Чим гучніші страти українців, тим тихіше росіяни брешуть

Z-пабліки так само регулярно, але останнім часом вже півголосом переконують в тому, що «розстріл полонених – це до ЗСУ. Росіяни таким не займаються. Кого ще можна врятувати, врятують».

Навіщо вони на цьому наполягають? НАСПРАВДІ, щоб хоч якось зняти з себе відповідальність. Проте марно. Вже у жовтні було підтверджено факт страти українців в районі сіл Миколаївка і Сухий Яр Покровського району. До цього:

• Моніторингова місія ООН з прав людини в Україні 26 березня представила звіт, у якому поміж іншого зафіксувала страти щонайменше 32 українських військовополонених у 12 окремих випадках в період з грудня 2023 по лютий 2024 року, що «значно більше, ніж за будь-який з попередніх періодів».
• У квітні український омбудсмен Лубінець повідомив про розстріл російськими військовими трьох українських полонених у Кринках Херсонської області.
• У вересні Донецька обласна прокуратура розпочала розслідування щодо інформації про страту трьох українських військовополонених на Торецькому напрямку. А телеканал CNN оприлюднив відеоролик зі стратою трьох українських військовослужбовців, знятий під час боїв наприкінці серпня поблизу Покровська. 
• Генпрокурор України Андрій Костін повідомив CNN, що відомство на той час вже розслідувало 28 таких інцидентів з початку війни, в яких загалом загинули 62 українських військовослужбовці.

Можна згадати й про інші гучні страти – в Оленівці та Олександра Мацієвського, від яких також відхрещувалася російська пропаганда. І ось нова, жовтнева страта, яку називають наймасовішою.

Проте, на відміну від попередніх злочинів, росіяни коментують її вже напівголосно. І це зрозуміло – чим гучніші страти, тим тихіше вони про це брешуть. Бо приховати вбивства неможливо. Страта як метод терору залишається на озброєнні російської армії – і всі про це знають. 

Як Путін не кидає, а вбиває «своїх братів і сестер»

Нещодавно Путін звернувся до росіян на честь так званого дня «возз’єднання ДНР, ЛНР, Херсонської та Запорізької областей з Росією», де сказав, що Росія «не кинула своїх братів і сестер».

НАСПРАВДІ, він не кидає, а вбиває. І статистика доводить цю страшну правду. «З огляду на 589 убитих і 2685 поранених серед мирного населення, кількість жертв збільшилася на 45% порівняно з попередніми трьома місяцями», –  заявили в Управлінні Верховного комісара ООН з прав людини на брифінгу щодо ситуації з правами людини в Україні за період з 1 червня до 31 серпня 2024 року.

В ООН зазначають, що у вересні ця тенденція, на жаль, збереглася: «Атаки на міста в усій Україні, наприклад, на Суми, Харків і Запоріжжя, пошкодили й зруйнували цивільне майно та інфраструктуру, включно зі школами, лікарнями й навіть будинками для літніх людей».

А глава місії ООН з моніторингу прав людини в Україні Даніель Белл розповіла, що вони опитали 174 військовослужбовців, які побували в російському полоні, та «описували жорстокі побиття, електрошок, удушення, тривалі стресові пози, позбавлення сну, укуси собак, імітацію страти, сенсорну депривацію, погрози, поводження, що принижує гідність, сексуальне насильство».

Вербування зеків до армії РФ стало «в законі» остаточно 

Путін 2 жовтня підписав закон, за яким підсудних можна звільняти від кримінальної відповідальності, якщо їх законтрактує МО РФ  або їх мобілізують. 

На період проходження військової служби провадження у кримінальних справах для них зупинять, а запобіжний захід скасують. Також це стосується людей, які вчинили злочин у період проходження військової служби під час мобілізації, воєнного стану або у воєнний час.

НАСПРАВДІ, раніше закони РФ не дозволяли укладати військовий контракт з обвинуваченим, якщо його справу було передано до суду. Можливість звільнитися від відповідальності, вирушивши на війну, мали лише ті, хто перебували під слідством (але їхні справи ще не передані до суду), або вже засуджені. І ось тепер цю «несправедливість» Путін усунув. 

Нагадаємо, залучати ув’язнених до участі у війні проти України першим почав ще 2022 року засновник ПВК «Вагнер» Пригожин. Згодом у підрозділ «Шторм Z» зеків почало вербувати безпосередньо МО РФ, але робилося це без зайвого розголосу. Тепер ця практика  стала цілком легальною. Практично всі, хто потрапив до каральної системи РФ, можуть вирушити на фронт «змити свій злочин кров’ю» – звісно ж, українською.

До речі, «СВО» стала лазівкою й для російських чиновників, які прагнуть уникнути покарання. Як з’ясувало видання «Вот Так», щонайменше 21 російський посадовець спробував потрапити на війну за останній рік. 10 із них зробили це після того, як на них завели кримінальну справу, семеро – після вироку, а четверо – ще до пред’явлення звинувачень. На війну зрештою (або кудись поруч з нею) потрапили 14 осіб. 12 з них звинувачували в отриманні хабаря. Двох – у вбивстві.

Це колишній очільник кримінального розшуку Кизила Орлан Сариг-Донгак (загинув на війні) і ексдепутат міськдуми Єкатеринбурга Олег Кинєв. Двоє чиновників опинилися в Україні до пред’явлення звинувачень і були заарештовані вже пізніше: колишній мер Сочі Олексій Копайгородський і міністр транспорту Свердловської області Василь Старков. Ще три чиновники попросили відправити їх на війну, але поки що чекають на рішення. Серед них, навіть, колишня глава так званого міністерства культури окупованого Криму Віра Новосельська, засуджена за хабар.

До речі, про жінок. Наприкінці вересня стало відомо про перший випадок загибелі жінки – 37-річної Олени Пімоненкової, завербованої на війну з колонії. Вона служила санітаркою в штурмовому взводі в Україні, але загинула в Бєлгородській області. Мала шість судимостей. Уперше її відправили за ґрати у 23 роки за напад на людину з ножем, потім – за викрадення машин, грабунки та погрози вбивством. Ось така життєва траєкторія героя «СВО».

RT надає інформаційні ескорт-послуги силовикам

2 жовтня путінська каральна система почала жорстко переслідувати навіть тих, хто погодився грати за її правилами, перебуваючи в статусі «іноагента». До відомого і, мабуть, останнього опозиціонера, що й досі залишається в Росії, Льва Шлосберга прийшли з обшуком.  

Шлосберг багато років був популярним депутатом Псковських законодавчих зборів, у 2021-му його зняли з виборів і позбавили права обиратися нібито за причетність до «екстремістської організації». 

Він засудив російське вторгнення в Україну. «Наша країна зараз перебуває в небезпечному стані: у неї немає майбутнього. Путін – радянська людина. Це велика трагедія для країни», – вказував політик. І ось з такими поглядами, він все одно намагався щось робити в «правовому» полі РФ. 

НАСПРАВДІ, це історія не стільки про Шлосберга, скільки про RT. Адже про серйозність намірів режиму щодо нього свідчить те, що обшук відбувався у супроводі знімальної групи. 

2 жовтня RT оприлюднив відповідне відео, зняте «журналістами» на замовлення силових органів. Годі казати, наскільки така практика виглядає сумнівно з точки зору етики і захисту прав людини.
Але пропагандисти RT, як бачимо, тепер взагалі не приховують, що є інформаційною ескорт-обслугою путінських силовиків. І наочно доводять всьому світові, чим насправді є Росія сьогодні.

Джерело: Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки

Джерело