Відчали на глибінь і закиньте ваші сіті на ловитву.

Лк 5,1–11

Цієї неділі читаємо в Євангелії розповідь євангелиста Луки про навчання Ісуса з човна на Генезаретському озері. У цій події бачимо поєднання Божого Слова з працею. Петро з товаришами цілу ніч ловив рибу і їхня праця виявилася безуспішною – нічого не піймали. Коли на прохання Ісуса Петро вдруге закинув сіті, то зловили велику кількість риби.

Лука розповідає, що багато людей прийшло до Ісуса, «щоб почути Слово Боже». Поруч двоє братів займалися звичайною щоденною працею – ловили рибу, щоби прогодувати свої родини. Того дня вони не сподівалися, що Господь звернеться безпосередньо і дуже конкретно до них, щоб показати їм правдивість і силу Свого слова. Ісус попросив їх зробити те, що вони робили тисячі разів, щодня – закинути сіті. Після їхньої згоди, послуху слову Христа, звичайна щоденна праця, виконана за Божим словом – «на Твоє слово закину сіті», принесла надзвичайні плоди…

Дотик Ісусового слова, зустріч із Ним назавжди змінили життя учнів… Відтоді вони почали свідчити про особливу силу Христового Слова, яке змінює сенс існування людини, надаючи йому іншого виміру та змісту. Згодом апостоли помогли людям виходити поза тісноту їхнього обмеженого, часто сповненого хаосу чи страждання, малого світу.

Чудесний улов риби Петром вказує на важливість у праці надійної основи: Божої правди та благословення. Коли Христос поблагословить нашу працю, вона принесе щедрі плоди. Бо як пише апостол Яків, що ,,всяке добро є Божим даром, який походить від Отця”. Реакція Симона на слово Христа уможливила чудо. Відповісти Богові: «Так!», означає прийняти Його досконалий план для нашого життя, дозволити Ісусові вирівняти свою життєву стежину.

Боже Слово не завжди зрозуміле для нас. Найчастіше воно вимагає великої довіри та терпеливості. Коли Господь покликав Авраама та дав йому обітниці, які стосувалися майбутнього усього людства, той мав уже 75 років. Авраам отримав чотири великі обітниці: землі, народу, Христа і Церкви. Щоб це стало можливим, Авраам мусів чекати ще 25 років на народження сина, а щоб його нащадки стали народом, минуло ще кількасот років після сорокарічної подорожі пустелею, перед входом Ізраїля в Обіцяну Землю. Між Авраамом та приходом Христа і заснуванням Церкви минуло майже 1800 років.

Роздумуючи над подією цієї неділі, бачимо важливість наполегливості, витривалості у будь-якій праці. Коли прикладаємо всі необхідні зусилля, вміння, знання й час, то зможемо виконати всі завдання чи вирішити проблему. Тому існує народне прислів’я: ,,Хто дбає, той має”. Або як каже Христос: ,,Хто просить, одержує; хто шукає, знаходить; хто стукає, тому відчинять” (Мт 7,8).

Однак наші людські можливості обмежені й не все можемо зробити чи вирішити самі. У житті бувають, невдачі, помилки і тоді настають хвилини зневіри, відчаю, опускаються руки. Коли зустрічаємо людей у відчаї, нам здається, що нічого не можемо для них зробити.

Бачимо це у Євангелії цієї неділі. Апостоли не зловили риби, це їм не вдалося. Однак замість зневіри та відчаю, апостол Петро на слово Ісуса Христа знову закидає сіті. Він діє супроти людської логіки і життєвого досвіду, керується вірою, довірою до Спасителя. І отримує результат – велику кількість риби, якою наповнили обидва човни.

Ми також маємо жити вірою у Бога в наших реальних обставинах, навіть якщо ця реальність виглядає безнадійною. Апостоли довірили ситуацію Христові й кинули сіті, тому зловили багато риби. Так станеться і в нашому житті: якщо будемо діяти всупереч обставинам, довіряючи Богові, то здобудемо багато дарів! Апостол Павло, пізнавши силу Христової правди, написав: ,,Все можу в тому, хто мене укріпляє” (Фп 4,13).

Невіруючий чоловік якось зірвався з берега й почав падати у прірву. Але йому вдалося вхопитися за маленький кущик, що виріс над прірвою. Висячи над нею, чоловік з усіх сил закричав: „Боже, врятуй мене!" Але відповіддю була тиша. Він знову повторив: „Врятуй мене, Боже!" І тоді згори пролунав голос: „Усі так кличуть, коли опиняються в біді". „Але не я, Господи! Кажу це абсолютно щиро. Буду розповідати про Тебе всім. Повірю в усі Твої слова!" — обіцяв бідолаха у відчаї. „Добре! То відпусти галузку", – промовив Господь. „Відпустити галузку? Та я ще не збожеволів!" Нам легко вірити в Бога, але дуже важко довіряти Йому, приймати Його волю.

Бог вірний Своїм обітницям та Своєму Слову, але Він має Свій ритм, час та спосіб діяння. Він також діє на багатьох рівнях водночас. Починаймо кожну працю, подорож, вирішення проблеми молитвою про Боже благословення і будемо мати успіхи. Даруймо Боже благословення ближнім: дружині, чоловікові, дітям, батькам, братам, сестрам, довіряючи їх опіці Христа. Тоді отримають щедрі дари, а зло буде обминати їх. У довірі Ісусові будемо щасливі завжди, всюди і у всьому. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист

 

Джерело