Росія вкотре намагається показати, що Україна не є повноцінною державою, проте цим лише підкреслює, що сама втрачає характеристики державності,  пише СЕРА.

Прокремлівські аналітики вигадали нове обґрунтування для свого наративу про те, що «Україна не є сформованою державою». Тим часом сама Росія втрачає базові характеристики державності — міжнародно визнані кордони та державні інститути.

Нещодавно  Тимофій Бордачов, програмний директор головного російського аналітичного центру – клубу «Валдай» –  опублікував статтю,  де знову повернувся до популярної в Кремлі ідеї, що Україну не слід вважати незалежною державою. Бордачов пішов ще далі і заявив, що сучасна Україна в принципі не є державою, бо вона виявляє «готовність повністю пожертвувати собою та виконувати чужі накази у питаннях війни і миру».

За логікою експерта «Валдая», захищаючи власну територію, Київ виконує волю США, а отже, не має власної зовнішньої політики, що позбавляє його статусу державності та зводить до рівня «терористичної організації». На цій підставі Бордачов пише, що домовлятися з українцями про визнання права України на існування неможливо, оскільки «живі не можуть укласти договір із мертвими, а камінь із деревом».

«Росія знищила свої міжнародно визнані кордони у 2014 році, коли анексувала Крим»

Звісно, такі речі не можна сприймати серйозно, їхня мета – очевидна спроба раціонально обґрунтувати ірраціональне бажання  Володимира Путіна  знищити Україну. Однак, якщо серйозно говорити про характеристики державності, то очевидно, що саме Росія втрачає їх одну за одною після початку її повномасштабного вторгнення.

Однією із головних характеристик держави як такої є її міжнародно визнані кордони. Однак Росія знищила цю свою характеристику у 2014 році, коли анексувала Крим. Восени 2022 року Кремль ще більше розмив поняття російських кордонів,  включивши до складу держави  чотири захоплені українські регіони «у межах колишніх українських областей». При цьому  навіть російські пропагандисти визнають, що Москва насправді не контролює більшу частину так званих «нових територій».

Після початку українського наступу в Курській області Росія почала втрачати навіть міжнародно визнані території.  За словами  головнокомандувача Збройних Сил України  Олександра Сирського, до 15 серпня глибина проникнення українських військ на територію Росії досягла 35 кілометрів.  За даними української сторони, вже захоплено 92 населені пункти. Водночас не лише військова, а й цивільна влада як на федеральному, так і на місцевому рівнях  виявилася абсолютно не готовою  до вторгнення, а українці практично без опору увійшли на територію Росії.

Незалежним журналістам вдалося з’ясувати, що горезвісна путінська «вертикаль» нині функціонує дуже погано, охоплена хаосом і міжусобними війнами. Основне протистояння відбувається між офіційно призначеними на посади чиновниками та «особистою гвардією» Путіна, яка зараз фактично захоплює важелі управління у свої руки.

Путін призначив свого колишнього охоронця  Олексія Дюміна  куратором «контртерористичної операції» у Курській області. Джерело «Важных историй», близьке до Міноборони,  наголошує, що це серйозний показник: Путін не довіряє Генштабу, а опинившись у кризовій ситуації, покладається тільки на того, хто йому особисто відданий.

«Офіційна структура влади в Росії є номінальною і не здатна виконувати свої базові функції»

За даними видання, таке відбувається не лише у військовій сфері. Наприклад, колишній ад’ютант Путіна  Дмитро Миронов  зараз відповідає за всі важливі кадрові призначення  у Росії.  За даними журналістів,  зміцнення позицій путінської «особистої гвардії» вже давно є джерелом конфліктів усередині владних структур: наприклад, між Дюміним та першим заступником очільника адміністрації президента  Сергієм Кирієнком.  Джерела повідомляють, що Дюмін може фізично видворити із засідання Держради чиновника, який формально відповідає за його роботу. Отже, офіційна структура влади у Росії є номінальною і не здатна виконувати свої основні функції.

