Тоді приступив до Нього один чоловік …, припавши Йому до ніг.

Мт 17,14–23

Євангеліє цієї неділі розповідає про цілющу Божу благодать, неміч біснуватого хлопця, слабкість віри апостолів та ревність молитви люблячого батька. Подія відбувається відразу після того, як учні з Ісусом сходять з гори, на якій Христос преобразився перед ними. Ісус зіштовхнувся зі слабкістю віри Своїх учнів, які на прохання батька не можуть зцілити його біснуватого сина.

Коли Ісус тільки починав проповідувати в Галилеї, то послав Своїх учнів з особливою місією: «Ідіть проповідуйте, кажучи, що Царство Небесне близько. Оздоровлюйте недужих, воскрешайте мертвих, очищуйте прокажених, бісів виганяйте». Якщо спочатку служіння апостолів було успішне, то згодом воно залишилося без плодів. Тепер учні стояли перед Господом безсилі та розгублені. Замість зрости у вірі, апостоли у своїх людських сподіваннях про Месію не розвинули того, що прийняли як дорогоцінний дар для служіння іншим: оздоровляти людей. Слова «Роде невірний та розбещений… доки Мені з вами бути?» – це запитання Ісуса, звернене також до учнів, підкреслює трагізм їхнього стану. Божі дари не діють автоматично. Їх необхідно розвивати з допомогою молитви, посту, Божого Слова і Святих Тайн: утверджувати віру, надію, довіру Ісусові. Тобто неустанно зміцнювати свій зв'язок із Богом, щоб Він міг діяти через нас силою нашої віри.

Прикладом віри є батько хворого сина. Ревне прохання батька не залишається без відповіді – Ісус лише одним словом зцілив хлопця.

Мала віра апостолів – це дуже мала довіра Христові. Причина малої віри учнів – це ілюзія власної самодостатності та самовпевненості, переконання, що достатньо отримати Божі дари й вони діють автоматично. Апостол Яків каже: «Усяке добре даяння й усякий досконалий дар згори сходить від Отця світла» (Як 1,17). Оскільки все добро є Божим даром, тільки Господь може розвинути дари у нас, зміцнити, удосконалити. Апостол Павло, характеризуючи своє служіння, стверджує: «Благодаттю Божою я є те, що є, а благодать Його в мені не була марна, бо ж я працював більше всіх їх, та не я, але благодать Божа, що зо мною» (1Кр 15,10).

Очевидно, що Господь не залишає розгублених учнів напризволяще і як розв’язку проблеми малої віри пропонує їм середники зростання у вірі: молитву та піст. Якщо учні довіряться Богові, то зможуть сповнити все, що Він від них потребує, і їхня довіра зростатиме так, як з малого гірчичного зерна виростає квітуче дерево. Тоді жодні труднощі, якими б неймовірними, великими та загрозливими вони не видавалися, не зможуть стати їм на перешкоді.

Томас Райт у коментарі на цей уривок вказує: «Справа, звичайно ж, не в “розмірі” віри, а в тому, до якого Бога вона звернена. Якщо ви хочете побачити Місяць, то не важливо, якого розміру ваше вікно. Ви нічого не побачите навіть з найбільшого вікна, якщо воно виходить не на той бік, але достатньо найменшої шпаринки з потрібного боку, щоби побачити небо». А для того, щоб віра була велика, необхідно, щоб наша увага була звернена до правдивого Бога. Потрібно багато молитви і посту, щоб звільнятися від неправильних уявлень про Нього та бути здатним прийняти благодать Того, Який не просто заспокоює людські забаганки, безкоштовно вирішує їхні проблеми, а діє Своєю всемогутністю й любов’ю через відкритість серця та силу зв’язку людини з Богом. Тому каже Ісус: ,,Хто перебуває в мені, а я в ньому, – той плід приносить щедро” (Йо 15,5).

Отож, для отримання плодів віри необхідно, щоб вона постійно зростала в силі та мудрості, зміцненні зв’язку з Ісусом. Тим самим зміцнювалася наша внутрішня основа, духовний фундамент, який повинен бути справжній, живий, здоровий. Цим фундаментом має бути абсолютна довіра до Бога, спрямування до Нього усього нашого життя. Потреби, які представляємо Христові вірою в молитві, мають зближати до Нього нас самих розумом, почуттями і волею. Тобто дивитися на життя через Боже розуміння гідності людини, переживати все разом з Ісусом у світлі надії, діяти в згоді з Божою волею, тісно співпрацювати з Господом. Така духовна постава ніколи не буде безплідною – Бог через нас завжди відповідатиме на прохання тих, які терплять, та на всі наші життєві потреби… Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист

Джерело