Близько 60 осіб із 5 різних конфесій взяли участь у дводенній школі для духовенства, богопосвячених осіб та мирян від Центру гідності дитини УКУ. Упродовж двох днів учасники обговорювали методи протидії насильству, як взаємодіяти і допомагати особам, що мали досвід скривдження, а також отримали практичний досвід, розглядаючи випадки зловживань.

Про це повідомляє пресцентр УКУ.

П’ята школа від Центру гідності дитини Українського католицького університету стала найбільшою за кількістю учасників, а також міжконфесійною. У формації взяли участь представники Української Греко-Католицької Церкви, Римсько-Католицької Церкви в Україні, Православної Церкви України, Української Церкви християн віри євангельської. Захист дітей від насильства, створення безпечного середовища для їхнього зростання — спільна справа.

Центр гідності дитини УКУ дає можливість священникам, богопосвяченим особам, мирянам здобути знання та інструменти для розуміння, що означає безпечне середовище для дитини і як його створити. Школа дає базові знання, якими має володіти кожен, хто працює з дітьми, та хоче знати як може запобігти насильству щодо неповнолітніх, або чутливо зреагувати на факт насильства, щоб справді допомогти потерпілим. Протягом двох днів учасники розглянули такі питання:

• місце дитини в Церкві;
• ситуація щодо сексуального насильства в Україні, досвід церкви у цій темі;
• поняття насильства щодо неповнолітніх та вразливих осіб, види, ознаки;
• реальність постраждалої дитини і як з нею говорити;
• хто може бути кривдником, як можемо його виявити;
• дії у випадку виявлення насильства щодо дітей в середовищі церкви — що робити і як комунікувати;
• механізми запобігання насильству та ефективна кризова комунікація у момент виявлення випадків зловживань.

Школа дає базові знання. Наступним етапом є навчання, де зазначені питання вивчають більш поглиблено.

Школа для духовенства, богопосвячених осіб та мирян

На початку школи учасників привітала координаторка, керівниця проєктів та програм Центру гідності дитини УКУ Іванка Рудакевич. Також онлайн долучилася координаторка регіональної групи для Європи Папської комісії у справах захисту неповнолітніх Тереза Девлін. Пані Тереза має величезний досвід у протидії насильству проти дітей і поділилася з присутніми найважливішими моментами, що забезпечать системний підхід до захисту неповнолітніх та вразливих осіб.

Керівниця проєктів та програм Центру гідності дитини УКУ Іванка Рудакевич

Керівниця Центру гідності дитини УКУ Христина Шабат розповіла про дослідження, яке провів Центр гідності дитини УКУ спільно із дослідницькою агенцією Fama «Сексуальне насилля в Україні: від усвідомлення до захисту» (2021) . Згідно з даними, у дитинстві 23 % українців зазнали сексуального насильства, а 4 % — стали жертвами згвалтування. В час війни загальний рівень насильства зростає, а також сексуальне насильство під час війни кваліфікується, як злочин проти гідності і не має терміну давності.

Керівниця Центру гідності дитини УКУ Христина Шабат

Згодом учасники мали панельну дискусію «Місце дитини в Церкві. Якою є Церква дружня до дитини» за участі керівниці проєктів і програм Центру гідності дитини УКУ Наталі Тарновської, отця Ігоря Пецюха, духівника УКУ, сестри-редемптористки Тадеї Яртим, експертки проєкту «Церква дружня до дитини». В ході дискусії присутні висловлювали власні думки з приводу того, що впливає на безпеку дитини у Церкві, а також згадували слова Ісуса: «Пустіть дітей! Не бороніть їм приходити до Мене, бо таких Царство Небесне» (Мт 19, 13–14).

Дитяча психіатриня, психотерапевтка у методі когнітивно-поведінкової терапії Юліана Маслак розповіла про дитячі травми, причини їхнє виникнення та наслідки, як говорити з дітьми, що зазнали травм під час війни, а також, хто може бути кривдником, за якими ознаками ми можемо його розпізнати, які «червоні прапорці» у поведінці свідчать про те, що ця особа може чинити насильство над дітьми.

