14 вересня 2024 року, в день свята Всесвітнього Воздвиження Чесного і Животворного Хреста Господнього, на Страдецькій горі відбулася Хресна Дорога за перемогу і мир в Україні та за наших захисників і їх родини, яку очолив Преосвященний владика Богдан Манишин, Єпископ-помічник Стрийської єпархії, Голова Департаменту військового капеланства Патріаршої курії УГКЦ. На спільній молитві були присутні численні вірні зокрема військові капелани, військовослужбовці, учні Львівського ліцею імені Героїв Крут, родини загиблих героїв та родичі військових, які зникли безвісти.

На завершення Хресної дороги, владика Богдан звернувся до присутніх: “Сьогодні ми зібралися у стіп Богородиці, щоб глибше пізнати Божу волю щодо нас, наших рідних, близьких. Ми єднаємося у молитві за нашу Батьківщину, ми хочемо вимолити для неї перемоги. У цей день Воздвиження Чесного Животворящого Хреста хочеться пригадати слова митрополита Андрея – титана нашого українського духу, з молитви про Божу мудрість, де він взиває кажучи “Господи, дай мені мудрість хреста і мудрість крови”. Що ж це за мудрість хреста для нас? Можна сказати, що це те, що не може вміститися в рамки людського мислення. І коли ми бачимо перед собою хрест, це для нас завжди знак терпіння, але терпіння благословенного, без якого ми не можемо бути спасенні”.

Продовжуючи, єпископ зазначив: “У цю жорстоку війну, світ дуже часто звинувачує Бога, а де Бог, чому Він мовчить? Але, на жаль, чомусь ніхто не звинувачує диявола, тому що диявол вводить людей в оману, він створює ілюзію. Але коли ми побачимо який добрий і милосердний до нас Бог, ми можемо зрозуміти те, що не вміщається у чисто людську свідомість, ми будемо зростати у вірі. Терпіння, яке сьогодні несуть наші християнські родини, стільки горя, домовини з нашими Героями, хтось зворушується, знаходяться теж ті, хто залишається байдужими, але ми християни маємо дати кожному розуміння, що все це недаремно, бо вже сотні літ Україна боронить Європу ціною життя своїх синів і доньок. Щоб надати сенс терпінням і пояснити наше терпіння, Господь вжив приклад жінки, котра чекає на пологи. Ісус каже “журба жінці, як година її вибила, але як вродить дитятко, то і пам’яті про терпіння її немає”.

“Як мати нам таку свідомість? Як зростати нам у тому, щоб так жити, так мислити і так любити? Каже Ісус, “хто увірує в мене і слова мої берегтиме, той смерті не побачить повіки”. Як це, не побачити смерті, коли вона навколо? Святе Письмо про це нам багато розкаже… Якщо ми будемо зберігати слово, ми будемо подібні до тих, хто віддав за нас своє життя, і ті, хто зберігають слово здатні віддати своє життя, покласти себе на жертовник любові до Бога і України. І так, кров мучеників стає насінням християн. Ми можемо побачити Омеляна Ковча, Максиміліана Кольбе, новомучеників нашої землі, які могли сказати як Омелян Ковч “тут я бачу Бога”. Марія зберігала все у своєму серці, і коли ми будемо зберігати в своїх серцях ті слова, ми завжди будемо знати, що ті, хто любить нас аж настільки, що віддає за нас своє життя, вони не вмирають, вони від смерті перейшли у життя, а їхня любов переходить до нас і з нашого серця викликає голос сумління, який каже, “що якщо я ще на землі, я маю пізнати Божу волю і якнайкраще її виконати”.

“Тож, нехай сьогодні наша молитва всім товаришить, щоб ми могли з радістю взяти свій хрест, зробити все для того, щоб в країні, у якій прилітають ракети, ми могли засвідчити багато чуд, бо багато ракет не розривається саме там, де священники роблять об’їзд зі Святими Тайнами, обхід з чудотворними іконами, моляться. Там зло не може подолати, ми маємо не пускати його. Ми маємо якнайкраще пізнати Божу волю, її виконати і дати йому місце, бо Бог є там, де його запрошують”, – сказав на завершення владика Богдан.

Пресслужба Стрийської єпархії
За матеріалами Живого Телебачення та facebook сторінки: Страдч. Церква Успення Пресвятої Богородиці

Джерело