Кадировський «герой» стає героєм мемів 

«ЗСУ більше не можуть переміщатися Курською областю, обстановку взято під контроль і противник вибивається звідти, де він є», – запевняє командир  «Ахмата» Алаудінов.

НАСПРАВДІ, у своєму TikTok-івському запалі цей кадировський «герой», мабуть, не відчуває як вже стає головним героєм мемів про «ситуацію в Курській області». Нагадаємо хроніку лише останнього тижня:

Спочатку його «Ахмат» прославився тим, що примудрився (на відміну від строковиків), не зустрітися з противником, який дивним чином обійшов кадировські опорні пункти, переконує Алаудінов.

Потім він запевняв, що жоден кадировець не потрапив у полон, тому що, мовляв, вони в полон взагалі не здаються. Але коли з’явилися кадри полонених, Алаудінов визнав, що так, попалися, але вони – не спецпризначенці.

Потім він розповідав глядачам каналу «Россия», що практично витіснив ворогів з Курської області. Згодом заявив, що вони провалили операцію, бо, мовляв, ще 11 серпня мали взяти під контроль Курську АЕС і пред’явити Путіну ультиматум, але не контролюють і Суджу. Хоча те, що вона не перебуває під контролем Росії підтверджують і Z-ресурси.

Варто нагадати, що цей «герой» ще у квітні призначений цілим заступником начальника Головного військово-політичного управління ЗС РФ. І це красномовно свідчить як про військове, так і про політичне управління всієї російської армії взагалі та в Курській області, зокрема.

Чому Суджі не судилося об’єднати росіян

На відміну від Алаудінова, Z-ресурси вже прийняли неминуче: «На тлі того, що стали з’являтися пропагандистські кадри із Суджі з боку противника, заперечувати це безглуздо. Вороги змогли просунутися вглиб міста, а головне – охопити його з півночі і з півдня, вийшовши на об’їзну дорогу і використовуючи її для подальшого просування на північ і схід… Все решта софістика».

З усіх військових Zведень особливо розчулює їхнє визнання того, що «противник зумів закріпитися в селі Черкаські Конопельки».

НАСПРАВДІ, з того, що вже протягом повного тижня Росія не контролює свою територію, є чотири важливі висновки.

По-перше: ще з 2014 року саме «захистом Росії» пояснювалося її вторгнення в Україну. (Згадаємо «бази НАТО в Криму», «підльотний час» й т.п.). І ось, коли захищати РФ треба безпосередньо, – робити це, виявляється, нікому. Бо всі на вигаданому «захисті Росії» в Україні.

По-друге: за весь час повномасштабного вторгнення саме «ситуація в Курській області» перетворилась на найбільш червону зі всіх «червоних ліній», які так натхненно малювала Москва. І ось ця лінія перетнута. У буквальному сенсі. І що? І нічого.

По-третє: навіть Z-блогери, які вторгнення на «землю русскую» розглядали як шанс об’єднати росіян заради якоїсь перемоги, констатують, що цього не сталося. Черг у військкомати із бажаючих врятувати курських солов’їв від українських снігурів немає.

По-четверте: дуже показова поведінка мешканців зайнятих районів Курської області. Вони не влаштовують перекриття доріг, не об’єднуються в «територіальну оборону». На противагу можна загадати поведінку українських громадян (наприклад, енергодарців, херсонців і т.д.).

І це з одного боку дещо несподівано, а з іншого цілком очікувано. Історично вкорінена завчена безпорадність росіян дається взнаки. Путінська Росія виявилася колосом на глиняних ногах. І лякатись її (насамперед Заходу) не варто. Суджі не судилося об’єднати росіян.

Пропагандисти вже шукають зраду на RUTUBE

14 серпня в Орлі відкрили пам’ятну табличку батькам RUTUBE. На ній зазначається, що проєкт був створений «на основі традиційних цінностей і є флагманом російськомовної культурної спадщини».

НАСПРАВДІ, на цьому флагманському тлі російськомовної культурної спадщини дуже цікавий скандал, який зараз розгортається між відомим російським націоналістом і українофобом Єгором Холмогоровим і тим самим RUTUBE. Він, нагадаємо, має стати російським «аналоговнет», заміною YouTube.

