На путінському «м’ясному базарі» чергове підвищення цін: дайджест пропаганди за 31 липня
Кремль відчайдушно відтягує нову хвилю мобілізації
Путін підписав указ про одноразову виплату 400 тисяч рублів (раніше вона складала 195 тисяч) тим, хто підпише контракт з МО до кінця року. Ще 400 тисяч має виплачувати регіональна влада. Цього ж дня депутати Держдуми вирішили, що мобілізованих батьків трьох дітей та дітей-інвалідів не можна демобілізувати. Мовляв, це призведе до «зменшення кадрового резерву». Цей «резерв» складає лише 903 особи (саме таку цифру навела депутат від КПРФ Останіна).
Ухвалено й закон, що передбачає позбавлення вже набутого громадянства РФ у разі ухилення ставати на військовий облік. Також синхронізуються процеси взяття на облік та отримання паспорта РФ. До кінця сесії (4 серпня) Держдума планує також збільшити строк служби в армії громадян з набутим громадянством РФ до двох років, а також підвищити їхній призовний вік.
НАСПРАВДІ, саме так Путін відчайдушно намагається відтягнути чергову хвилю мобілізації (указ про її завершення, нагадаємо, не з’явився і досі). Але якщо у Росії повно охочих підписати контракт (як це переконують Путін і Медведєв) за 195 тисяч то, не було б потреби підвищувати цю виплату до 400 тисяч.
Тому експерти констатують факт: «ті, хто був готовий здохнути за «русский мир» безкоштовно, скінчилися вже давно; тепер закінчуються й ті, хто готовий здохнути за 200 тисяч. А потреби в «гарматному м’ясі» у Путіна лише зростають. Адже за м’ясні штурми навіть маленького села платять зараз тисячами життів».
«Але Путіну потрібне не село, а Одеса, Харків, Київ. Якщо під одним селом доводиться покласти тисячу солдатів, то ціна захоплення навіть одного великого міста буде вимірюватися вже сотнями тисяч убитих. І тут у Путіна починаються проблеми з тим, де їх узяти. Ще одна мобілізація стане катастрофою. Тисяч 300-400 у її рамках загнати на фронт, звичайно, вийде. Але при цьому кілька мільйонів втечуть з країни. А це означатиме вже моментальну катастрофу на ринку праці. Тому «гарматне м’ясо» доводиться купувати. І платити за нього дедалі більше. Але чим вище в Росії його ціна, тим менше коштує людське життя».
Російська «підкладка важкого гаманця пошита зі сліз»
Готовність Путіна «платити за м’ясо по-ринковому» має крім моральної ціни і цілком матеріальну. Колаборант та зрадник України Царьов на підтримку чергового «м’ясного» указу Путіна зі словами «держава робить дуже багато, щоб контракт на військову службу був справою не лише почесною, а й прибутковою», нагадав наступні «заохочувальні» розцінки.
НАСПРАВДІ, за чверть століття перебування у владі (на посаді прем’єр-міністра та президента), Путін жодного разу не запровадив подібний механізм «прибуткової» мотивації для росіян у контексті розвитку саме Росії.
Наприклад, є багатостраждальний міст через річку Лена. Ідея його будівництва з’явилася ще в середині 80-х років ХХ століття (Якутськ – єдине зі ста найбільших міст Росії, яке й досі не має цілорічного наземного транспортного сполучення з федеральною дорожньою мережею). Міст міг би стати економічним драйвером для всього регіону. За оцінкою Центру стратегічних досліджень при голові Якутії, запуск цього об’єкта може призвести до щорічного зростання ВВП регіону на 3%.
Але питання: «Скільки б росіян зголосились будувати міст через Лену за таких умов?», в путінській Росії ніколи не стояло. І подібних прикладів в стилі «на що вона могла б витратити кошти, якби не витрачала їх на руйнування України», можна навести багато. Ще один приклад – буквально вбивчий: за підрахунками проєкту Re:Russia, виплати учасникам вторгнення в Україну та родичам загиблих становлять від 2,75 до 3 трлн рублів (приблизно 1,5% ВВП та 8% усіх видатків бюджету РФ).
Важливий ще один, але внутрішній аспект цієї теми. Деякі українські типу анонімні Telegram-канали (назви яких через їх непристойність навіть соромно називати) вважають ледь не «рекламою ЗС РФ писати про рекордні виплати росіянам в момент, коли в нас… і близько не пахне такими бонусами». Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки, звісно, не сперечатиметься з цими каналами.
