#варто_пам‘ятати

Річниця введення радянських військ у Чехословаччину. срср, як і нинішня росія у випадку України, влаштував дипломатичне протистояння навколо брехні, пропаганди, і готував це все власною агентурою.

«Празька весна»:

Введення військ було відповіддю на реформаторський рух, відомий як "Празька весна", що розпочався в січні 1968 року під керівництвом тодішнього лідера Комуністичної партії Чехословаччини Олександра Дубчека.

Радянський Союз організував серію переговорів з чехословацькими лідерами, намагаючись переконати їх відмовитися від реформ. Коли це не дало бажаних результатів, було прийнято рішення про введення військ.

Все як з Україною. Найбільший страх рф – це те, що в України почало виходити і вона могла стати прикладом для російського суспільства, що жити можна краще.

Я одразу можу привести паралелі з Мінським процесом, в якому росія намагалася силою змусити нас піти на умови москви і зробити Донецьку та Луганську області важелем російського впливу в Україні.

Операція «Дунай»:

У ніч з 20 на 21 серпня 1968 року війська п’яти країн Варшавського договору — СРСР, Польщі, НДР, Угорщини та Болгарії — перетнули кордони Чехословаччини. Загальна кількість залучених військових перевищувала півмільйона солдатів. Війська швидко окупували ключові об'єкти в Празі та інших містах, паралізувавши будь-який опір. Проте чехословацьке суспільство не змирилося з цим актом агресії: на вулицях Праги і Брно розгорнулися масові протести, які придушувалися.

Роль КДБ:

Одним із ключових елементів цієї операції була роль Комітету державної безпеки (КДБ) СРСР. КДБ вів інтенсивну розвідку, створював мережу агентів на території Чехословаччини та займався пропагандою, що мала на меті дискредитувати реформаторський рух і представити інтервенцію як "братську допомогу" у боротьбі проти "контрреволюції". Радянська пропаганда працювала на повну силу, приховуючи масштаби вторгнення та насильства. Всі спроби місцевих журналістів передати правду були негайно придушені, а альтернативні точки зору знищувалися.

Дипломатичний фронт:

В серпні 1968 року Радянський Союз розпочав масштабну дипломатичну кампанію, спрямовану на виправдання своїх дій перед міжнародною спільнотою.

Кремль прагнув представити інтервенцію як легітимний і необхідний крок для збереження соціалістичного табору від загрози, яку вони називали "контрреволюцією" і "буржуазним націоналізмом". Основний дипломатичний наратив полягав у тому, що дії СРСР та його союзників по Варшавському договору були спрямовані на захист соціалістичних завоювань Чехословаччини від зовнішніх і внутрішніх ворогів, що нібито прагнули зруйнувати комуністичний лад у країні.

Сполучені Штати, Велика Британія, Франція та інші західні країни різко засудили радянську агресію. Радянський Союз, використовуючи своє право вето в Раді Безпеки ООН, заблокував будь-які резолюції, що засуджували його дії.

Сьогодні ми бачимо чіткі паралелі з сучасною агресією Росії проти України. Як і в 1968 році, Росія використовує дипломатичні канали для виправдання своєї агресії, просуваючи наративи про "захист" російськомовного населення та боротьбу з "неонацизмом". Проте, як і тоді, ці аргументи не знаходять підтримки в міжнародній спільноті, яка чітко бачить справжні мотиви Кремля.

Чехія та Словаччина – уроки минулого

Сьогодні Чехія та Словаччина чітко пам‘ятають минуле і розуміють російську загрозу. Історична пам‘ять щодо російського зла – це важливе щеплення для народів, яке визначає політику та історичний вибір держав. Вибір Західного світу.