Російсько-сирійські «ватани» шукають «бойовиків» для Києва

Черговий інцидент із замахом на Дональда Трампа, звісно ж, почала розкручувати російська пропаганда, просуваючи наратив про те, що «Україну підтримують екстремісти». 

Паралельно з тиражуванням фактів про підозрюваного Райана Веслі Рута (про які повідомили багато світових медіа) Росія активізувала тему нібито вербування Україною учасників різних терористичних угруповань. 

Мовляв, «глава ГУР МО України Кирило Буданов вербує бойовиків через терористичну організацію «Хайят Тахрір аш-Шам» в Ідлібі». Подібні новини розповсюдили РИА Новости, RT (її Telegram-канал цього дня закрили у Франції – можливо, це перші наслідки «посиденьок» Дурова у Парижі). Усі подібні новини були з посиланням на сирійське видання «Аль-Ватан».

НАСПРАВДІ, можливо, просто в «плані СВО» за 16 вересня 2024 року у пропагандистів було записано: «Буданов». Але з огляду на те, що Рут (як з’ясувало CNN) з жовтня 2023 року «намагався завербувати афганців на безліч посад, представляючи себе неофіційною сполучною ланкою з українським урядом», історія з «Аль-Ватаном» виглядає як «консерва», яку просто витягнули у потрібний час.

У будь-якому випадку, Україна жодного стосунку до Рута та його ініціатив не мала, про що й було офіційно заявлено. В тому числі й з боку Інтернаціонального легіону. (Фейки про нього регулярно спростовуються, останній – у квітні цього року.)

Також, за великим рахунком, «український слід» до Рута притягнути не вдалося. Президент Володимир Зеленський одразу заявив: «Радий чути, що Дональд Трамп у безпеці та неушкоджений. Мої найкращі побажання йому та його родині. Добре, що підозрюваний у замаху був швидко затриманий». Натомість всі офіційні особи РФ, як і у випадку з першим замахом на Трампа, промовчали.  

А про те, що Москва шукає в Україні ісламських радикалів, було відомо задовго до теракту в «Крокусі». Ще наприкінці лютого 2022 року очільник МЗС РФ Лавров і те саме сирійське видання заявляли про це. Взагалі матеріал, на який посилаються росЗМІ, буквально рясніє посиланнями на Лаврова, міжнародне прокремлівське агентство «Спутник» й т.д. Що з головою видає цих російсько-сирійських «ватанів». Їх не рятують навіть «афганці» Рута.

Чому не варто лякатись «збільшення ЗС РФ на 180 тисяч»

Широко розголосу набув указ Путіна, яким він збільшив штатну чисельність збройних сил РФ до 1,5 млн військових. Цікава хронологія подібних указів. В грудні минулого року він збільшив ЗС РФ до 2 209 130 осіб, з них 1 320 000 військових. Таким чином, саме військовослужбовців тоді вже стало на 180 тисяч більше.

У серпні 2022 року штатну чисельність армії він підняв до 1 150 628 військових. (На той момент діяв указ 2017 року, за яким штат мав становити 1 013 628 військових, і саме ця цифра була актуальною на момент початку повномасштабного вторгнення).

НАСПРАВДІ, кожен з цих указів наочно доводить потужність Сил оборони України. Путіну хронічно не вистачає особового складу не тільки для ведення війни в Україні, а й для укріплення інших рубежів. І вже не тільки в Україні чи на кордонах з Фінляндією і Швецією, а й у Курській області.

Як не дивно, це пролунає, але всіх (насамперед, в Росії) заспокоїв фрік-політолог Марков, який заявив, що Путін вже законтрактував ці 180 тисяч, а указ це просто формалізує.

Тобто решта росіян може спати спокійно (поки що) і платити податки. Тим паче, що війна з Україною обходиться їм загалом у 29 млрд рублів на день.

Згідно з розрахунками Яніса Клюге, наукового співробітника Німецького інституту проблем міжнародної безпеки, у першій половині 2024 року російська влада витратила рекордні 5,3 трлн рублів із федерального бюджету на військові потреби.

Витрати на них зросли на 36%, порівняно з аналогічним періодом минулого року, що становить 1,4 трлн рублів. На закупівлю зброї та утримання армії Путін витрачає 1,2 млрд рублів щогодини.

Для порівняння: за 6 місяців цього року військові витрати РФ вже дорівнюють майже півтора річним бюджетам програми підтримки національної економіки РФ (3,89 трлн рублів), більш ніж трьом річним бюджетам всієї системи вищої освіти (1,546 трлн рублів) і 18 річним бюджетам нацпроєкту «Охорона здоров’я» (290 млрд рублів). І ці цифри набагато більш промовисті, ніж «жахливі 180 тисяч».

