В Україні не пройде російсько-грузинський варіант

Путін звернувся до росіян на честь так званого дня «возз’єднання ДНР, ЛНР, Херсонської та Запорізької областей з Росією». Сказав, що «ми не кинули своїх братів і сестер, намагалися досягти мирного вирішення важкого конфлікту. Ви знаєте, чим завершилися ці переговори: брехнею, фальсифікацією та обманом з боку Заходу, який за цей час перетворив Україну на свою колонію, на військовий плацдарм, націлений на Росію…».

НАСПРАВДІ, подібні звернення свідчать насамперед про те, що Путін продовжує перебувати у своєму уявному світі, де «мирне вирішення важкого конфлікту» перетворилося на наймасштабнішу війну в Європі з часів Другої світової.

По-друге, Путін знову став в позу «ображеного», запевняючи, що завжди був готовий до переговорів, але на заваді стали «брехня, фальсифікації з боку західних еліт».

По-третє, російський диктатор продовжує просувати свій наратив про «Україну як плацдарм проти Росії». 

Але правда в тому, що за увесь цей час саме Путін зробив з України справжню анти-Росію. Очевидно й те, що жодна країна світу не визнала «нові регіони в складі РФ». Достатньо згадати, що першим утворенням, яке взагалі визнало «незалежність ДНР і ЛНР», була Південна Осетія, яку також майже ніхто не визнає. 

До речі, Росія так і не прийняла Південну Осетію та Абхазію до свого складу (на що вони весь цей час марно сподівалися), адже і далі розглядає їх як інструмент впливу на всю Грузію, контроль над якою Москві значно цікавіший, ніж над жебрацькими анклавами. І це Кремлю очевидно вдається, раз вже сама грузинська влада цинічно  використовує фото та відео зруйнованих українських міст у своїй передвиборчій кампанії.

В ідеалі для Росії – взагалі перекласти фінансове утримання окупованих нею регіонів на плечі постраждалої сторони. Підтримку такого сценарію висловив й голова МЗС РФ Лавров, а у бюджеті РФ навіть викреслили субсидування цих «республік»). Та й керівники «Грузинської мрії» відверто кажуть про необхідність «примирення, взаємного вибачення і порозуміння з братами й сестрами з Абхазії та Південної Осетії». І при цьому навіть жодного натяку на Росію, чия роль у трагічному роз’єднанні грузинського народу була вирішальною.

Можливо, колись Москва так само пропонуватиме й Києву порозумітись з «братами Л/ДНР». Але цей варіант не пройде. «Грузинська мрія» Путіна не стане його «українським вибором».

Як РФ хоче «підняти виробництво електроніки» на Донбасі

А поки Путін вітає самого себе з «днем возз’єднання», його посіпаки на місцях вихваляються «здобутками» та планами на майбутнє. Так, запорізький гауляйтер Балицький заявив, що «усі великі активи українських бізнесменів та іноземних компаній області вже націоналізовано». За його словами, до числа об’єктів, які були відібрані у власників, вже увійшли великі підприємства, теплові та вітрові станції, а також сонячні батареї, Запорізька АЕС і залізниця. Балицький підкреслив, що пошук об’єктів для націоналізації триватиме до 2028 року. «Усе, що знайдемо — усе віднімемо», — обіцяє він.

А його колега Сальдо не приховує, що «звільнення Херсона стане предтечею звільнення Миколаєва та Одеси».

НАСПРАВДІ, поки вони натхненно привласнюють те, що їм не належить і знову щось збираються «звільняти», уряд РФ вирішив перенести виробництво російської електроніки (щоб це не означало в умовах санкцій) на тимчасово окуповані території України.

Згідно з ініціативою Мінпромторгу РФ, це передбачається робити за рахунок зниження вимог для визнання обладнання вітчизняним. У відомстві зазначили, що ці зміни допоможуть «стимулювати інтеграцію промислового потенціалу нових регіонів у загальний технологічний контур країни». 

«Повністю китайський телефон або ноутбук із наклейкою made in Russia, у разі його прописки в ЛДНР, вважатимуть майже російським», – пояснюють суть ініціативи експерти. Цілком ймовірно, що багато російських виробників оцінять нововведення і перенесуть свої виробництва на «нові» території.

Фактично, їм надається можливість  купувати товари на «сірому ринку» або взагалі на AliExpress, проводити операцію через підставну фірму (обґрунтувавши це санкціями), а потім  пиляти гроші на держзамовленнях, користуючись державним стимулюванням та великими пільгами. 

І це ще одна цікава московська тактика на окупованих українських територіях. Сміятись, звісно, всі будуть довго. Але рівно до першого суду – як за «націоналізацію» викраденого майна, так і за AliExpress з made in Russia. 

