«Формула Зеленського» не поєднується з «путінською основою»

«Усі чудово розуміють, що це людина, яка може вивернути все, що завгодно, яка може набрехати, відмовитися від усього, якщо вона відмовилася навіть від власного народу. Віри йому немає, ніякої і ні в кого». Така нищівна характеристика була дана не тому, про кого всі одразу подумали, а Володимиру Зеленському, і звісно не аби ким, а речницею МЗС РФ Марією Захаровою. У такий спосіб підопічна Лаврова прокоментувала нещодавню заяву Володимира Зеленського в інтерв’ю Бі-Бі-Сі про готовність відновити діалог із Москвою.

При цьому речник Кремля Пєсков заявив, що проблемою є так звана легітимність Зеленського та заборона на перемовини з Путіним, а взагалі-то «Росія ніколи не відмовлялася від мирного процесу щодо України».

Це все, що потрібно знати про «усталену» позицію Москви з приводу готовності до переговорів. При цьому вона намагається ще й маніпулювати словами українських посадовців. Так, 24 липня російська пропаганда приписала голові МЗС Дмитру Кулебі слова про «готовність до переговорів».

НАСПРАВДІ, перебуваючи у Пекіні, Кулеба доніс позицію Києва, яка дійсно полягає в готовності вести переговорний процес з Москвою, але на певному етапі, – коли та буде готова вести переговори доброчесно. При цьому Кулеба наголосив, що наразі такої готовності з її боку не спостерігається.

Це підкреслив і верховний представник ЄС Жозеп Боррель: «Я переконаний, що президент Зеленський продовжуватиме наступ у цих переговорах, щоб мати другу конференцію за присутності Росії. Наступний крок вимагає її залучення. Але… подивіться на ті передумови, які висуває Путін. Так, зрозуміло, ми повинні сподіватися на мир через дипломатичні переговори, але на основі міжнародного права. І це не путінська основа», – сказав Боррель, додавши, що «ЄС підтримує формулу Зеленського». 

Отже, як бачимо, українська формула абсолютно не поєднується з «путінською основою». Хай би як Москва не намагалась довести протилежне.

Яка загроза переговорів про «завершення гарячої фази» війни

Певні сподівання з приводу завершення «гарячої» фази війни в Україні покладаються на кандидата в президенти США Дональда Трампа. Він і сам підживлює їх обіцянками на кшталт: «Я закінчу війну ще до того як увійду до Овального кабінету». Видання Neue Zürcher Zeitung (NZZ) назвало ці очікування «загрозою хибного миру для України» та пояснило чому.

▪️В обох сторін є позиції, засновані на власних інтересах. Максимальна позиція Москви – це кінець України як суверенної держави, її підпорядкування за аналогією з Білоруссю та подальша інтеграція в єдину «союзну державу». Максимальна позиція Києва – відновлення територіальної цілісності, тобто виведення російських військ з України.

▪️Мінімальна позиція РФ – це перемога на даному «переговорному» етапі – фіксація «здобутків» із подальшим розширенням «історичних територій». (Той же Путін 24 липня заявив, що «до 2030 року ДНР, ЛНР, Херсонська та Запорізька області мають досягти загальноросійського рівня життя». І взагалі, мовляв, «ці землі століттями були невід’ємною частиною Росії»).

▪️Тоді виникає інша проблема, яка НАСПРАВДІ, є основною: як можна забезпечити подальшу безпеку України? Що це не працює, вже доведено Будапештським меморандумом 1994 року та Мінською угодою 2015 року. І обидва рази Захід вірив, що Росія зацікавлена в мирі та поважатиме суверенітет України. І обидва рази помилявся.

▪️Тому найбільшою небезпекою для Києва є ще один хибний мир, підкріплений ілюзією, що ось тепер вже Путін нарешті усвідомив, що завоювати всю Україну не зможе.

▪️ «Не виключено, що Трамп прилетить до Києва і Москви в лютому 2025 року, а потім оголосить про «угоду», яка ґрунтується саме на цій ілюзії. Це дасть Росії шанс ще більше підірвати ослаблену Україну і позбавить Захід можливості переконливо стримувати Москву», – зауважує видання.

▪️Європа вкрай, навіть екзистенційно, зацікавлена в безпеці України. Якщо Росія підкорить її, потенційна війна наблизиться до Заходу, і Росія буде вмотивована її продовжувати.

