11 неділя перед Воздвиженням Гл 6,11-18; Ів 3,13-17. Різдво Богородиці Флп 2,5-11; Лк 10,38-42; 11,27-28 (о. д-р Турконяк Р.) с. Коцурів 08.09.2024.

Ви усі уважно слухали або так скажу, що ми всі, які приходимо в церкву помолитися, повинні бути дуже уважними до служіння, яке відбувається у храмі. Потрібно дивитися на престол, на ікони іконостасу або опустити очі вниз, скромно молячись, слухати зміст, що співає хор чи говорить священник, щоб свій розум тримати на молитві. Не слід розглядатися по храмі й когось шукати очима, розглядати одежу, вигляд особи, її рухи, поклони тощо. Ще перед входом у храм, необхідно сказати своїм думкам, щоб вони залишилися назовні, бо ми переступаємо поріг храму й будемо старатися, щоб нашим розумом перебувати з Богом, бути уважними на слова молитви, що їх промовляємо. А своїм думкам сказати, що, коли будемо виходити з храму, заберемо їх зі собою, хай вони чекають нас.

Словом, у храмі нам потрібно бути свідомими, що ми прийшли на прийом до Господа, Богородиці і святих, з якими спілкуємося, кому говоримо про свої потреби, просимо допомоги, ради, жаліємося, навіть, висловлюємо своє незадоволення та просимо Бога вияснення незнаного. Дуже важливо, щоб перепрошувати завжди й кілька разів Бога, щоб простив нам наші гріхи, а, також тим, хто про це ніколи не благає Господа. Докладаймо зусиль, щоб цей прийом у Бога провести на високому рівні, бо це облегшить нашу душу та вчинить легкість у відношенні до Господа та наших ближніх!

Святий апостол Павло звертався до галатів й повідомляв, що написав їм великими літерами своєю рукою. Не диктував тексту, лише, великими літерами писав, щоб усім було легко прочитати й можливо, великі літери означали, що писаний текст є уже важливим. Писати великими буквами займало більше часу, але для їхнього добра і для їхнього спасіння Павло готовий на велику посвяту. Святий апостол Павло працював руками, заробляв на проживання, мав жилаві руки, тому писати малими буквами, було, теж, проблемою для нього? Він звертав увагу на те, що між народом появляються місіонери, які обрізуються, чого не потрібно було робити й бажають інших втягнути в цей зайвий обряд. Багатьох обрізаних, це рятувало від переслідування, а він вказував, щоб бути готовими терпіти з розіп’ятим на хресті Ісусом Христом. Закликав бути новими створіннями, які не живуть за своїми встановленими уже привичними законами, що приводять до гріха – слід залишити грішні практики й жити в Ісусі Христі! У своєму житті він встановив девіз: «… для мене весь світ розіп’явся, а я – для всього світу». Святий апостол стверджував, що він носить рани Ісуса на своєму тілі, бо його переслідували за ім’я Христа, били палицями, ув’язнювали тощо. Чому він так наголошував? Він стверджував це на противагу тим, хто обрізувалися, тобто, ранили себе і можливо, вказував на тих, хто татуювали себе, як сповідники певних культів (Єгипет і Сирія) і ще: були випалювані знаки невільникам та полоненим. Апостол Павло переконував про необхідність ставати новими створіннями з вірою в Ісуса Христа, як Спасителя світу, який помер ради нашого спасіння на хресті! Це його дуже турбувало, за це готовий терпіти й носити рани, а не татуїровки, обрізання чи випалені знаки…
А в євангельському уривку святого Івана керується наша увага на Сина Божого, Другу Божу Особу, який з неба зійшов, народжуючись з діви Марії й, який піднісся на небо, як Бог і син Людський. Святий євангелист згадує про Мойсея, який на вказівку Господа, виготував мідного змія й підніс його в пустині високо на палі, щоб люди рятувалися від укусу гадюк, дивлячись на мідного змія. Це був прообраз Ісуса Христа, який згодом помер на хресті, спасаючи нас.

Важливо пам’ятати, що Небесний Батько любить нас, навіть, свого сина віддав на смерть, щоб увесь людський рід осягнув вічне життя. Господь не хоче людей осудити, бо він прийшов усіх спасти! Тому й ми розбуджуймо віру в нашого Ісуса Христа, як Спасителя світу, каймося за вчинені прогрішення, бо він готовий нам простити більше, ніж ми нагрішили.

Син Божий залишив нам свою Матір, Марію, вказуючи, що вона – наша мати, а ми – дочки і її сини (пор. Ів 19,26-27). Сьогодні святкуємо великий празник: Різдво пресвятої Богородиці. Вона прийшла на світ з волі Бога, бо люди уважали її матір Анну неплідною. На молитві Утрені молимося такими словами до Марії: «Тебе вищою від усякого творіння, Богородице, показує Син твій, який звеличує твоє від Анни народження і всіх звеселяє нині» (Утреня Різдва Богородиці, стих, пісні 3). Дякуймо Небесному Батькові, що він подарував нам Марію, яку вибрав на матір свого Сина. Вона – без гріха, її не діткнулася жодна гріховна пляма; вона – непорочна, свята, святіша від усіх ангелів та архангелів разом узятих! Марія – наша мати, яка сама побачила нестачу вина у Кані на весіллі. Марія більше знає про наші потреби та наші нестачі, як брак вина на весіллі? Благаймо її, щоб випросила нам у свого Сина прощення гріхів, просімо за наших ближніх, за тих, хто воює, поранених, заснулих на полі бою, за всіх – прощення благаймо у Марії, коли вона про вино пам’ятала, то більше пам’ятає про спасіння усіх нас!

І ще – пригадуймо собі кожного дня, коли прокидаємося у сні чи піднімаємося зі сну, коли проходимо мимо цього святого храму, що тут мешкає Ісус Христос під видом хліба і вина – Бог присутній тут! Линьмо думками до нього, короткою молитвою, кажучи: Ісусе, люблю тебе. Перехрестімося, проходячи біля храму, поклонімося Ісусові, знімаймо з пошаною головний убір з голови, шануймо Бога у храмі нашого серця і в спорудженому храмі, який ми сьогодні посвятили та в храмах, які зустрічаємо! Молімося щиро до Марії та благаймо її, щоб випросила у свого сина, Ісуса Христа, завершення війни в Україні! Пресвята Богородице, рятуй нас!

Дякую всім за спорудження цього храму, за надання місця під будову, за проектування, фінансування та кожне найменше зусилля, щоб ця споруда посвячена Богові, височіла посеред ваших будинків! Хай Бог усіх благословить!

Джерело