8 неділя 1Кр 1,10-18; Мт 14,14-22 о. д-р Турконяк Р.) Годовиця 18.08.2024.

Святий апостол Павло, звертаючись до коринтян вжив слів «благаю вас, брати», просив вірних, щоб вони не піддавалися різним чуткам та не різнилися між собою. Він вчинив це прохання не від себе, лише в ім’я Ісуса Христа. До апостола дійшла вістка, що віруючі в Ісуса Христа стали говорити: «… я Павлів, я Аполлосів, я Кифин, я Христів». Святий апостол вказував, що Христос не розділився, відразу наголосив на ім’я Ісуса, в кого потрібно вірити та кого слід триматися! Між вірними зайшла напруга, людські недомагання втискали у серця поділ, заздрість стала тривожити вірний народ. Павло кинувся у вирій цього поділу, щоб його відрубати при корені й в такий спосіб запобігти неприємній ситуації. Можна здогадуватися, що віруючі люди помилково стали хизуватися тим, що когось охрестив Кифа, інших Павло або Аполлос…? І тут апостол пригадав про розп’яття, натякнувши, що Ісус Христос був розп’ятий на хресті за усіх нас та в його ім’я, в ім’я Пресвятої Трійці відбувається хрещення!!? Немає причини та підстав, щоб ділитися в одній Церкві та у правдивій вірі!? Апостол Павло зазначив, що його послав Ісус Христос не хрестити, а благовістити, навчати, проповідувати. Необхідно прикладати багато зусиль, щоб людям проповідувати слово Боже та виховувати народ, людей охрещених, відповідно навчати науки Ісуса Христа. Охрестити легше, як виховувати, піклуватися та навчати вірних! Дуже цікаво те, що апостол Павло не шукав себе, ані похвали та задоволення, він вказував на хрест, як глупство, що уважала більшість народу, а для тих, хто гине в ім’я хреста, переконував він, це – спасіння, сила Божа!

Поміж камінням та будяками знайшлося затишне місце, вигідне для того, щоб розташуватися перед прийняттям їжі – трава. Хто уже був у Ізраїлі знаєте, як там не просто та не легко знайти місце з трав’яним покровом? Каміння та будяків всюди можна знайти, а трава не часто трапляється? Ісус зцілив немічних та хворих осіб, потім навчав і люди залюбки слухали його. Самі противники твердили, що ще не чули ніколи, щоб хтось так навчав, як це чинив Ісус. (пор. Ів 7,46). Люди заслуховувалися, були захоплені навчанням Ісуса, забували про все, навіть, забували про голод та спрагу, бо слово Господнє насичувало духа та втихомирювало духовну спрагу! Святий апостол Матвій зазначив, що апостоли підійшли до Ісуса, коли уже звечоріло, підкрадалися сутінки. Появилася пауза у навчанні й апостоли просили Ісуса, щоб вже відпустив народ купити їжу. Люди сиділи під палючим промінням сонця на протязі дня, захоплені, слухали навчання Ісуса, не втомлювалися, не перебивали Спасителя – мовчки вслуховувалися, спраглі слова божого, забуваючи на потреби свого тіла. Ісус почув апостолів, знав, що це – пустинне місце й пізня година, але не був згідний з тим, щоб відпустити народ?! Звичайно, існує порядок, коли хтось приходить з лекцією чи когось навчає, тоді слухачі збирають кошти, щоб заплатити послугу. А тут, Ісус задаром оздоровлював, проганяв бісів, потім, навчав до пізньої години і на слова апостолів зреагував, щоб народ не відпускати: «… Не треба їм іти, дайте ви їм їсти» (Мт 14,16). Учні Ісуса були заскочені такою заявою Ісуса? Не знали, що мали чинити, немов забули, що мають Бога перед собою, який дає ріст всякій рослині та земляній культурі, що служить для людей як корм!? Відповіли, що мають лише п’ять хлібів та дві рибини. Принесли Господу хліб та рибу, а він, як вчитель та наставник, підняв очі вгору, поблагословив, переломив, віддав хліби та рибу учням, а ті роздавали народові. Хліба й риби не зменшувалося так, як у вдови зі Сарепти Сидонської, не забракло олії та муки за Господнім словом, яке промовив пророк Ілля (1Цар 17,16). Всі наситилися смачним хлібом та апетитною рибою так, що наситилося п’ять тисяч чоловіків та жінки й діти, також, залишилося дванадцять повних кошів їжі. Уже вечір, а Ісус велів учням сідати у човен та плисти на інший берег, а сам ще відпускав народ. Син Божий не очікував подяки, не бажав слів признання, лиш, виконував волю Небесного Батька, що полягала на спасінні людського роду. Виконав це, помираючи на хресті, що необхідно пам’ятати і залишив нам на спомин себе, Пресвяту Євхаристію під видом хліба та вина, як задаток вічного спасіння. Не забуваймо про це, Ісус наголошував: «Я живий хліб, що зійшов з неба; якщо хто споживатиме цей хліб, житиме вічно. Хліб, який я дам, – це моє тіло, [яке я видам] за життя світу» (Ів 6,51). Багато учнів Ісуса не вірили йому, залишили його, уважали ненормальною таку науку, але Ісус не відступив, навіть, запитав апостолів чи вони, теж, не залишать його? Знову підкреслив: «Хто споживає моє тіло і п’є мою кров, той має вічне життя, – і я його воскрешу останнього дня» (Ів 6,54). Так Ісус залишився з нам, так допомагає нам отримувати спасіння.

Приймімо глибоко до нашого серця науку Бога і дбаймо про наше спасіння, часто, сповідаючись та причащаючись Тіла й Крові Господньої! Господи, Ісусе Христе, змилуйся над нами й заверши війну! Пресвята діво Маріє, виблагай нашому народові дару навернення до Бога і спасай нас!

Джерело