Герой прикордонник родом з Дніпровщини.

Владислав закінчив Лозуватську середню загальноосвітню школу та вирішив стати у стрій до лав Державної прикордонної служби України. Владислав був дуже доброю та веселою людиною. Користувався повагою серед побратимів. Завжди відстоював правильну позицію та вирізнявся моральними якостями серед інших. Він став символом відваги та відданості, присвятивши своє життя захисту Батьківщини у найскладніші часи.

«Владислав Малиш, відомий серед своїх під псевдо Тор, був не просто воїном – він був душею нашого підрозділу. Його відвага та самовідданість не залишали байдужими нікого. Він завжди був попереду, завжди готовий захищати своїх побратимів і рідну землю, навіть ціною власного життя», – пригадує побратим на псевдо Бугіра.

Його непохитна віра у справедливість та любов до рідної землі спонукали його до героїчних вчинків на полі бою, де він не лише проявляв професіоналізм, але й надихав своїх побратимів на боротьбу.

«Владислав був не лише професіоналом своєї справи, але й наставником для молодих бійців. Він завжди готовий був поділитися своїм досвідом і підтримати новачків, передаючи їм свою віру у справедливість і прагнення захищати Батьківщину», – пригадує побратим на псевдо Грек.

Владислав Вікторович завжди був готовий стати на захист своїх товаришів, виявляючи відданість не лише у службі, але й у повсякденному житті, де його принципи та цінності слугували прикладом для інших. Його нерозривний зв'язок із рідною землею та прагнення до миру і стабільності робили його невід'ємною частиною команди, яка боролася за краще майбутнє для нас всіх.

Його участь у бойових діях на Харківському напрямку, а пізніше і на Донецькому, залишила глибокий слід у пам'яті всіх побратимів. У жовтні 2023 року він виконував бойові завдання на Бахмутському напрямку, де проявив себе як справжній герой. Останній бій Владислава став його найвищим подвигом. Він знову був попереду, захищаючи своїх побратимів. Коли ворог підібрався надто близько, Владислав, не вагаючись, прийняв бій. На жаль, цього разу доля не була на його боці. Але навіть у найскладніший момент він залишався тим, ким завжди був – справжнім героєм.

Кожен, хто мав честь служити поруч із ним, згадують Владислава як надзвичайно добру, веселу людину, який завжди підіймав бойовий дух. Його моральні якості та принципи були незмінними, і це надихало усіх. Всі знали, що кожен може покластися на нього у будь-якій ситуації – він ніколи не шукав легких шляхів, завжди був першим з честю.

Указом президента України Владислава Малиша нагороджено орденом «За мужність» III ступеня, нагорода вручена його дружині, в нього залишилися дві маленькі донечки. Спогади про Владислава завжди житимуть у наших серцях. Він став символом відваги та відданості, прикладом для всіх нас. Його ім’я назавжди закарбоване в історії нашої боротьби за сильну та незалежну Україну. Герої не вмирають.

Слава Україні!

Героям Слава!

Джерело