Для чого Москва анонсує «удар по дитячому садочку»

Російські пропагандисти поширили фейк про те, що Україна нібито збирається завдати удару по дитячому садку або лікарні на території, яка не окупована російськими військами. Робиться це, буцімто, для того, «щоб звинуватити в цьому Росію та її ракети. А це потрібно, щоб прискорити рішення про удари далекобійними західними ракетами вглиб території РФ».

НАСПРАВДІ, пропагандисти намагаються переконати, зокрема й у тому, що через цей «теракт» США знайдуть привід посилити санкції й проти союзників Росії — Ірану та КНДР, які постачають їй ракети. Саме на цьому і була акцентована увага Служби зовнішньої розвідки РФ, яка розповсюдила цю маячню.

Крім того, не варто забувати, що росіяни регулярно подібним чином анонсують свої удари. Так було з Каховською та Київською ГЕС (щодо останньої це анонсувала спікер МЗС Захарова). Так було з багатьма анонсами «застосування ЗСУ хімічної зброї по мирному населенню» та з іншими «провокаціями київського режиму», включно з «атаками на АЕС».

І згадка про Іран з Північною Кореєю зовсім не випадкова. Адже точність та ефективність їх ракет залишається під великим питанням навіть для самих росіян. Висока ймовірність того, що грізна зброя союзників РФ може полетіти кудись не туди. От пропагандисти наперед і підстраховуються на такий випадок. У будь-якому разі, після таких анонсів українцям не варто ігнорувати сигнали повітряної тривоги.

Деркач стане астраханським сенатором

І наостанок про найголовнішу «зраду» дня в Росії. Її сенатором від Астраханської області став відомий зрадник України Андрій Деркач.

НАСПРАВДІ, це призначення суперечить навіть російському законодавству. Адже кандидати в члени Ради Федерації мають проживати на території регіону щонайменше 5 років перед висуванням. Сам Деркач, нагадаємо, був громадянином України до 2023 року.

До того ж сенатор за визначенням повинен мати доступ до державної таємниці вищого рівня: це передбачено його статусом. При цьому у Деркача дві дочки й онука постійно проживають у США, а сам він є сином ексдиректора СБУ (яка, нагадаємо, в Росії вважається терористичною організацією).

У 1990-х він сам працював у СБУ, був радником колишнього прем’єр-міністра (обвинуваченого в зраді) Миколи Азарова. У 2002 році стояв на сцені Євромайдану з помаранчевим шаликом. І все це зараз йому згадують у РФ. 

У США Деркач внесений до санкційного списку як «російський агент з понад десятирічним стажем». За даними СБУ, він керував в Україні агентурною мережею ГУ ГШ РФ, що повинна була допомагати ворогу в захопленні України. Після початку повномасштабного вторгнення Деркач втік з країни. У січні 2023 року президент Зеленський позбавив його громадянства України, а Верховна Рада – депутатського мандату.

У тому ж році НАБУ і САП скерували до суду справу щодо Деркача за звинуваченням у державній зраді та незаконному збагаченні. Слідство встановило, що він одержав щонайменше 567 тисяч доларів від розвідорганів РФ за підривну діяльність проти України.

Можливо, тільки саме цим і пояснюється те, що Деркач стане астраханським сенатором в Раді Федерації РФ. Адже подібне призначення мав особисто затверджувати Путін і аж ніяк не губернатор області Бабушкін (який сам є колишнім офіцером спецслужб).

У «патріотичних» пабліках з цього приводу розганяють велику зраду і вимагають відповіді ледь не від самого Путіна. Звісно ж, не дочекаються. Адже призначення таких персонажів на представницькі посади вже давно стало його фірмовим знаком. 

Але людину, яка ще торік була де-факто депутатом Верховної Ради, призначити у 2024-му вже російським сенатором – це занадто навіть для «патріотів». Це рішення коментують не інакше як: «людина, яка зрадила один раз, зрадить знову».

Єдине, що й досі інколи дивує в цій та інших подібних історіях, чому Путін не призначає Деркача, Медведчука та інших «табачників» «гауляйтерами нових територій». Хай би показали себе та ту саму «іншу Україну», за яку вони так борються, сидячи в Москві. 

Пояснення лише одне: Путін вже 24 лютого 2022 року відразу зрозумів, що жодної іншої України у них/нього не вийде. Тому нехай вони краще сидять астраханськими сенаторами. 

Джерело: Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки

Джерело