«Цьогоріч Успенський піст розпочинається з 1 серпня і триває 15 днів. Завершенням цього посту є свято Успіння Пресвятої Богородиці, яке припадає 15 серпня за новим стилем Григоріанського календаря», ― зазначає керівник пресслужби о. Михайло Квасюк.

Крім зміни дати, немає нововведень, як прожити цей особливий час тиші та призадуми Успенського посту.

«За значимістю Успенський піст прирівнюється до Великого посту. Його назва вже відкриває значення і зміст ― присвячений Діві Марії. Його встановили в X столітті».

Перші згадки про Успенський піст маємо щойно з IX століття. Як Петрівка й Пилипівка, так і цей піст увійшов у практику не дорогою церковного законодавства, а через звичай. З цієї причини у Греції було багато суперечок як щодо існування цього посту, так і щодо його приписів і тривання.

Про цей піст нічого не згадує Евергетицький устав з XI ст. ані устав царгородського Пантократорського монастиря з 1136 року.

Подібно й Устави святого Теодора Студита і святого Атанасія Атонського ще до XIV сторіччя не говорять про Успенський піст. З давніх типіконів першу згадку про Спасівку має типікон грецького Николо-Касулянського монастиря з XII ст. в Калабрії, Італія. Тут на перше серпня є така заввага: “Царгородський патріярх Миколай І (895-925) про Чотиридесятницю Успення Пресвятої Богородиці: “Є в нас ще инший піст, званий Пресвятої Богородиці, що почина­ється першого серпня і про який згадує Сьомий Собор у Нікеї 920 року”.

Ранішу згадку про Богородичний піст знаходимо в посланні папи Миколая І (858-867) до болгар, де він пише: “Свята римська Церква має з давніх-давен звичай дотримуватися таких постів: 40 днів перед Пасхою, після П’ятдесятниці, перед Успенням Богоро­диці, а також перед празником Господнього Різдва”. В автентич­ності цього послання деякі автори сумніваються.

У творі “Про три Чотиридесятниці”, що його приписують антіо­хійському патріярхові Анастасієві Синаїтові (VI ст. ) говориться про Успенський піст як такий, що відділився від Петрівки, бо вона первісно тривала від неділі Всіх святих до празника Успення, а відтак з Петрівки був відокремлений липень.

Атонські монахи приблизно в 1085 році запитували царгород­ського патріярха Миколая Граматика про пости, а особливо про Успенський піст. Відповідь патріярха була така: “У серпні був перед тим піст, але його перенесено, щоб не сходився з поганським постом, що був у тому часі. Одначе і тепер ще багато людей постять у тому часі, щоб оберегти себе від недуг”.

Успенський піст у візантійській державі в ХІ-ХІІ століттях почав щораз більше входити в життя. Архиєпископ Палестинської Кесарії Анастасій, що жив близько 1090 року, щоб заохотити вірних до зберігання цього посту, видає про нього окрему розвідку, у якій пише: “Піст перед Успенням Пресвятої Богородиці передали нам святі Отці й божественні патріярхи, його чесно дотримуються усі міста і країни православних, а передусім велике й щасливе місто Константинополь та Велика Церква”. Укінці, автор робить висновок, що цей піст уже був у практиці ще до цісаря Лева

Мудрого (886-911). Успенський піст був темою нарад Царгород­ського Собору 1166 року за патріярха Луки Хрисоверга (1156-1169) і цісаря Мануїла Комнена (1143-1180). Собор підтвердив практику цього посту.

У грецькій Церкві довгий час не було погоджености як щодо тривання Петрівки і Пилипівки, так і Успенського посту. Патріярх Вальсамсу († 1204) подає, що за його часів одні дотримувалися всіх трьох постів, тобто Петрівки, Спасівки і Пилипівки, і що їхня тривалість була така сама, що й сьогодні, а инші дотримувалися тільки Петрівки й Пилипівки, а про Успенський піст і чути не хотіли. Він у своїх посланнях захищає Богородичний піст і наказує його зберігати. Притім покликується на Царгородський Собор 1166 року, який цей піст не лише підтвердив, але й визначив його час — від 1 до 15 серпня.

Успенський піст у давнину був строгіший від Петрівки й Пили­півки, але лагідніший, ніж Великий піст. У понеділок, середу й п’ятницю цього посту наказано споживати суху їжу, тобто хліб, воду й сушені овочі, а у вівторок і четвер дозволялася варена їжа, але без олії. У суботу й неділю був дозвіл на вино й оливу, а в день Господнього Преображення — і на рибу.

Львівський Синод 1891 року дає однакові приписи щодо Пет­рівки, Спасівки й Пилипівки, а саме: у понеділок, середу й п’ят­ницю Собор дозволяє набіл, а в инші чотири дні тижня їсти м’ясо. У ці чотири дні духовні особи мають перед обідом і вечерею прока­зувати 50 псалом, а миряни зобов’язані відмовити 5 разів “Отче наш” і 5 разів “Богородице Діво”.

Джерело