посилав володаря півсотні та півсотню. Цар Охозія захворів й посилав: «… питати у Ваала мухи бога Аккарона…» (пор. 4Цар 1,6) про своє здоров’я, бо ніби немає божого пророка в Ізраїлі. Ілля, правдивий пророк Бога, вийшов назустріч і сказав посланцям щоб поверталися назад і сповістили царя, що він помре у ліжку, що на ньому знаходився. Цар пізнав, що це пророк Ілля, якого він переслідував, тому велів послати володаря з півсотнею до Іллі, щоб пророк прибув до нього. Охозія бажав позбутися правдивого божого пророка, про що знав Ілля через дію Святого Духа, тому промовив: «… хай з неба зійде вогонь і пожре тебе і твоїх п’ятдесятьох. І з неба зійшов вогонь і пожер його і його п’ятдесятьох» (4Цар 1,10). Подібно сталося з наступною півсотнею і провідником її. Аж за третім разом Ілля зійшов з гори, пішов до царя й промовив до нього: «… Так говорить Господь: Як це, що ти послав послів питати в Ваала мухи бога Аккарона? Не так? Ліжко, на яке ти туди вийшов, з нього не зійдеш, бо смертю помреш. І він помер за господнім словом, яке сказав Ілля» (4Цар 1,16-17). В такий спосіб Господь виховував свій народ, який покинув служити правдивому Богу, бо служив усяким божкам. Бог не є далеко від нас, він завжди з нами. Господь перебуває посеред нас і знає наші потреби та невдачі. Коли Ісус Христос говорив юдеям і старшині про Іллю, пророка Єлисея тощо, ті сильно гнівалися, повели Ісуса на край гори, щоб скинути його вниз, «а він, пройшовши між ними, віддалився» (Лк 4,30). Вороги Христа могли зробити те, що їм дозволяв вчинити Господь.

І нас Господь не залишає, посилає нам своїх слуг – священників, які піклуються про наше духовне життя, настановляють на шлях спасіння, на дорогу вічного щасливого життя. Ми вдячні Господу за його велике милосердя, за його старання, яке він чинить через своїх слуг. Тому слуга Бога повинен бути прозорим перед своїм Творцем, виконувати священницькі обов’язки радісно й щиро, бо Господь у свій час запитає про служіння: «… Дай звіт за своє врядування, бо більше не зможеш управляти» (Лк 16,2). Тому, Любомире, священнику Бога, пам’ятай у кого ти служиш і хто готовий платити велику ціну за гідне служіння. Вже у Старому Завіті Господь наказав Мойсеєві про синів Аарона: «І помажеш їх так, як ти помазав їхнього батька, і служитимуть мені…» (Вих 40,13). Бог вибрав тебе, щоб ти служив йому. Так, це нелегке служіння, але велика нагорода чекає тебе у Небесному Царстві! Хай мати Ісусова, святі ангели та небесні покровителі допомагають тобі в служінні тому, хто радо служив нам: Ісусові Христові (пор. Лк 20,28).

Джерело