Молитва на вервиці та Гімн України на вершині гори: вірні парафії села Голинь здійснили сходження на Синяк
«Піднятися на гору, щоб зблизитися з Богом», — саме цей біблійний символізм став основою нещодавної мандрівки парафіян храму Покрови Пресвятої Богородиці, що у селі Голинь, однойменного протопресвітеріату на вершину гори Синяк. Вірні — від наймолодших і до старших, церковне братство та сестринство, а також священнослужителі здійснили сходження, щоб таким чином ще більше об’єднатися у парафіяльній спільноті.
Долучилися до ініціативи 105 учасників. Серед них — військовослужбовець Ярослав Комар, дружина пораненого бійця «Рембо» Яна Дюг, молодь та люди поважного віку. Як розповів інтернет-виданню «Вікна» старший брат храму п. Іван Мазурик, підняття та спуск з гори, висотою 1665 метрів над рівнем моря, тривали 6 годин.
«Здебільшого лізли на гору діти та молодь, але була і жінка 58 років, яка погодилась заради свого одинадцятирічного онука. Також кілька голинських дівчат покликали своїх подруг із сусідніх сіл, наприклад з Пійла та Тужилова. Наймолодшим двом хлопцям було по п’ять років».
«Я дуже щасливий, що випала така можливість на момент моєї відпустки піднятися з односельцями. Дякую Богу, що з моїм пораненням дозволив це зробити. Раджу всім ходити в гори, бо краще це все бачити наяву ніж слухати опис від інших», — ділиться український Захисник Ярослав Комар.
Як завжди, супроводжували парафіян й священнослужителі парафії — протопресвітер Голинський і парох храму о. Анатолій Козак, та о. Микола Хомин, сотрудник святині.
«Вирішили об’єднати в часі війни свою парафію, щоб вони не падали духом, а разом відпочивали, дивилися на красу нашої країни й дякували нашим Воїнам за таку можливість. На горі ми помолились вервицю за наше військо та заспівали Державний Гімн України — це було стимулом на початку підняття. У Біблії є такий символізм: піднятися на гору — це зблизитися з Богом, що ми й зробили», — зазначають душпастирі.
«Відчуття неймовірні. Я казав, що більше не піду, але забираю слова назад і хочу ще ходити. Важко, звісно, але це приємна втома. Всі разом: дійшли, долізли, кожен вибирав для себе спосіб. Дякую, тим, хто це придумав та організував. Чекаю наступної ідеї», — розповідає п’ятдесятирічний парафіянин Василь Качур.
Це вже не перше сходження вірних на гору — ще до початку повномасштабної війни парафіяни піднялися на вершину Говерли та Хом’яка.
Завершилася мандрівка спільною трапезою у «Карітас-Спес» та молитвою Божественної Літургії наступного дня, опісля якої вірні повернулися додому.
«Дякуємо нашому гіду, корінному голинянину Олегу Максимовичу, який вже не вперше супроводжує нас, відкриваючи нам красу українських Карпат, та підтримує наші ініціативи», — додаються священнослужителі.
Департамент інформації Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