Дитяча психіатриня, психотерапевтка Юліана Маслак

Дослідження підтверджують, що вплив травматичної події на дитину залежить від дози, частоти та виду травми. Після зґвалтування у більшості випадків постраждала особа переживатиме посттравматичний стресовий розлад. Він може проявлятися через симптоми повторного пережиття події. Дитина може раптом перестати ходити до школи, не зустрічатися з друзями. З’являються емоційні когнітивні зміни, емоційне оніміння або ж гіпертривожність.

«Діти можуть мати реакцію злості, погано поводитися через пережитий стрес, тому чуйним дорослим слід бути поруч, розділяти почуття, проживати момент і стати підтримкою», — наголосила Юліана Маслак.

Кандидатка психологічних наук, психологиня, позитивна психотерапевтка та клінічна психологиня, доцентка кафедри клінічної психології УКУ Олександра Ніздрань розповіла про основні принципи роботи з особами, що постраждали від сексуального насильства.

Однією з реакцій дитини, що пережила насильство, може бути недовіра до інших. Тож варто проявити терпіння. «Якщо дитина розповідає про те, що з нею трапилося, важливо встановити контакт, тепле ставлення, проявити чуйність, слухати не перебиваючи, не виявляти надмірних емоційних реакцій. Поводитися спокійно, стабільно та доброзичливо, бути добрим слухачем і не засуджувати, щоб не викликати почуття сорому, провини. Створити бесіду, в якій людина може поділитися, а ми — вислухати», — зауважила Олександра Ніздрань.

Дитина, що зазнала кривди має низьку самооцінку, і схильна себе звинувачувати в тому, що з нею трапилося. Ми можемо підтримати дитину, сказати їй: «Те, що трапилося, не є твоєю провиною, а насильство є злочином і я бачу, що ти мужньо справляєшся і ти не маєш проживати провину чи сором, щодо цієї ситуації».

Єпископ-помічник Тернопільсько-Зборівської архиєпархії УГКЦ, каноніст, владика Теодор Мартинюк ознайомив учасників школи з переліком злочинів сексуального характеру щодо неповнолітніх та вразливих осіб. Церква називає їх злочинами проти Шостої заповіді декалогу. Владика Теодор пояснив, яку відповідальність несуть працівники та волонтери Церкви, якщо вчиняють подібні злочини, які є механізм дій в УГКЦ при зголошенні про злочини сексуального насильства. Питання реагування на випадки зловживань і запобігання таким випадкам регулюються на основі «Кодексу канонів Східних Церков» та документів «Захист святих таїнств» і «Норми та принципи захисту неповнолітніх осіб у душпастирській діяльності УГКЦ України».

У Католицькій церкві розслідуванням злочинів, вчинених єпископом, священником або дияконом займається Ватикан, а саме Дикастерія доктрини віри, орган, який є компетентним щодо злочинів проти шостої заповіді.

«Непокараний злочин означає продовжений злочин. Тому мусить бути справедливе розслідування і відповідне покарання», — зазначив владика Теодор.

Ієромонах-психолог Сава Масник розповів про досвід Церкви у превенції насильства над дітьми. Отець пояснив, що дуже важливим є наше ставлення до постраждалої особи — без осуду і з повагою. А також важливий духовний супровід для особи, що зазнала скривдження та її родини.

Ієромонах-психолог Сава Масник

Вероніка Саврук, керівниця відділу інформації та маркетингу УКУ поділилася експертним поглядом на те, як спільнота єпархії має комунікувати у випадку сексуального зловживання щодо неповнолітніх, вчинений працівником чи волонтером Церкви. Комунікація в часі кризи потребує злагодженої роботи, швидкого і узгодженого із командою реагування, емпатичного ставлення, вміння взяти на себе відповідальність та не замовчувати проблему. Має бути речник, що в доступній формі пояснить ситуацію та як на це реагує організація і які її подальші дії для відновлення справедливості.

