Гірський масив Свидовець розташований на  Закарпатті є важливою природною територією Карпатського регіону, екосистеми якого потребують захисту та збереження. Захист Свидовця є важливим завданням для забезпечення екологічної рівноваги та збереження біорізноманіття регіону.

Свидовецький гірський масив – одна з найбільш унікальних природних зон в Українських Карпатах і питання його збереження та охорони стало одним із найважливіших напрямків роботи як державних, так і місцевих органів влади.

Роль місцевого самоврядування в охороні Свидовця важлива, адже саме ці органи можуть безпосередньо впливати на захист екосистеми регіону, контролювати дотримання природоохоронного законодавства та вживати заходів для збереження природної спадщини.

Тож, стаття 33 Закону України “Про органи місцевого самоврядування в України”, визначає повноваження у сфері регулювання земельних відносин та охорони довкілля, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать:

а) власні (самоврядні) повноваження: визначення в установленому порядку розмірів відшкодувань підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності за забруднення довкілля та інші екологічні збитки; встановлення платежів за користування комунальними та санітарними мережами відповідних населених пунктів; підготовка і подання на затвердження ради проєктів місцевих програм охорони довкілля, участь у підготовці загальнодержавних і регіональних програм охорони довкілля; підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо прийняття рішень про організацію територій і об’єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні; внесення пропозицій до відповідних державних органів про оголошення природних та інших об’єктів, що мають екологічну, історичну, культурну або наукову цінність, пам’ятками природи, історії або культури, які охороняються законом; забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, дотримання правил і норм використання лісових ресурсів у межах лісів комунальної власності.

б) делеговані повноваження: здійснення контролю за додержанням природоохоронного законодавства, використанням і охороною природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів; координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; погодження клопотань про надання дозволу на спеціальне використання природних ресурсів загальнодержавного значення; вирішення земельних спорів у порядку, встановленому законом; підготовка висновків щодо надання або вилучення в установленому законом порядку земельних ділянок, що проводиться органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; організація і здійснення землеустрою, погодження проєктів землеустрою; здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у межах та порядку, встановлених законом.

Тож, вищенаведена стаття, дає органам місцевого самоврядування інструменти як для захисту довкілля, так і для сталого використання земельних та природних ресурсів. Завдяки цим повноваженням, місцеві ради можуть впливати на збереження екосистем, таких як Свидовецький масив, забезпечуючи захист лісів, заповідних територій та природних ресурсів.

Варто зазначити, що органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи місцевого самоврядування  сприяють охороні й збереженню територій та об’єктів природно-заповідного фонду, виконанню покладених на них завдань (пункт 3 стаття 60 Закон України “Про природно-заповідний фонд”).

Закон України “Про природно-заповідний фонд України”, а саме стаття 15 окреслює повноваження місцевих рад у галузі охорони довкілля, а саме: місцеві ради несуть відповідальність за стан довкілля на своїй території і у межах своєї компетенції:

забезпечують реалізацію екологічної політики України, екологічних прав громадян; затверджують місцеві екологічні програми; організовують вивчення довкілля; забезпечують інформування населення про стан довкілля; приймають рішення про організацію територій та об’єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні; здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону довкілля.

Згідно наведених положень Закону України “Про природно-заповідний фонд України”, органи місцевого самоврядування відіграють важливу роль у забезпеченні охорони, збереження та розвитку територій природно-заповідного фонду, таких як Свидовецький масив, адже східна частина Свидовецького хребта входить до території Карпатського біосферного заповідника (https://epl.org.ua/wp-content/uploads/2016/12/2652_EPL_Journal-32_72_2019_NET.pdf). Вони зобов’язані виконувати завдання, спрямовані на захист екологічно цінних територій і несуть відповідальність за стан довкілля на своїй території.

Органи місцевого самоврядування виступають гарантом збереження довкілля на місцевому рівні. Вони мають повноваження щодо розробки екологічних програм, здійснення контролю за дотриманням екологічних стандартів, а також інформування громадян про екологічний стан регіону. Це робить їх вагомими учасниками у збереженні територій, таких як Свидовець, а також надає жителям цих громад через реалізацію їхніх прав на участь у прийняття рішень, планів та програм, що впливають на довкілля, долучатися до підтримання екологічної стабільності регіону.

Варто вказати, що згідно із статею 8 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”, планування територій здійснюється на державному, регіональному та місцевому рівнях органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування. Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями у межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації. Частиною першою статті 16 Закону № 3038-VI передбачено, що планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території. ВС у рішенні по справі № 807/1314/17 від 09.10.2024 року щодо оскарження ДПТ за межами населених пунктів у межах гірських територій Карпат вказав, що при затвердженні ДПТ врахуванню підлягають державні і регіональні інтереси (https://reyestr.court.gov.ua/Review/122379452). А відповідно ч. 2 ст.19 Закону № 3038-VI детальний план території за межами населених пунктів розробляється відповідно до схеми планування території (частини території) району та/або області з урахуванням державних і регіональних інтересів.

Тобто, Верховний Суд у справі № 807/1314/17 підкреслив, що оскаржувані рішення про затвердження ДПТ не врахували, що території, на які затверджені Детальні плани (за межами населених пунктів), відносяться до окремої частини території України, планування якої здійснюється на державному рівні (ст.12 Закону “Про регулювання містобудівної діяльності”). Детальний план вказаної території має розроблятись на підставі Схеми планування даної гірської території Карпат, яка в свою чергу розроблена на підставі рішення Кабінету Міністрів України, а не на підставі Схеми планування території Закарпатської області. Натомість, станом на час розробки затвердженого ДПТ немає Схеми планування зазначеної гірської території Карпат. Тому, місцеві органи зобов’язані ухвалювати такі рішення у межах своїх повноважень і відповідно до містобудівної документації, забезпечуючи дотримання вимог планування на державному, регіональному та місцевому рівнях.

Отож, Свидовецький гірський масив є унікальною природною територією Карпатського регіону, що потребує надійної охорони. Органи місцевого самоврядування мають важливу роль у цьому процесі, адже наділені законодавчими повноваженнями, які дозволяють здійснювати комплексну екологічну політику, зокрема шляхом розробки та реалізації місцевих програм охорони довкілля, контролю за дотриманням екологічного законодавства, захисту лісів і заповідних територій, а також забезпечення вільного доступу населення до інформації про стан довкілля.

Вищенаведені законодавчі акти, надають місцевим органам можливість ініціювати створення об’єктів ПЗФ і брати активну участь у реалізації державної екологічної політики. Окрім того, Верховний Суд у справі № 807/1314/17 зазначив, що затвердження Детального плану території (ДПТ) повинно відбуватися у межах повноважень органів місцевого самоврядування з урахуванням державних і регіональних інтересів та відповідно до вимог містобудівної документації на всіх рівнях планування.

Органи місцевого самоврядування виступають як гаранти екологічної стабільності регіону, але ефективність їхніх зусиль значною мірою залежить від активної взаємодії з громадськістю та виконання ними покладених на них завдань. Тільки через спільні зусилля можна забезпечити довготривалу охорону Свидовецького масиву і сталий розвиток Карпатського регіону.

Джерело: ЕПЛ

Джерело