Конфлікти посилилися навіть усередині головного карального органу Росії – ФСБ. Джерела «Важных историй» повідомляли про серйозну деградацію впливу директора ФСБ  Олександра Бортнікова, колишнього секретаря Радбезу  Миколи Патрушева  та голови служби захисту конституційного ладу  Олексія Сєдова. Це означає ослаблення позицій усіх наближених до опальних лідерів та посилення боротьби між рештою кланів за вакантні посади, що ще більше підірве систему.

Не кращою є й ситуація в економічній сфері. Росія, як і раніше, значною мірою залежить від імпорту, але отримувати цей імпорт їй стає все важче.  За словами підприємців, постачальники побоюються порушувати санкції, тому 90% закупівель доводиться отримувати через посередників і через угоди у дружніх країнах.

У грудні минулого року президент США підписав указ, що дозволяє вводити вторинні санкції проти компаній, які допомагають Росії обходити обмеження, і це призвело до серйозних проблем із платежами. Навіть китайські банки почали вимагати інформацію про маршрути доставки товарів і в результаті  відмовилися обробляти платежі з Росії  за вантажі, які планувалося перевозити залізницею, оскільки РЗ перебуває під санкціями.

«Росія, як і раніше, значною мірою залежить від імпорту, але отримувати цей імпорт їй стає все важче»

Ситуація ще більше погіршилася після того, як 12 червня США запровадили санкції проти Московської біржі, кількох російських банків та банку ВТБ Шанхай. Після цього великі китайські банки, зокрема державний Bank of China,  припинили роботу  з компаніями, які потрапили під санкції. Інші китайські банки почали масово відмовлятися приймати кошти з Росії та посилювати перевірки платежів із країн ЄАЕС. Понад те, китайські постачальники, банки і навіть платіжні агенти стали відмовлятися приймати куплені в Росії юані.

У результаті понад 70% імпортерів та третина експортерів перейшли на розрахунки з Росією через треті країни. Однак і тут виникли складнощі: деякі банки почали вимагати, щоб маршрут доставки товару був у ту саму країну, з якої було здійснено оплату, тобто не в Росію, а в країну-посередника. Це спричинило додаткові витрати для постачальників.

«Підтримка війни всередині Росії, по суті, забезпечується аполітичною більшістю, яка намагається дистанціюватися від неї»

Єдине, на чому тримається сьогоднішня хитка російська державність – це «стокгольмський синдром», яким охоплене російське населення. Воно готове витримувати війну і прагне пристосуватися до неї всіма можливими способами. Однак навіть російські пропагандисти-«військові кореспонденти»  визнають, що жителі прифронтових територій втомилися від війни та «не хочуть» її.

Підтримка війни всередині Росії, по суті, забезпечується аполітичною більшістю, яка намагається дистанціюватися від неї та жити нормальним життям. Але зробити це стає дедалі важче. На тлі подій у Курській області  розважальні заходи було скасовано  ще в 12 регіонах Росії, що позбавило людей можливості забути про те, що по сусідству йде війна. Релігійні пропагандисти все частіше  вимагають від своїх співвітчизників  відмовитися від «пляжного відпочинку» та приєднатися до військових дій.

Проте, як тільки більшість росіян почнуть відчувати наслідки, їм стане розуміло, що російська держава нестійка, як це вже сталося з мешканцями Курської області.

ДОВІДКА:  Російське повномасштабне  військове вторгнення в Україну  триває від ранку 24 лютого 2022 року. Російські війська завдають авіаударів по ключових об’єктах військової та цивільної інфраструктури, руйнуючи аеродроми, військові частини, нафтобази, заправки, церкви, школи та лікарні. Обстріли житлових районів ведуться з використанням артилерії, реактивних систем залпового вогню і балістичних ракет.

Низка західних країн, зокрема США та країни ЄС, посилили  санкції щодо Росії  та засудили російські воєнні дії в Україні.

Росія заперечує, що веде проти України загарбницьку війну на її території і називає це «спеціальною операцією», яка має на меті «демілітаризацію та денацифікацію».

30 вересня 2022 року після проведення на окупованих українських територіях фіктивних референдумів про входження до складу Росії Москва оголосила про анексію Донецької, Запорізької, Луганської та Херсонської областей України.

Джерело: Ксенія Кириллова, для  Крым.Реалии

Джерело