▪️ «З огляду на ці інтереси, європейці мають зробити все, що в їхніх силах, щоб запобігти хибній мирній угоді, що ґрунтується на ілюзіях. Замість постійної, але просто підтримки України, – головною метою має стати її середньострокова та довгострокова безпека. Витрати на зміцнення військового потенціалу України мінімальні порівняно з витратами на боротьбу з агресивною Росією протягом десятиліть», – констатує NZZ.

Коли випускник NDI Путін розчавить патріотичний «кришталик»

А тим часом у російському «патріотичному» цирку киплять свої пристрасті. Михайло Полинков, найближчий соратник терориста Гіркіна (який зараз працює швачкою в колонії) влаштував справжнє шоу, накинувшись на пропагандистів Вітязєву і Карнаухова.

Він звинуватив їх у тому, що кров на Донбасі ллється саме через їхні брехливі промови, а російська армія зазнає великих втрат (і доводиться вже розширяти цвинтарі), поки ті розгойдують свої піар-гойдалки.

НАСПРАВДІ, з Полинковим, з пропагандистської точки зору, взагалі останнім часом не все гаразд. Нещодавно він звинуватив самого Путіна в тому, що той іноагент. «Путін – це співучасник вбивства нашої країни, як я припустив у 21-му році. Він діє згідно з планом? Чи виявився заручником ситуації? Тільки в цьому питання! У 1991-му році він мав стояти на сторожі своєї Вітчизни, будучи полковником КДБ! … Але одразу ж звільнився і як то кажуть, почав робити гроші – розпродавати свою країну разом із Собчаком (ексмером Санкт-Петербурга – ред.). Всі у РФ іноземні агенти, крім Путіна. Але чомусь ніхто не говорить, що він найперший у групі перспективних молодих політиків вирушив в Америку. З 93-го до 96-го року він проходив навчання у Сполучених Штатах», – повідомив Полинков.

До речі, в офіційній біографії Путіна дійсно згадується цей факт. З 1992 по 1996 рік Путін серед «реформістськи налаштованих політичних активістів» проходив тренінг за програмою американського Національного демократичного інституту міжнародних відносин (National Democratic Institute for International Affairs, NDI).

Щодо самого Полинкова, то він більше відомий як «Кришталик». Брав найактивнішу участь в агресії проти України, зокрема, був вербувальником для російської армії. А в листопаді минулого року дезертував з неї, про що сам і розповів. Тоді скандал із Полинковим прокоментував російський опозиційний ресурс «Сеятель ветра»: «Вся суть Z-патріотів в цьому одному епізоді. Це потвори, які найбільше закликали до війни – або взагалі на неї не пішли, або першими ж із неї втекли… А віддуватися за їхні шизофренічні фантазії тепер будуть інші».

Тепер Полинков звинувачує у шизофренічних фантазіях Вітязєву, Карнаухова та «іноагента» Путіна.  Цікаво, коли цього «кришталика» вже розчавлять?

Історія про «телефонний флешмоб із павербанком в труні»

І наостанок про чергову шизофренічну фантазію російських фейкоробів. Нещодавно вона дійшла вже до павербанків, які українські жінки, нібито, кладуть у труни військових, загиблих на війні.

У липні в мережі поширилося відео, в якому розповідається про те, як вдови українських військових стали класти в труни своїх чоловіків телефони з павербанками, щоб потім написати їм повідомлення про перемогу над Росією. Стверджується, що флешмоб запустила модель Тамара Кравченко, яка поховала вбитого на війні чоловіка минулого місяця.

НАСПРАВДІ, 55-секундний ролик, який поширювали Z-блогери з анонімних каналів, був оздоблений логотипом «українського медіа», яке нібито і зняло сюжет про флешмоб. «Перевірено. Медіа» не виявило ЗМІ, яке використовує такий логотип. Усі посилання з подібним зображенням ведуть на те саме відео про флешмоб.

Знайти першоджерело знімка і встановити особу зображеної на ньому жінки теж не вдалося. Однак фактчекери з проєкту «Ґвара Медіа» за деталями інтер’єру з’ясували, що фото з нею зроблено не в Україні, а в одному з приміщень розважального комплексу «Казино Сочі».

Фото з труною датоване 16 листопада 2022 року – на похованні українського військовослужбовця Євгена Колесніченка. Дружину загиблого звуть Євгенія, а не Тамара.

Саме так і був створений фейк під логотипом неіснуючого українського ЗМІ та розказана українською мовою (до речі, непоганою) вигадана історія про «телефонний флешмоб із павербанком у труні».

Джерело: Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки

Джерело