18 неділя 2Кр 9,6-11; Лк 5,1-11 (о. д-р Турконяк Р.) Оброшино 27.10.2024.

Господь любить щедрих людей, які зростають у щирості та праведності, він таких благословляє, щоб ще більше єдналися з ним у любові. Господь не бажає математичних рахунків віруючих, які б рахували свої молитви: «Отче-наші… та Богородице Діво…», хвалячись кількістю й, очікуючи швидкої відповіді від Вседержителя. Він високо оцінює тих, хто щедро дає потребуючим, не оглядаючись на час обслуги та вартість наданої допомоги!? Господь бажає, щоб люди допомагали одні одним радісно, без нарікань та невдоволення. Бог, за щиру й охочу відозву до ближніх, благословить людину щедрими духовними дарами та наділяє силою духу й добрим здоров’ям тіла! Наш Творець добре знає наміри та задуми кожної людини, тому перед ним ніхто нічого не скриє, хоч перед народом можна багато чого негативного притаїти. Ми стаємо свідками, як певні підприємці, що постачають військову амуніцію; лікарі, що відповідають за здоров’я військовозобов’язаних; прокурори, які влаштували собі пенсію та їм подібні, кривдять народ, обкрадають його, здається таємно і навіть тут, не завжди обман прохідний?! А перед Богом жоден фальш не пройде! Слід, всюди бути собою, коли щось не вдається, тоді не вибілюймо справи словами неправди, тобто, брехні. Ісус перестерігає: «… що за кожне пусте слово, що люди скажуть, відповідатимуть у судний день» (Мт 12,36). Це за порожні слова, а за не продумані слова, за слова брехні, за образливі слова буде велика відповідальність перед справедливим Богом-Суддею у день суду, тобто, в день смерті!? Тому важливо спішити щиро сповідатися, каятися перед Богом, миритися зі своїм противником: «Домовляйся із твоїм суперником швидко, доки ти з ним у дорозі, аби не видав тебе суперник судді, а суддя [тебе не видав] слузі і не був ти кинутий до в’язниці» (Мт 5,25). Кожна людина має шанс обминути в’язницю вічного ув’язнення духа у пекельному вогні! Бог усіх призиває в небо, в радість, щоб нагородити, де праведні насолоджуються вічним світлом та спасінням! Не біймося доброти та любові Бога, не стіймо осторонь його дарів прощення й милосердя, коли ми ще знаходимося в дорозі до вічності!

Ісус стояв біля води Генезаретського озера, навчав народ, який приближався до нього, щоб краще чути слова його науки. Народ оточував його, люди підходили все ближче й ближче, дальше нікуди ступати, бо треба стояти у воді. Господь розглядався, щоб догодити людям. Побачив два човни і рибалок, що полоскали сіті, очевидно, нічого не зловили, виполіскували від водяної травки, викидали дерев’яні речі, очищували від листя тощо, тоді ще не було консервних банок, пластикових пляшок, інших металевих та пластикових предметів, чим тепер забруднюють ставки, озера та річки… А Ісус увійшов у човен Симона, мабуть, були вже знайомі, велів відплисти й навчав з човна. Людський голос добре відбивався від води й людям було легко слухати навчання Христа. Невідомо, як довго навчав Ісус? Коли Ісус закінчив науку, велів Симонові відплисти на глибінь й закинути сіті на ловлю риби. А досвідчений рибак Симон сказав, що за всю ніч нічого не зловили, правда, не дуже відстоював свою думку, бо вимовив: «… за словом твоїм – закину невід». Симон був переконаний, що він нічого не зловить, але буде мати нагоду дорікнути Ісусові за промах. Сіті ще добре не лягли на глибінь, а риба уже потрясала та натягала їх. Підтягували сіті, які рвалися від надміру зловленої риби. Кивнули друзям з іншого човна і вони вщерть наповнили човни рибою! Симон програв, помилився, він був втомлений, але дуже щасливий, заодно, зляканий. Припав до колін Спасителя й благав, щоб Ісус відійшов від нього, бо він грішний. Симон не знав, що Ісус: «… прийшов знайти та врятувати те, що загинуло» (Лк 19,10). Згодом він почує переконливі слова Месії: «Кажу вам, що за одного грішника, який покається, радість на небі буде більша, ніж за дев’яноста дев’ятьма праведниками, які не потребують покаяння» (Лк 15,7). Ціле небо радіє тими, хто кається за свої беззаконня, хто перепрошує Господа, мириться з ним! Не слід ухилятися від того, щоб більшу радість приносити небу та жити в мирі з Богом!

Усі злякалися від кількості зловленої риби: і рибаки, і присутні на березі! Людей охопив спасенний страх, а Ісус промовив до Симона: «… Не бійся – відтепер будеш ловцем людей» (Лк 5,10). Господь вказував, що в житті Симона-Петра надходить переломний період: від ловлі риб до ловлі людей. Ця історія зі зловленими рибами так сильно подіяла на рибаків: Симона, Якова та Івана, мабуть, був й брат Симона, Андрій, що вони залишили човни й усе інше – пішли за Ісусом!? На кожну людину щось впливає, коли вона змінює свій профіль життя на добре чи погано!? Добре, коли люди змінюють спосіб свого духовного життя із доброго на кращий! Хай Господь у тому всім благословить та завершує війну в Україні!

Джерело