22 серпня в Каневі відбувається Міжнародна наукова конференція «(Не)забута святиня: Канівська архимандрія ранньомодерного часу». Подія приурочена 300-річчю Канівської архимандрії, яка має величезне значення для Української Греко-Католицької Церкви та Київського християнства загалом.

Владика Йосиф Мілян, відкриваючи конференцію, підкреслив, що вона відбувається не тільки в період війни з москвою, але і в досить значущому ювілейному періоді УГКЦ — 20 років тому було ухвалене рішення про перенесення осідку Глави УГКЦ зі Львова до Києва. «Офіційно це рішення було реалізовано роком пізніше, а саме 21 серпня 2005 року, але затвреджене було у 2004 році», — зазначив він.

Також владика відзначив ювілей 300-річчя заснування Канівської архимандрії. «Канівська архимандрія святкує цього року 300 років. Це значимий ювілей для нашої Церкви», — підкреслив він. Блаженніший Любомир Гузар, за словами владики Йосифа, завжди говорив, що «УГКЦ приходить до Києва не як чужа дитина, але рідна, яка повертається до свого рідного дому, з якого силою була вигнана».

Єпископ нагадав, що історія УГКЦ сягає часу Хрещення Київської Русі. А перенесення осідку митрополита до Львова у 1806 році було спричинене тим, що після поділу Речі Посполитої землі на схід від Збруча потрапили під контроль Російської імперії, яка «намагалася ліквідувати нашу Церкву». «Перенесення у 2005 році осідку Глави УГКЦ зі Львова до Києва є поверненням до стану, який існував до поділу», — зазначив владика.

Єпископ-помічник Київської архиєпархії висловив сум з приводу того, що в інтернеті дуже мало інформації про Канівську архимандрію. «Не шукайте, бо відразу вам скажу — нема нічого. Окрім анонсу сьогоднішнього заходу, який передрукували різні інтернет-видання», — сказав він.

У своєму виступі владика Йосиф представив короткий історичний огляд Канівської архимандрії, зазначаючи, що «Канівський монастир сягає своїми початками XI століття». Він навів дані з Підручної церковної енциклопедії (Краків, 1910 рік), що монастир був заснований Переяславськими князями і підтримувався місцевою шляхтою, козаками та польськими вельможами. «Другий подих Канівський монастир отримав щойно у XVIII столітті», — додав архиєрей, описуючи відновлення обителі після Берестейської унії.

Окремо він зупинився на постатях, які очолювали Канівську архимандрію, відзначаючи їх внесок у розвиток монастиря. Серед них були отець Теодозій Любиницький-Рудницький, отець Сильвестр Любиницький-Рудницький, отець Атаназій Шептицький та інші.

«Це тільки короткий фрагмент історії Канівської архимандрії, який ще більше спонукає до більш детальних досліджень», — підкреслив єпископ.

Завершуючи свій виступ, владика Йосиф висловив сподівання, що матеріали конференції надихнуть молодь на переосмислення власного покликання. «Можливо, настануть такі часи, коли для добра душ людських відродиться Канівська архимандрія. Все це справа віри, наших мрій, і волі Бога», — сказав він, цитуючи блаженнішого Любомира: «Мрійте, бо мрії мають здатність здійснюватися».

Додамо, що організаторами Міжнародної наукової конференції «(Не)забута святиня: Канівська архимандрія ранньомодерного часу», яка з нагоди 300-річчя заснування архимандрії відбувається 22 серпня 2024 року у Шевченківському національному заповіднику м. Канева, є програма «Київське християнство», Центр релігійної культури імені Ігоря Скочиляса Українського католицького університету, Кафедра історії Національного університету «Києво-Могилянська академія», Шевченківський національний заповідник, Київська архиєпархія УГКЦ, Провінція Найсвятішого Спасителя в Україні ЧСВВ. Медіапартнер — «Живе ТБ».

Департамент інформації УГКЦ

Джерело