Слово про світлої пам’яті о. Грицайка Володимира. Парастас, село Зашків 30.09.2024.

Преосвященний владико Петре, доброчесні отці, дорога родино, достойні вірні зашківчани та присутні гості-молільники, дякую усім вам, що прибули помолитися та своєю присутністю засвідчити пошану священнику, отцю Грицайку Володимиру, який 37 років служив Богові та людям, як Христовий слуга, священник Господній!

Тут, у селі Зашків, отець Володимир служив 35 років! Ми були в дорозі під час прощі Курії Львівської Архиєпархії з Поляниці на Косів, коли я отримав повідомлення, що упокоївся отець Грицайко В. Мене це дуже вразило, придавило, але, коли я почув, що на прощі в Меджуґорії та, повертаючись з молитви Хресної дороги, припав біля 10-ої стації й дух полинув у вічність, мене осяяла думка: несподівано, але благородно і праведно відійшов у вічність. Вдома спочив би в іншому місці, бо це була доля його життя! Він багато разів проповідував вірним, щоб бути готовими на відхід до Бога: «Тож пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години, [коли Син Людський прийде]» (Мт 25,13). Ось, до нього прибув цей день 24 вересня 2024 року на 62 році життя та 37 році священицького служіння. Він – уродженець Львова: 30 жовтня 1962 року народився в сім’ї батька Стефана та матері Теклі. Володів середньо-технічною освітою, а богословську освіту отримав в Ленінградській Духовній семінарії. Священник від 3 червня 1988 року. І 19 серпня 1988 року був призначений парохом храму святого архистратига Михаїла у селі Зашків, тут і служив до останніх днів. Вірні села Зашків любили його, називали своїм отцем, без остороги підходили до нього, щоб отримати пораду чи просто спілкуватися.

Посвячував своє життя, щоб служити Богові через служіння вірному народові, а разом з тим, вмів пов’язати своє служіння з виконанням та організацією необхідних робіт при храмі та на церковному подвір’ї. Священник Володимир любив свою Церкву як структуру, уболівав за її розвиток, як умів так використовував свою священицьку харизму, щоб слава Божа зростала серед вірного люду! Час виходу УГКЦ з підпілля послужив йому, щоб відразу стати священником цієї Церкви; не вагався, бо як декан привів у лоно УГКЦ громади вірних сіл Віземберг, Мервичі, Зарудці та інші, очевидно, село Зашків. Такі дії не давалися просто, бо його мати отримувала листи з погрозами, що з отцем розправляться. Він боявся більше образити Бога, як піддатися страхові! Не так давно, мені прийшлося мати певні зустрічі про наміри певних священників приєднатися до нашої Церкви, але швидкі погрози в їхню сторону, не дали змоги їм це вчинити. Раз-два у рік при різних нагодах ми зустрічалися з отцем Грицайком Володимиром; пам’ятаю будову огорожі навколо храму: «Так, так владико, ми це обов’язково закінчимо!» – відповідав на мій запит. Щиро дбав за храм, дзвіницю, облаштування території, любив порядок і приводив усе до ладу. Пригадую, з яким ентузіазмом, світлої пам’яті отець Володимир, показував побудований просторий катихетичний клас, який служить дітям та молоді для духовного росту. Він любив прощі, молитву, відвідання святинь тощо і, сталося, під час моління, віддав духа Богові. Це була його доля, це була Божа воля! Був готовий, щоб перейти у вічність і Господь забрав його. Отець Володимир Грицайко не зник з життя, так, тілом заснув, але духом очікує нашого приходу, чекає нашої зустрічі з ним у вічності. Знав, що помре, хоч не знав коли, у свій час висловлювався, щоб після його смерті не влаштовувати тризни? Не знаємо чому була така воля цього доброго священника?! Усі стоїмо в черзі, щоб у свій час перенестися до іншої Батьківщини, яку приготував нам Господь. Готуймося щоденно до зустрічі з Богом, щоб Господь у своєму милосерді помилував і нашу душу.

Мені запам’ятався, святої пам’яті, отець Володимир, як добра, проста, скромна, щира людина. Приязний, любив свою сім’ю та родину, був своїм в різних добрих товариствах, маломовний, уважний на слова інших, не вмів обмовляти і не критикував, як священник – слухняний, милосердний, люблячий батько для своїх вірних! Хай милостивий Господь помилує його, простить духовні борги та прийме у свої ласкаві обійми!! Вічна йому пам’ять, а від нас – щира молитва за упокій його душі!!

Джерело