Мучениця Христина жила в III столітті. Вона народилася в багатій родині. Її батько Урван був правителем міста Тиру. У віці 11 років дівчинка відрізнялася незвичайною красою, і багато хто хотів одружитися з нею. Проте батько Христини мріяв про те, щоб дочка стала жрицею. Для цього він помістив її в особливе приміщення, де поставив безліч золотих і срібних ідолів, і звелів дочці кадити перед ними фіміам. Дві рабині прислужували Христині.

 На  самоті Христина стала замислюватися над тим, хто ж створив цей прекрасний світ? Зі своєї кімнати вона милувалася зоряним небом і поступово прийшла до думки про Єдиного Творця всього світу. Вона переконалася, що безмовні й бездушні ідоли, що стояли в її покоях, нічого не могли створити, так як самі були створені руками людини. Вона стала молитися Єдиному Богу зі сльозами, просячи Його відкрити Себе. Душа її розгорялася любов’ю до Невідомого Бога, вона все більш посилювала молитву, поєднуючи її з постом.

 Одного разу Христина удостоїлася відвідин Ангела, який наставив її в істинній вірі в Христа, Спасителя світу. Ангел назвав її нареченою Христовою і провістив їй майбутній страдницький подвиг. Свята діва розбила всіх ідолів, що стояли у неї і викинула їх за вікно. Батько Христини Урван, відвідуючи свою дочку, запитав її, куди зникли ідоли. Христина мовчала. Тоді, закликавши рабинь, Урван дізнався від них правду. У гніві батько почав бити дочку по обличчі. Свята діва спочатку мовчала, а потім відкрила батькові свою віру в Єдиного Істинного Бога і те, що своїми руками вона знищила ідолів. Тоді Урван наказав убити всіх рабинь, що прислужували дочці, а Христину передав жорстокому бичуванню і кинув у темницю. Дізнавшись про все, мати святої Христини з плачем прийшла до дочки, просячи її зректися Христа і повернутися до батьківських вірувань. Однак Христина залишилася непохитною. На другий день Урван закликав дочку на суд і почав її вмовляти віддати поклоніння богам, просити вибачення за свій гріх, але побачив тверде і непохитне її сповідання.

 Мучителі прив’язали її до залізного колеса, під яким розвели вогонь. Тіло мучениці, обертаючись на колесі, обпалювали з усіх боків. Потім її кинули в темницю.

Ангел Божий з’явився вночі, зцілив її від ран і підкріпив їжею. Батько, побачивши її на ранок неушкодженою, наказав втопити дочку в морі. Але Ангел підтримав святу, камінь занурився, а Христина чудесно вийшла з води і з’явилася перед своїм батьком. У жаху мучитель приписав це дії чарівництва і вирішив на ранок стратити її. Вночі ж сам несподівано помер. Присланий на його місце інший правитель, Діон, закликав святу мученицю і також намагався схилити до зречення від Христа, але, побачивши її непохитну твердість, знову передав жорстоким мукам. Свята мучениця Христина довго була в темниці. До неї стали приходити люди, і вона навертала їх до істинної віри в Христа. Так навернулося близько 3000 чоловік.

На місце Діона прибув новий правитель Юліан і приступив до катувань святої. Після різних мук Юліан звелів кинути її в розпечену піч і зачинити в ній. Через п’ять днів піч відкрили й знайшли мученицю живою і неушкодженою. Спостерігаючи чудеса, які відбуваються, багато хто увірував в Христа Спасителя, а мучителі святу Христину зарубали мечем.

Джерело: Католицька енциклопедія

Джерело