Після сімдесяти років вимушеного покинення міста, кілька черниць зі Згромадження Сестер Альбертинок, що служать убогим, повернулися до Львова, здійснюючи свою незмінну місію серед нових викликів – пандемії Covid-19 та повномасштабної війни в Україні.  

У Львові черниці Згромадження Сестер Альбертинок, які служать убогим, стали символом тих, хто живе там, де панують бідність і покинення. Під час пандемії вони приносили їжу туди, куди інші боялися іти. Після початку повномасштабної війни вони рятували біженців на львівському вокзалі. Зараз вони керують притулком для молодих матерів, пропонуючи їм прихисток і щоденне харчування.

Перші дні повномасштабного вторгнення

Початок війни був драматичним. Емоційна напруга – колосальна. Натовпи людей тікали через Львів до західного кордону. Потяги, повні біженців, прибували на львівський вокзал. Втомлені і розгублені люди сипалися з вагонів на площу перед вокзалом. Вони прямували до міста, сподіваючись знайти прихисток. «Особливо зараз, в цей час напруженості, ми постійно напоготові і щодня виходимо на вулиці до тих, хто там блукає і не знає, що робити», – говорила с. Єроніма в інтерв’ю Радіо Ватикану на третій день війни. – Нещодавно в катедральному соборі також була група юних дівчат, які багато плакали. Вони були з Одеси і не знали, де їм знайти притулок. Серед людей панує великий розпач, страх, тривога й непевність. Ми підтримуємо їх духовно. Багато людей дзвонять нам і просять про молитву, бо їхній син чи чоловік пішов на війну».

Сестри Альбертинки допомагають на прикордонному пункті Рава-Руська

Ризик гуманітарної катастрофи

«Незабаром ми виявили, що без сторонньої допомоги виїзд людей у напрямку польського кордону загрожує перетворитися на гуманітарну катастрофу, – ділиться с. Єроніма. – Машини на дорозі до кордону вишикувалися в кількакілометрові черги. Жінки, матері, бабусі, тітки, з маленькими дітьми на руках, шукали чогось поїсти. Вони шукали місця, де можна було б зігрітися, де можна було б почути добре слово розради і підтримки».

Станом на лютий 2022 року спільнота альбертинок у Львові складалася з трьох сестер: Єроніми, Доротеї та Радослави. На шостий день війни черниці прибули допомагати людям на українсько-польському кордоні в Раві-Руській. Вони стояли біля будівлі «Карітас-Спес», у колишньому францисканському монастирі, за десяток хвилин від прикордонного переходу. Цей колишній монастир Братів Менших у 2022 році був просто купою руїн. Перед воротами швидко встановили мобільні вбиральні та поставили столики. Черниці, одягнені в жилетки «Карітас-Спес», організації Римо-католицької Церкви, почали роздавати гарячі напої та бутерброди.

Ось що розповіла Радіо Ватикану Світлана із Запоріжжя, яка тримала на руках свого онука: «Я хочу врятувати своє життя. Я хочу, щоб все закінчилося, тому що це наша земля, моя країна, моє місто, моє рідне місце. Я хочу повернутися сюди, щоб все було добре для мене і моїх дітей. Я хочу, щоб мій онук жив у тій країні, де він народився. Адже своя земля – це Батьківщина». У цій розмові було багато невідомості та сліз.

 

Притулок для жінок, які втратили дім

Сьогодні в Україні є лише чотири сестри альбертинки: дві польки та дві українки. До 1945 року черниці мали кілька притулків і домів в Україні, опікувалися бідними. Коли після Другої світової війни прийшла радянська влада, їм не дозволили залишитися в Україні. Бідними тепер мала б опікуватися держава. В дійсності, згідно з обіцянками наркомів Комуністичної партії, бідних більше не повинно було б існувати.

Кілька років тому сестри альбертинки повернулися до Львова. На знаменитому Янівському цвинтарі вони знайшли забуті могили сестер, які жили тут до 1945 року, та встановили їм символічний пам’ятник. Сестри взяли на себе зобов’язання побудувати притулок для жінок у скруті й тим, яким немає де жити. З нагоди урочистого відкриття у вересні 2023 року приїхав кардинал Конрад Краєвський, Папський роздавач милостині, щоб освятити будинок від імені Папи Римського, який підтримував цю справу від самого початку. Вперше кардинал Краєвський був тут у 2020 році, коли було закладено наріжний камінь. Тоді ніхто не очікував, що розпочнеться повномасштабна війна і російські ракети досягнуть Львова. «Це буде будинок для бездомних жінок і матерів з дітьми, – говорила с. Єроніма, тодішня настоятелька Сестер Альбертинок у Львові. – Ми хочемо, щоб цей будинок став прихистком, тобто гостинним місцем прийняття всіх. Незалежно від віросповідання, ми хочемо дати цим жінкам тепло і безпеку, щоб вони могли віднайти свою гідність». Зараз у цьому будинку пропонують майже сто обідів на день, приймають молодих матерів і жінок, які втекли з міст, розбомблених російською армією.

 

На вулицях серед бідних

Черниці дуже добре знають вулиці Львова. Ще краще вони знають, де ховаються бідні. Вони живуть у халупах і харчуються залишками їжі. Коли почалася пандемія, ніхто не хотів до них наближатися. У місті не було туристів, заклади харчування перестали працювати, тож відходів їжі стало набагато менше. Домінував голод. Черниці в медичних масках і з сумками, повними їжі, ходили по місту в пошуках тих, хто потребував допомоги. «Звичайно, ми боялися заразитися Covid-19, але сильнішою за страх перед вірусом була любов до бідних, яка випливає з нашої харизми», – пригадує с. Радослава. Сьогодні до притулку у Львові постійно прибувають нові жінки. Хтось ненав’язливо розповідає їм, що є місце, де вони можуть знайти підтримку, а хтось супроводжує їх. Робота починає набирати обертів. Вулиця Пекарська у Львові стає відомою не лише завдяки пекарні, яка існує там вже багато років, але й завдяки екуменічному дому милосердя.

Джерело: Vatican News

Джерело