Вероніка Саврук, керівниця відділу інформації та маркетингу УКУ

«Різні кризові ситуації можуть виникати у будь-який момент, але важливо, як ми на них реагуємо. Від нашої виваженої й емпатичної реакції й відповідної комунікації залежатиме репутація компанії, установи чи парафії», — узагальнила Вероніка Саврук.

Вероніка Саврук, керівниця відділу інформації та маркетингу УКУ поділилася експертним поглядом на те, як спільнота єпархії має комунікувати у випадку сексуального зловживання щодо неповнолітніх, вчинений працівником чи волонтером Церкви. Комунікація в часі кризи потребує злагодженої роботи, швидкого і узгодженого із командою реагування, емпатичного ставлення, вміння взяти на себе відповідальність та не замовчувати проблему. Має бути речник, що в доступній формі пояснить ситуацію та як на це реагує організація і які її подальші дії для відновлення справедливості.

«Різні кризові ситуації можуть виникати у будь-який момент, але важливо, як ми на них реагуємо. Від нашої виваженої й емпатичної реакції й відповідної комунікації залежатиме репутація компанії, установи чи парафії», — узагальнила Вероніка Саврук.

Про участь у школі розповіли учасники навчання.

Сестра Ольга Лозинська із Львівської Архиєпархії: «Хочу відзначити практичне спрямування навчання. Завдяки інформації отриманій на школі, з’явилося більше розуміння про поведінку дітей з якими працюю. Їхня поведінка, якої раніше часто не розуміла, може бути наслідком пережитих травмуючих подій».

Отець Єремія Сточанин, ліцензіат канонічного права, секретар ігумена, магістр-новіціат, Свято-Успенської Унівської лаври студійського уставу: «Дуже сподобалося саме навчання і його організація. Сильний викладацький склад, професійний підхід експертів-психологів. Важливими і практичними були поради про кризову комунікацію. Загалом всі учасники були зацікавлені й включені в навчання, що особливо приємно».

Отець Володимир Буграк, настоятель собору Преображення Господнього в м. Кременець, Тернопільська єпархія ПЦУ: «Вражений тим, як розроблені механізми реагування в Римсько-Католицькій та Греко-Католицькій церкві, можемо брати цей досвід для себе. Також хочу відзначити професійність запрошених тренерів, особливо корисними були лекції психологів».

Кобрин Тарас, виконавчий директор Громадської організації «Львівський центр піклування про дітей» (денний центр допомоги дітям шкільного віку з сімей СЖО, ВПО, військовослужбовців), Українська церква християн віри євангельської: «Тема дітей, які зазнали сексуального насильства, є важливою, але малообговорюваною у нашому суспільстві. На жаль, є свої причини, чому так мало про це говорять. Саме навчання було дуже важливим, ще з тої причини, що охопило представників різних напрямків християнської церкви, що показало важливість об’єднання спільних зусиль для допомоги тим, хто вже постраждав чи може постраждати від насильства».

Весельська Алла, координаторка роботи Комісії у справах душпастирства молоді РКЦ: «На школі мені сподобалося, що учасники навчання були готові до обговорення тем насильства над дітьми, що говорить про їх зрілий рівень. а також відзначу високий рівень лекторів і практичні знання, які я отримала. Особливо корисним був розбір кейсів і супровід психолога. Також потрібні й корисні були результати дослідження Центру гідності дитини УКУ про сексуальне насильство».

Отець В’ячеслав Савельєв, настоятель собору святителя Миколая Чудотворця в м. Кременець, Тернопільська єпархія ПЦУ: «Потрібно бути спостережливими щодо дітей з якими працюєш, звертати увагу на ознаки, що можуть свідчити про досвід пережитого насильства. Школа стала хорошим стартом, щоб поглибити власні знання з протидії насильства щодо дітей. Приємно вражений фаховістю експертів і дуже вдячний за можливість участі».

Департамент інформації УГКЦ,
Фото: Марія Вараницька

Джерело