Отже, Холмогоров розмістив пост, в якому буквально заявив: «експеримент із Рутубом завершився наочно і з першого разу. Рутуб – це заангажований казенно-русофобський майданчик із попередньою цензурою, на якому жоден мінімально проросійський контент просто неможливий». Тому Холмогоров закликає: «Не витрачайте на них свій час і не підтримуйте ілюзій про існування «суверенного російського відеохостингу». Це відверто русофобський антиросійський відеохостинг».

Навіть фріковий політолог Марков пояснює і з прикрістю констатує: «через уповільнення Ютубу Холмогоров почав вантажити свої лекції на Рутуб. А той йому заборонив. Напевно, на Рутубі політичною цензурою займаються такі ж прозахідні фахівці, як і на Ютубі. Це ще раз підкреслює, що російська влада поки не змогла створити реальні замінники Ютубу. Якщо вже професори – російські націоналісти скаржаться…».

А нещодавно ще одне «православне сонце» путінської ідеології – Дугін заявив: «Треба дозволяти тільки морально здорові розваги – насамперед хороводи і подорожі рідним краєм, а ще краще паломництво святими місцями. Все інше треба заборонити». За його словами, у здорового народу має бути здоровий відпочинок, «а не це ось усе». Як негативний приклад розваг він навів КВК, який став «отруйною матрицею виродження». «Зараз зловісну природу цього згубного явища видно наочно. Президент України Володимир Зеленський, артист Максим Галкін і все інше», – зазначив Дугін.

Після цього дугінського «хороводу» стає остаточно зрозумілим, чому росіяни не тільки проти відключення YouTube, а й не поспішають «на подорожі рідним краєм». В ту ж Курську область.

Сувора мобілізаційна правда «ситуації в Курській області»

Звільнення ОРКО (окремих районів Курської області) зараз нагадує дешеву театральщину у виконанні російської пропаганди. Поки вона фейкує як: «київські бойовики заплямували себе на російській землі розстрілом вагітної жінки та інваліда з ДЦП», «ударом дрону по кареті швидкої допомоги», «масовим мародерством» та рештою «ієромонахів Горнальського чоловічого монастиря, які провели дві доби під обстрілом», глибинна Росія живе своїм життям і неохоче показує свою «зацікавленість у подорожі рідним краєм».

Наприклад, керівництво Дагестану обмежується проханням до мешканців перерахувати одноденний заробіток на допомогу Курській області. Карачаєво-Черкесія підіймає регіональну виплату за підписання контракту з МО РФ до 1,6 млн рублів. (І це, зауважимо, чи не найбідніші регіони РФ). У Магадані проводять «марші на Вашингтон», а не «на Суджу». Величезна Москва обіцяє до кінця року надати 25 тисяч контрактників.

НАСПРАВДІ, всі знають, що складаються вони на 90% з мігрантів, яких спеціально записують до «Мосліфту», «Мосгазу» та інших комунальних підприємств і примушують підписувати контракти з МО РФ.

В регіонах також не перевіряють прописку бажаючих. Саме тому вони й змагаються між собою у рекордних виплатах. Бо план виконувати потрібно. Вже з найвищих трибун лунають голоси, що солдати-строковики також мають воювати, бо, мовляв, «так само приймали присягу». 

І це вже майже мобілізаційна агонія. У Кремля залишився передостанній спосіб набору «гарматного м’яса». Верховний суд РФ підготував законопроєкт (тобто це вже узгоджено) про звільнення від кримінальної відповідальності підсудних, які уклали контракт з МО РФ або були призвані за мобілізацією. 

Зараз, нагадаємо, вирушити на війну з Україною можуть обвинувачені на стадії слідства або засуджені. Верховний суд пропонує поширити цей механізм на людей, чиї справи просто розглядаються в суді. Тобто фактично ще не засуджених.

А останній крок Кремля – нова «часткова» мобілізація. Але тут він може наразитися на небезпеку. І справа, навіть, не в соціальному потрясінні, якого Путін насправді боїться, а у військовому. Це наочно довели ті ж російські строковики, які в Курській області масово здавалися в полон, замість того, щоб захищати до останньої краплі крові «землю русскую». 

Те ж саме буде і з новими «частково мобілізованими». Бо жодних стимулів (вже навіть матеріальних) воювати за путінські «хороводи Дугіна» в Україні у них немає. Навіть, під примусом. 

І вже жодними фейками про «звірства бандерівців під Черкаськими Конопельками» чи ура-патріотичними закликами за звільнення хоча б ОРКО, нових «орків» не назбирати. Ось така сувора правда «ситуації в Курській області». 

Джерело: Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки

Джерело