Того часу Ісус розповів своїм учням таку притчу: «Царство Небесне подібне до чоловіка-господаря, який вийшов рано-вранці найняти робітників до свого виноградника. 

Домовившись з робітниками по динарію за день, він послав їх до свого виноградника. Вийшовши близько третьої години, по­бачив інших, які стояли без діла на рин­ку, і сказав їм: “Ідіть і ви у вино­град­ник — і дам вам те, що має бути по справедливості”. Вони пішли. Знову вийшовши близько шостої і дев’ятої години, зробив так само. Коли вийшов близько одинадцятої години, знайшов інших, які стояли, і каже їм: “Чому ви стоїте тут без діла цілий день?» Кажуть йому: “Бо нас ніхто не найняв”. Він каже їм: “Ідіть і ви у ви­но­градник”. Коли настав вечір, каже гос­по­дар виноградника до свого управителя: “Поклич робітників і дай їм винагороду, почавши від останніх і аж до перших”. Ті, хто прийшов близько одинадцятої години, одержали по динарію. А коли підійшли перші, то ду­мали, що одержать більше, але й вони отримали по динарію. А одержавши, вони почали нарікати на господаря дому, кажучи: “Оці останні попра­цю­вали одну годину, а ти прирів­няв їх до нас, які винесли тягар дня і спеку”. А він у відповідь сказав одно­му з них: “Друже, я не поводжуся несправедливо з тобою; чи не за динарія домовився ти зі мною? Візьми своє і йди. Я ж хочу й цьому останньому дати так само, як і тобі; хіба не можна мені зробити з моїм те, що я бажаю? Чи твоє око заздрісне через те, що я добрий?” Так останні будуть першими, а перші — останніми».

Джерело