«Ми прийшли сюди, щоб діткнути Ісуса»: Медичні працівники разом з капеланами Львівської архиєпархії звершили прощу до Страдчу
28 вересня 2024 року, у день пам’яті преподобного ісповідника Харитона, за участі єпископа-помічника владики Володимира відбулася проща медичних працівників та капеланів до Страдчу – відпустового центру Львівської архиєпархії.
Організатор: Референтура у справах душпастирства охорони здоров’я Львівської Архиєпархії УГКЦ.
Паломництво медиків розпочалося Архиєрейською Божественною Літургією, яку звершив владика Володимир у співслужінні референта о. Тараса Гадомського та медичних капеланів архиєпархії.
«Суботній вересневий ранок дарує нам паломництво до Страдчу. Особливо вітаю працівників медичної сфери», – зазначив архиєрей.
Проповідник пригадав біографію святого:
Сьогодні вдивляємося в постать святого преподобного ісповідника Харитона, звершуючи його пам’ять. Линемо думкою у перші віки християнства, коли переслідували вірних послідовників Ісуса Христа. Як подають біографи, преподобний Харитон був родом з Іконії, що в Малій Азії. В час правління Ліцинія його вкинули до в’язниці за те, що визнавав Ісуса Христа Спасителем. Це ув’язнення супроводжувалося численними тортурами. Коли настала свобода для християн, тоді Харитон покинув в’язницю. Він не нарікав на свою долю чи перенесені муки, а на знак вдячності Богові вирушив на прощу до Єрусалиму. В дорозі на нього напали розбійники та вкинули його зв’язаним до печери. Самі пішли шукати наступну здобич. Згідно передання, до печери приповзла ядовита змія і почала пити вино, яке там було на цей час. Коли розбійники вернулися до печери, то також напилися цього вина, яке вже було розбавлене зі зміїною отрутою. Як наслідок вони померли у великих муках. Так Харитон був врятований. Не відомо, хто його звільнив з печерних оковів, але він знайшов у розбійників певні багатства, які роздав потребуючим, а біля печери збудував лавру Фаре. У самій печері повстала церква, яка була освячена 380 року. У лаврі преподобного Харитона збиралися самітники, які проводили час у молитві та праці. Наш згаданий святий засновував ще інші лаври, а сам згодом перебрався на високу гору, де на самоті проживав аж до смерті. Бог не покидає своїх вірних слуг. Коли старець вже не мав сили ходити по воду, то поблизу його печери зі скали почало бити джерело води.
«Нам відкриває свої обійми страдецька гора блаженств, зокрема цей успенський храм. Тут лине до нас євангельське слово (Лк. 6, 17-23), яке промовляє з життєдайною силою. Нас заспокоює перспектива життя блаженствами. Але на початку чуємо, як до Ісуса приходили люди, дотикали Його, отримуючи зцілення», – зазначив архиєрей.
«Ми прийшли на прощу, щоб діткнути Ісуса, і з цією життєдайною силою йти до хворих людей, наших пацієнтів, які в очікуванні зцілення», – наголосив проповідник.
«Рано чи пізно земне життя кожної людини наближається до завершення. В наш час багато говориться про стратегії, правильні інвестиції, численні менеджери працюють над цим. В що я заінвестую себе чи своє життя? Ісус заохочує збирати скарби на небі чи для неба, бо на землі міль і хробаки нищать. Зрештою таке стається і самим тілом людини, коли перестає битися її біологічний годинник», – зауважив архиєрей.
«Я натрапив на такі слова в творах Ірини Гери: «Три приятелі є в кожного з нас: гроші, родина і добрії діла. Покине перший з них у той же час, у ту ж хвилину, коли смерть прийшла. Другий (родина) нам товаришує до гробу, в путь останню проведе. Лиш третій, що не плаче, не сумує, перед престіл Господній з нами йде», – поділився владика Володимир.
«Заінвестуймо ціле наше життя в добру справу. Стараймося прожити так, щоб не помирати, а уснути», – закликав єпископ-помічник.
Вкінці Святої Літургії з подячним словом звернувся Референт у справах душпастирства охорони здоров’я Львівської архиєпархії о. Тарас Гадомський.
Священник подякував владиці Володимиру за постійну опіку та підтримку служіння медичного капеланства в архиєпархії.
Подякував священникам медичним капеланам, які на щодень служать у лікарнях хворим та медичним працівникам.
Далі усі присутні спільно помолилися панахиду за померлих медичних працівників в наслідок пандемії, а також тих, хто загинув на передовій у час війни.
Також паломники помолилися хресну дорогу та Молебень до Пресвятої Богородиці.
Більше фото – тут