10 неділя 1Кр 4,9-16; Мт 17,14-23 (о. Тур). Храм положення пояса пресвятої Богородиці, Львів 01.09.2024.

Не просто і не легко було проповідувати апостолові Павлові у Коринті, бо греки пильнували свого і всюди виставляли своїх філософів та філософію. Раз, коли йому потрібно було якось зацікавити вчених греків у ареопагу в Атенах, він назвав їх дуже побожними, бо знайшов у них вівтар, де було написано: Невідомому Богові (пор. Ді 17,22-23). Він багато говорив про Ісуса Христа, як Спасителя, коли ж дійшов до того, щоб сказати їм про воскресіння Христа, вони ж почувши це відповіли йому: «… Про це послухаємо тебе іншого разу» (Ді 17,32). Слухачі не сприймали правди про воскресіння Ісуса Христа, але кілька осіб перейнялися цією наукою й пристали до Павла. Все-таки, знайшлися вірні Богові люди!

А у Коринті Павло говорив про апостолів та про себе, яких Бог поставив, як останніх серед людей. Бо, коли апостоли проповідували, їх люди не розуміли, не бажали слухати, що більше, переслідували, судили та вбивали. Тому він написав про подібних до себе: ми дурні, немічні, без честі, голодні, биті, тиняємося тощо, але він не нарікав, бо він та учні Христові чинили це з любові до Христа, якого вони знали. Святий Павло писав про апостолів, що вони – сміття світу, покидьки для всіх, бо не так просто було проповідувати правду про вічність, відповідальність за життя після смерті, про нагороду та вічну кару, про Христа, який воскрес, бо слухачі не вірили в це, лише мала частина розділяла з ними цю правду.

Апостоли не очікували признання та не претендували на титули, вони проповідували слово Боже з любові до людей, а за це, за правду їх лаяли, переслідували, ображали, а вони уболівали за щасливу вічність тих, до кого зверталися словом. Не очікували зарплати, вдячності тощо, бо він писав, що трудилися, працюючи власними руками, тобто, заробляли собі на прожиття. Він любив народ, бажав вічного щастя, намагався відірвати люд від грішних прив’язань, щоб настановляти на добру дорогу та виконання волі Бога! Називав себе батьком тих, кого навчав, навіть, не боявся ставити себе за приклад, щоб бути як він, подібним до Христа. Це – велика відвага та переконання про вірне служіння Ісусові Христові; не кожен проповідник та не кожен священник відважиться промовити таким способом до вірного люду?! Тому, стараймося бути подібними до святого апостола Павла та інших апостолів, які з любові до Ісуса віддали своє життя в мученицький спосіб. Не станемо мучениками, стараймося бути преподобними!

Євангелист, святий апостол Матвій, описав подію про хворого сина, якого названо сновидою, тобто, лунатиком. Але це не була обмежена лиш до чогось хвороба, бо хлопцем кидало у вогонь та у воду. Рідні були прив’язані до цього юнака, пильнували його, бо йому грозила несподівана смерть. Батько намагався залагодити справу оздоровлення сина з учнями Ісуса, просив їх, щоб не тривожити учителя, але ті не змогли допомогти. Тоді чоловік подався до Ісуса, вказуючи, що він ніби не бажав його тривожити, але учні не допомогли… Це стривожило Ісуса й він назвав невірним родом своїх учнів, що він терпить через їхню невіру!? А в юнака не була психічна хвороба, не допомогли б тут ані психіатри, ані психологи: Ісус вигнав біса з хлопця. Юнак відразу став здоровим, іншою людиною, який не лякав інших, а нормально спілкувався, бо диявол вже не володів ним. Не відомо, як злий дух увійшов у хлопця, але Господь прогнав його. Пригадується розмова з одним польським екзорцистом, який розповідав про школярку старших класів, яка відріклася Бога, хрещення, підписала це своєю кров’ю, а за те демон повинен її допомагати в житті. Вона зв’язалася зі сатаністами, які займаються демонськими ділами. Правда, демон допомагав їй в навчанні, різних щоденних справах, але за таку послугу, вона виконувала демонську волю, що полягала на вчиненні багатьох важких гріхів.

Дівчина була вихована віруючою, тому не бажала покинути відвідання храму, приходила, пробувала молитися, що їй не вдавалося, а на Службі Божій, коли відбувалася переміна хліба та вина в тіло й кров Господню, демон чинив заколот через дівчину. Вона починала кричати, щось співати, нею кидало об землю, пінилася і т.д., викликали швидку, забирали її, але лікарі завжди стверджували про її добрий стан здоров’я. Вона розуміла, що з нею діється щось ненормального, що в неї діють чорні сили. Подалася до священиків, до екзорцистів, тих, хто молиться на вигнання дияволів і пройшла довгу дорогу, поки її звільнили від посідання демонами. Священник сказав, що коли з неї вигнали злого духа, вона плакала понад три години. Нічого не розповідала, не говорила, закрила обличчя долонями й слізно плакала з вдячності до Небесного Батька, що він прогнав з неї демона послугою священиків й прийняв її до церковної спільноти… А Ісус після оздоровлення юнака сказав, що демонів виганяють лише молитвою й постом. Потім, говорив про свої муки та смерть, але наголошував, що не смерть буде мати над ним владу – він воскресне, з гробу засяє життя! Так сталося, ми тепер свідомі цього! Любімо Бога, будьмо вірні йому, бо він є всюди, всім управляє, про кожну особу знає все!

Господи Ісусе Христе, Сину Божий, змилуйся над нами грішними, прости нам гріхи та заверши війну в Україні! Пресвята Богородице, огорни нас Поясом своєї любові та спаси нас!

Джерело