Сьома неділя Рм 15,1-7; Мт 9,27-35 (о. д-р Турконяк Р.) Тарновиця 11.08.2024.

Святий апостол Павло керує наші духовні очі на ближніх, щоб допомагати їм, особливо в духовному порядку, хто слабші духом, хто хитається у вірі, хто далекий від віри. Він дбав, щоб усі розбудовували своє духовне життя і вказує на Ісуса, який трудився над спасінням людських душ, а не догоджував собі. Не легко тут знайти межу: поміж собою та ближніми, щоб посвячуватися для їхнього духовного добра.

Апостол розумів, що успіху завжди не буде, але потрібно намагатися слово Боже доносити всюди, куди можливо. Спаситель показав своїм життям, що він до кінця посвятився для спасіння людського роду. Його шлях не був простим, ані не легким, він йшов через терпіння та смерть, щоб сповнити волю Небесного Батька. Ми, теж, в молитві «Отче наш…» щодня заявляємо перед Богом: «Хай буде воля твоя…» І це дуже добре, але зовсім мало, коли після таких слів перед Господом бракує діла, дії, щоб прийняти й сумлінно виконувати волю Бога. Не забуваймо, що Господь усе про нас знає, але дуже добре, коли ми перед ним, нашим Батеньком, самі про усе йому скажемо: наше добре і наше негативне. Святий апостол Павло переконує кожну віруючу людину, щоб духовно обіймати усяку особу й спільно славити Бога, нашого Батька, який з Христом і Святим Духом приймає нас до своєї слави!

Ісус вчинив ряд чудес й рухався своїм містом, ось двоє сліпців приблизилися до Христа й гукали: «… Помилуй нас, Сину Давидів» (Мт 9,27). Ісус не зупинився, лиш увійшов у хату, а вони не відступали від нього. Господь запитав їх чи вони справді вірять в те, що він може їх зцілити.? Сліпці впевнено відповіли, не вагалися, що він має силу оздоровити їх. Мабуть, багато лікарів та різних цілителів пробували повернути зір цим особам, що не бачили нічого?! Але були безсилі й здогадуємося, що ніхто з медиків не ставили такого питання, як Ісус запитав їх про їхню віру в його силу зцілення?! Господь більше нічого не запитував, не пояснював, лише, торкнувся їхніх очей й промовив, щоб їм сталося так, як вони вірять. Очі, відразу, на слова Ісуса стали зрячими, а Господь наказав тим, хто прозрів, щоб вони нікому нічого не розповідали про своє оздоровлення. Натомість, оздоровлені від сліпоти особи голосно прославляли Бога, який їх з легкістю оздоровив. Цим особам було дуже радісно на душі від зцілення, радість проявлялася назовні, бо їм було важко замкнути цю подію в собі. Вони відійшли від Ісуса, нічого не говориться про їхню подяку Господові за дар оздоровлення.? Євангелист Матій написав, що прозрілі всюди прославляли Ісуса, як вдячність за прозріння!

Ісус не відпочивав, бо відразу до нього привели німу людину, що була біснувата. Звичайно, що Ісус негайно прогнав демона і чоловік, який не розмовляв заговорив виразно та чітко. Народ дивувався чудотворній силі Христа, перешіптувалися, бо такого дива вони ніколи не бачили. Люди були захоплені діями Христа, але не всі, бо знайшлися фарисеї, які не любили Ісуса й вони стверджували, що Господь виганяє бісів князем демонським. Ісус не став реагувати на безпідставні твердження злих фарисеїв, лише, подався у міста й у села, щоб голосити Єванґеліє у синаґоґах та оздоровляти хворих на недуги. Іншого разу, коли Ісус прогнав біса і хтось сказав, що він старшим бісом проганяє, Господь відізвався: «Коли ж сатана сам у собі розділився, то як стоятиме його царство?

Кажете, нібито я Вельзевулом виганяю бісів» (Лк 11,18). Хто не хоче вірити в Бога та в його силу, такі у своєму безсиллі критикують Господа, бо не можуть заперечити його.
Це Бог дозволяє, з якихось мотивів, демонам посідати певних осіб, вони мучать людей, насилають хвороби. Одного разу, коли Ісус був у синаґозі, знайшлася там хвора жінка, яку Христос оздоровив. Начальник синаґоґи з обуренням став відзиватися до присутніх після того, як Ісус зцілив жінку, «… що мала духа недуги вісімнадцять років, була згорблена і не могла випростатися» (Лк 13,11). А Господь захищав цю жінку перед лицеміром, який не міг нічим допомогти цій жінці, Спаситель промовив: «А цю дочку Авраамову, яку зв’язав сатана ось уже вісімнадцятий рік, чи не годиться звільнити від цього пута в день суботи?» (Лк 13,16). І тут йдеться не так про фізичне оздоровлення, як духовний відлік, бо зцілення очей та розв’язання язика, дар мови, усе в Господніх руках. Бог – Творець людини, він усе мудро уклав у її організм, щоб могла розвиватися, ростити, розмножуватися, панувати на землі й володіти усім, щоб працювала у раю та сторожила його (пор. Бут 1,28; Бут 2,15). Демон обдурив людину, вона не послухала Бога, була прогнана з раю. Людина покутує своєю працею, хоч має задоволення від неї, але втомлюється, хворіє, часто, не бачить Бога, не розмовляє з ним, бо очі духовно засліплені і язик німіє перед Богом, не звертається до нього, не молиться. Не забуваймо, що наше життя на землі обмежене – незабаром прийдеться здати звіт зі свого життя.

Не знаємо, як це відбудеться, але наша зустріч й оцінка нашого життя буде видана найвищим Господнім Авторитетом. Там уже не існує оправдання, бо кожна людина докладно й у мить побачить своє правдиве життя, до якого не можна нічого додати й – відняти, теж. Стараймося тепер, поки наш дух у тілі, перепрошувати Господа за помилка свого життя, мирімося з Господом, каймося за гріховні вчинки. Бог простив розбійникові на хресті; з Марії Магдалини вигнав сім бісів (пор. Мр 16,9); помилував знану грішницю у місті, коли був на гостині у фарисея Симона, мовлячи вголос: «… Прощаються її численні гріхи, бо дуже вона полюбила…» (Лк 7,47). І нам прощає великі беззаконня, коли просимо його про це. Бог – добрий, біймося гріха, а Бога не лякаймося. Його любов і доброта перевищують гріхи усього людства! Господи, Ісусе Христе, помилуй нас грішних; прости нам і нашому народові гріхи та прогрішення, благаємо тебе, Любове наша!

Заверши війну в Україні, нагороди миром нашу землю та спокоєм наші серця! Пресвята Богородице, рятуй нас, заступайся перед своїм Сином за грішників!

Джерело