Що роблять «добровольці» патріаршої місії РПЦ на ТОТ

Паралельно все більшу роль в русифікації «братів і сестер» на ТОТ відіграє РПЦ, яка розширює свою мережу на теренах України. Як повідомляє український Центр національного опору, РПЦ використовує для цього так званих добровольців патріаршої гуманітарної місії. Під виглядом волонтерів вони працюють із самотніми та хворими місцевими жителями, які залишилися на ТОТ. Проте їхня головна мета – розширення агентурної мережі та ідеологічний вплив на українців в окупації.

НАСПРАВДІ, «добровольці» патріаршої місії почали їздити на ТОТ одразу після початку повномасштабного вторгнення Росії. Священник РПЦ відправляють туди як для ведення пропаганди серед місцевого населення, так і для «підтримання морального стану» російських військових.

Директор департаменту релігійної свободи Місії «Євразія», священник із Мелітополя Михайло Брицин розповідає, що одразу після окупації частини південних територій України російські військові почали тиснути на священників, які служили там. Нині в окупації немає жодного священнослужителя Православної церкви України (ПЦУ).

«Коли вони зрозуміли, який авторитет мають церкви, то почали утиски. Спочатку шантаж, потім підкуп, потім просто залякування. Звичайно, священники ПЦУ зрозуміли одразу, що тут життя їм не буде і більшість виїхала. Хоча дехто залишився і поплатився життям, зокрема, Степан Подольчак (священник ПЦУ в Каланчаку, якого закатували й розстріляли військові РФ у лютому 2024 року). А більшість священників Московського патріархату, звісно, прийняли росіян як «визволителів» і співпрацювали з ними. У Мелітополі, Енергодарі не знайшлося тих, хто захотів би «лягати» так швидко під РПЦ. Мало хто пішов на співпрацю, мало хто почав радіти цьому «визволенню». Тому росіяни зрозуміли, що церкви – це все ж таки потужні осередки українськості, – каже Брицин.

За його словами, «священники, які залишилися на ТОТ, сьогодні в церквах пропагують лише одне — «русский мир», що є єдина РПЦ — найканонічніша, найскріпніша, що «Росія тут назавжди». Паралельно великий вплив йде на дітей, підлітків і молодь. Усі ці мілітарні організації, які там організовуються, знаходяться під патронатом або під впливом РПЦ. І священники там до лав жовтенят приймають або в піонери — це відомі факти. Паралельно в окупації йде повна зачистка простору від усіх релігійних організацій, не пов’язаних із РПЦ», — зауважує Брицин.

Кисельов знову сипле на Лондон ядерний попіл

І наостанок — про продовження ядерної істерики Путіна, яку підхопили не тільки пропагандисти. Росія може домогтися повернення своїх спортсменів на міжнародні змагання тільки радикальними силовими методами, вважає президент Федерації лижних гонок РФ Олена Вяльбе. «Мені здається, якби ми якусь серйозну бомбу кинули в центр Лондона, уже б усе скінчилося і нас би вже скрізь пустили», – заявила вона.

НАСПРАВДІ, зміни в російській ядерній доктрині стали головною темою в підсумкових програмах російського федерального ТБ. Кисельов у своїй програмі «Вести недели» взагалі прямо пригрозив Лондону ядерними ударами та переконував, що «на Британських островах немає жодної системи ПРО».

«Розширено категорію держав, щодо яких проводиться ядерне стримування. Фактично, це потенційні цілі. Якщо Британія все ж зніме обмеження для Києва на удари Storm Shadow вглиб території РФ, то може нарватися і на ядерну відповідь», – зазначає Кисельов, погрожуючи тим, що «навіть снаряди з мікроскопічною ядерною боєголовкою здатні навести жах».

«Військові об’єкти в самій Британії стануть законною ціллю для «Кинджалів», які можуть бути озброєні як звичайною головкою, так і ядерною. Вже не звинувачуйте. Не кажіть потім, що не попереджали. Рішення про ядерну відповідь ухвалюватиме одна людина – Путін. А його вже стільки провокували із Заходу, що лідеру Росії може й набриднути», – пригрозив Кисельов.

Але все даремно. Москва у ядерному телеугарі перманентно б’ється ледь не з квітня 2022 року. Були й конкретні цілі – Караганова щодо Познані або того ж Кисельова (у травні 2022-го) по тодішньому прем’єр-міністру Великої Британії Борису Джонсону. У 2014 році Кисельов вже обіцяв перетворити  США в радіоактивний попіл. І ось тепер, через 10 років, Кисельов вже «спопеляє» Лондон.  

Джерело: Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки

Джерело