Отці Згромадження Воплоченого Слова розпочали будівництво нового чоловічого монастиря на Прикарпатті. З благословення архиєпископа та митрополита Івано-Франківського Володимира Війтишина, монастир постане в с. Єзупінь поблизу відпустового місця Духова Криниця, а також неподалік с. Крилос (Древній Галич). Він покликаний відродити давню традицію монашої молитви на Галицькій землі.

Про це йдеться на фейсбук-сторінці Провінції Згромадження Воплоченого Слова в Україні.

Як повідомляють ченці, думка про відновлення чоловічого монастиря поблизу Духової Криниці з’явилася давно, але її реалізація стала можливою лише зараз. У березні 2023 року вони подали прохання про виділення земельної ділянки. Рішення про відведення землі для будівництва було прийнято Єзупільською селищною радою у квітні того ж року. До серпня 2024 року завершили розробку робочого проєкту, а в жовтні отримали дозвіл на будівельні роботи від Державної інспекції архітектури та містобудування України.

Наразі тривають підготовчі роботи: здійснено розбивку території, викопано криницю, готується підключення електроенергії. Найближчим часом планується обгородження території та облаштування дороги до місця будівництва. Навесні 2025 року, за Божою волею, розпочнеться копання котловану та зведення фундаменту.

Отці Згромадження Воплоченого Слова закликають вірних до молитовної та фінансової підтримки цього важливого проєкту. Новий монастир стане не лише місцем молитви, а й джерелом духовного оновлення для багатьох людей.

Історична довідка
Духова Криниця — це духовний осередок, де протягом століть черпають силу багато паломників. За переказами, тут з’являлася Матір Божа, а цілюще джерело відоме своїми чудодійними властивостями. Історичні свідчення вказують, що ще в часи Галицько-Волинського князівства тут існував Свято-Іванівський монастир, який виконував не лише духовну, а й оборонну функцію, а його ченці водою із святої криниці зцілювали хворих і лікували поранених у битвах галичан. За свідченнями з Руського Літописа, цей монастир був тут вже у 1068 році.

З оповідань відомо, що в часи середньовіччя тут посвячували свої знамена дружинники Ярослава Осмомисла і Данила Галицького, воїни боярина Дмитра Дедька, власника Чешибісів (тепер Єзуполя), перед походом на польського короля у 1349 році та повстанці Семена Височана під час визвольної війни українців у 1648–1654 роках.

1878 року тут була збудована каплиця, і аж до 1944 року у цьому урочищі відбувались велелюдні прощі. Після Другої світової війни каплицю було знищено і сплюндровано джерело. А згодом, в часи радянського атеїстичного режиму, людям взагалі заборонялось сюди приходити.

У 1990-х роках святе місце було відновлено: тут освятили церковцю Святого Івана Хрестителя, і відтоді щорічно на Різдво Івана Хрестителя відбуваються нічні чування та Архиєрейська Божественна Літургія.

Департамент інформації УГКЦ

Джерело