🚆🫂Укрзалізниця продовжує масштабну евакуацію з Покровська: сьогодні евакуаційним поїздом з міста відправився 371 пасажир, з яких – більше 50 дітей, більше 20 маломобільних пасажирів, а ще – 23 кота та 11 собак. Це рекордна кількість людей, що виїжджають з міста за раз – від початку цього року. Щоб організувати це, залізничники оперативно додали до поїзда 9 евакуаційних вагонів, які терміново виключили зі складу графікових поїздів.

Кожна евакуація з регіону, в якому стає все небезпечніше, одночасно і схожа, і не схожа на попередню.
– Тут чоловік біля 40-го вагону, він ледь йде, дайте терміново візок!
– Дайте йому води, у кого є вода?
– Підкажіть, а ми всі вліземо в цей вагон? У мене багато речей…
– Мам, а ми ж повернемось?

Ці та інші питання, проблеми, прохання лунають з кожного кутка платформи. Залізничники, волонтери, представники ДСНС, поліція – кожен чітко виконує свою функцію, щоб доставити, допомогти, розмістити, нагодувати, і врешті – евакуювати до безпеки тих, хто потребує нашої допомоги. Тих, хто до останнього лишався у рідному домі, і погодився виїхати тільки тоді, коли ворожа ракета буквально прилетіла в сусідній двір.

«У мене тут нікого немає, що мені робити? Всі документи згоріли. Я просився, щоб мене евакуювали з розселенням», – Віктор, літній високий чоловік з двома милицями ледь йде по вокзалу до свого евакуаційного вагона.

«Я живу тут 30 років, з народження. Ви уявляєте, як це – прожити тут все життя і в один момент відмовитись від усього?», – каже Катерина, і на її очі навертаються сльози. Сьогодні Катерина поїде з міста зі своїми двома дітьми: хлопчиком-підлітком і кількамісячною дівчинкою.

«Дітвора у мене нічого не боїться, кажуть – та це вже який раз приліт. А я – боюсь. А що, якщо не евакуюватись – можемо залишитись взагалі без нічого», – каже Олена. Сьогодні вона теж евакуюється зі своїми двома маленькими дітьми та літньою мамою. В Покровську всі вони народились та зростали, а зараз – все життя цієї родини вмістилось в кілька целофанових пакетів.
Старий дитячий шкільний рюкзак. Фата. Рушники. Зонтик. І оптимізм – що на новому місці її родині буде добре.

Про це думають і залізничники, коли розсаджують пасажирів у поїзді: щоб всім було комфортно, наскільки це можливо, щоб всі мали воду, чай, їжу і – підтримку та добре слово тоді, коли це потрібно.

Україна продовжує чинити спротив. Залізничники продовжують робити свою роботу. Боротьба триває🇺🇦