Слідом за ним пішли два сліпці, кричачи.

Мт 9,27-35

Як у житті існує теорія й практика, так само віра проявляється на слові та ділі. Щоб віра впливала на наше життя й змінювала його, потрібно потверджувати її вчинками, мати міцний зв'язок із Богом. Прикладом цього є два сліпці.

Двоє сліпців нагадують нам про те, що Божа поміч приходить до нас дорогою віри в існування та всемогутність Бога. Дії Ісуса були дією Божої сили. Саме тому Ісус запитує сліпих, чи вони вірять у Божу всемогутність, яка діє в Ньому: ,,Чи віруєте, що я можу це зробити?”

Те саме запитання Господь ставить нам: Чи віримо, що Ісус має силу змінити цей світ, наші суспільства, родини, наші зранені серця? Чи Слово Ісуса – Євангеліє − це для нас сила Божа на спасіння кожному і кожній, хто вірує, чи ми зробили з нього просто добру пораду? Чи ми готові відкритися на силу цього преображуючого Слова з такою ж довірою, як це зробили сліпі?

Коли сліпці довідалися, що в Ізраїлі появився очікуваний Месія – Божий Син, Який робить різні чуда, почали шукати Його. Знайшовши Христа, побачили, що великий натовп оточив Його, так що до Нього годі було доступитися. Тоді сліпці стали голосно кричати, щоб Господь почув і побачив їх, бо хотіли отримати від Нього оздоровлення очей. Крик сліпців був проявом їхньої великої віри у всемогутність Христа. І саме через крик їхньої віри Ісус зцілив їх.

Віра сліпців була не лише на слові, в їхньому серці, а також на ділі. Вони старалися всіма силами знайти Ісуса, зустрітися з Ним. Так само ми отримаємо Божу поміч, коли шукаємо Христа в Божому Слові, у Святих Тайнах, намагаємося побачити Його присутність у житті через різні знаки, дбаємо про міцний зв'язок із Ним. Хоча в житті часто буває так, що Бог першим шукає нас і спішить нам на допомогу.

Один молодий юнак не сповідався протягом багатьох років. І його совість затверділа, серце закам'яніло і здавалося, що він став непоправним грішником. Але якось, чи то з цікавості, а можливо за голосом свого ангела-хоронителя, зайшов до Церкви і почав розглядатися по сторонах, дивитися малюнки на стінах. І побачив якийсь цікавий образ, приступив ближче й переконався, що на ньому був зображений цар Давид, який стояв на колінах і гірко плакав із жалю за свій гріх. А Божий ангел стояв з боку й тримав у руках золоту чашу, щоб ці сльози зібрати та занести перед престол Всевишнього. А внизу під образом були написані слова: „Давид згрішив тільки один раз, а плакав завжди, а ти грішиш завжди, а не плачеш ніколи”.

Тоді з очей юнака почали капати сльози, а ангел мило усміхався, радіючи з його навернення. Він щиро покаявся і більше не ображав Господа Бога.

Коли сліпці побачили Ісуса, почали кричати – голосно просити Його про допомогу, щоб оздоровив їхній зір: ,,Помилуй нас, сину Давидів!” Крик сліпців – це була їхня молитва до Господа, наповнена великою вірою. Тож другим проявом нашої віри є молитва. Пізнавши й зустрівши Ісуса, потрібно просити Його про поміч і Він дасть потрібні нам дари.

На прикладі цих сліпців бачимо наполегливість, навіть впертість у своєму проханні, що віра проявляється в наполегливій молитві або молитва є проявом нашої віри. Часто Бог не дає нам чогось відразу лише тому, щоб ми самі для себе пересвідчилися, чи нам це дійсно потрібне, важливе, чи впевнені, що Ісус дасть нам потрібний дар. Тому так само наполегливо, як ці сліпці, просімо та благаймо Бога про потрібні дари, і Він завжди нам дасть!

Аби отримати Божу допомогу, пізнаваймо Ісуса, дбаймо про міцний зв'язок із Ним.

Довіру до Нього виражаймо тривалою молитвою й отримаємо потрібне добро – прояв Його всемогутності та любові до нас. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист

 

Джерело