Але персонально для них прокомунікує просту стратегічну істину: українці воюють з російськими «отримувачами рекордних виплат» не за гроші, а за свою землю. В тому числі до речі, й за адмінів і читачів тих самих каналів, які хайпують та маніпулюють сенсами, коли йдеться про чергове зростання цін на путінському «м’ясному базарі», а головне – чому саме це відбувається. «Підкладка важкого гаманця пошита зі сліз», – попереджав Ісаак Бабель. Якби українці все вимірювали «виплатами», окупанти писали б вже свої нові «одеські оповідання».
Чи вистачить Дурову «героїзму» протистояти Роскомнадзору
Щодо Telegram та інших платформ, то 31 липня в Росії також ухвалено закон про контроль над усіма каналами із кількістю підписників понад 10 тисяч. Усім блогерам дали 3 місяці для реєстрації в Роскомнадзорі. Якщо не зроблять, то їм заборонять будь-яку рекламну діяльність. Покарання також чекає на зареєстровані канали за перепости із незареєстрованих тощо.
НАСПРАВДІ, цікаво дізнатись реакцію Павла Дурова, який постійно переконує в тому, що його платформа нікому «не підпорядковується». Показова й доля Telegram на Заході. Зокрема, в Швейцарії. Якщо ви шукайте його користувачів у Цюриху, то як пише NZZ, натрапите на аватарки жінок із глибоким декольте і профілі з назвами «Ринок наркотиків» і «Кристали метамфетаміну». Крім того, в швейцарському Telegram торгують підробленими документами та піратськими фільмами.
Соціологиня Олександра Урман з Інституту комп’ютерних наук Цюрихського університету, вважає нерозумним повністю довіряти Дурову, який «одноосібно контролює додаток. Якщо він одного разу вирішить співпрацювати з Росією або Іраном, це може обернутися катастрофою для багатьох користувачів». (Тим паче, що спецслужби РФ отримали доступ до інформації з розмов і листувань у Telegram).
Щодо безпеки Telegram, то професор комп’ютерних наук зі Швейцарської вищої технічної школи Кенні Патерсон, який проаналізував код Дурова, виявив, що з шифруванням там «повний безлад». Очевидно, що додаток ігнорує всі загальновизнані криптографічні стандарти, розроблені за останні два десятиліття і користується власними розробками. Алгоритм шифрування Telegram заснований на ідеях брата Дурова, який вірить у його геніальність. Але експерти не можуть оцінити його безпеку, ґрунтуючись на цих стандартах.
Наразі аудиторія Telegram становить понад 800 млн користувачів. За прогнозами Дурова, до кінця року буде понад 1 млрд. Якщо Telegram продовжить розширюватися в країнах ЄС, то Дурову доведеться надавати Брюсселю реальні звіти про модерацію контенту, незаконні випадки, які фіксуються на його платформі й т. д. Але ці нюанси не вписуються в його «героїчну» історію, розказану, наприклад, в інтерв’ю Такеру Карлсону.
Ну а наразі просто цікаво, чи вистачить Дурову «героїзму» протистояти Роскомнадзору? А він (як кажуть фахівці) може це зробити, наприклад, взагалі приховавши кількість підписників на каналах. Якщо він це не зробить, значить, йому є що приховувати у своїх стосунках з Москвою.
Що робити з «костяном» російського Telegram
Цікаво, наприклад, було б дізнатись думку Дурова й з приводу нібито «петиції про присвоєння бригаді «Азов» імені Ірини Фаріон», скриншот якої найпершим з’явився в Telegram-каналі «Кот Костян» 20 липня. «Проверено. Медиа» з’ясувало, що крім нього це перепостили (з відповідними коментарями) такі канали як «Дядя Слава», «Випускайте кракена» та інші.
НАСПРАВДІ, те, що це підробка видно навіть за зверненням «Уважаемый Господин Президент», яке в принципі неможливе на сайті president.gov.ua. Далі вже не цікаво, але про всяк випадок: немає посилання на саму петицію. За наведеним на зображенні номером 22/264840-еп із реєстром опублікованих звернень – її знайти не вдалося. Пошук на відповідному розділі сайту за прізвищами Фаріон і автором звернення Олегом Журбаном також не дав жодних результатів.
Власне, це все, що потрібно знати про «дядю славу», «костяна» та решту «кракенов» російського Telegram. Саме тому керівник Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки Ігор Соловей абсолютно небезпідставно вважає, що «в умовах війни з цим точно потрібно щось робити. Хоча б до того моменту, коли Telegram піде на якийсь контакт і зніме застереження з українського боку».
Джерело: Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки