Як бажаєте, щоб вам чинили люди, чиніть їм і ви так само.

Лк 6,31–36

Слова Ісуса на початку цього Євангелія: ,,Як бажаєте, щоб вам чинили люди, чиніть їм і ви так само” – це визначення щастя людини на основі любові. Бути щасливим переважно означає отримувати та мати різні дари – від здоров’я до грошей. Принцип людського щастя – це передусім отримувати. Тому сучасний світ та спосіб життя людей називають ерою споживання. Більшість осіб бажають отримувати речі, ніж їх створювати, ділитися ними з іншими. Бо хтось може сказати, виправдати себе: ,,А чому я маю ділитися своїм добром з іншими, яке заробив власною працею. Якщо хтось потребує чогось, нехай заробить собі. Це не моя, а його проблема”.

У природі існує просте правило, що з нічого ніщо не виникає. Кожна річ має свою основу: будинок – фундамент, машина – кузов, взуття – підошву. Подібно рослини виростають з насіння і тоді приносять плоди.

У свідомості багатьох теперішніх людей панує протилежне розуміння щастя: хочуть жати, збирати, нічого не посіявши, отримувати добро без будь-якої праці. Люди хочуть добра у світі, та самі не бажають ставати добрими. Але такий метод не працює. Щоб земля вродила щось, треба посіяти на ній необхідні рослини. Коли в нашому серці буде любов, то зможемо наповнити нею ближніх. Тоді отримаємо плоди своєї доброти – любов від ближніх: увагу, допомогу, підтримку, пошану, добре слово тощо. Чим більше проявляти, жертвувати любові, тим більше буде її в нас. Тому каже апостол Павло: ,,Більше щастя давати, ніж брати” (Ді 20,35). Коли отримуємо, наповняємо руку, а коли даємо, наповняємо серце. Кожен прояв любові Христос винагороджує вчасно і щедро, а навіть наперед наповняє дарами, щоб ми мали довіру до Нього та силу робити добро ближнім.

Сьогодні багатьом на землі не бракує матеріального достатку, але в сучасному світі бракує любові. Саме любов і її прояви можуть принести людині справжнє щастя. Бо правдива любов не чинить зла, не замикається в собі, а приносить добро тілу й душі, вона відкрита, жертовна, щира, безкорислива, відповідальна, дбає про власне та спільне добро.

Коли йде мова про любов, то вона є Божим даром. Любов не виникає з речей: грошей, достатку, краси, а народжується в серці людини. Любов отримуємо молитвою.

Коли любові не буде в душі, то її не буде і в поведінці особи. Якщо любов буде в людській душі, то вона проявиться у стосунках між людьми.

Теперішній світ відзначається високим рівнем матеріального розвитку, тож багато осіб шукають матеріальні речі, а мало дбають про духовні цінності. Добро бачать в речах, а не в особі. Тому в стосунках між людьми панує холод, черствість, замкненість. Людину сприймають як річ, робочу силу, а не живу істоту, без поваги, пошани до її гідності, життя та здоров’я. Вона перестає бути цінністю.

Тож правдиве щастя в нас та між нами можливе завдяки Божій любові. Бо любов жертовна, відкрита, найкраще розуміє іншу особу, підтримує, вміє переживати з нею радість і смуток. Коли наповнимо серце Божою любов’ю, то зможемо правдиво любити себе і ближніх, бо будемо бачити й шанувати в них самого Ісуса – джерело добра та щастя. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист

Джерело